Такі рішення вперше демонструють різку зміну позиції ФРН після повномасштабного вторгнення Росії в Україну

Коли Росія відправила Георгія Аваліані воювати в Україну, він зробив саме те, що раніше пропонували німецькі чиновники: втік. Тепер йому загрожує депортація із ФРН. Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF) відхилило клопотання 47-річного чоловіка про надання притулку, дійшовши висновку, що він навряд чи зіткнеться із переслідуваннями, якщо повернеться до Росії. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на Politico.

Захисники дезертирів стверджують, що це рішення підтверджує меседж президента Росії Володимира Путіна про те, що немає безпечного виходу для тих, хто втікає із фронту, оскільки європейські уряди посилюють політику стосовно надання притулку, а мирні переговори між Росією та Україною зайшли у глухий кут.

«Навіть, якби я міг уникнути смерті, мене б відправили на фронт або мені загрожував 15-річний термін ув’язнення», – каже Аваліані, який планує оскаржити це рішення.

Влітку 2025 року Сполучені Штати почали депортовувати шукачів притулку назад до Росії, а у листопаді 2025 року ЄС посилив візові правила для громадян Росії.

«Європейські політики кажуть, що росіянам потрібно боротися із Путіним. Водночас люди, які фактично відмовилися воювати за Путіна та пройшли дуже складний шлях, не отримують жодної допомоги», – зазначає Олексій Альшанський, співзасновник групи «Прощавай, зброє», яка допомагає російським дезертирам.

Втікаючи від війни

Аваліані був серед десятків тисяч росіян, яким у вересні 2022 року вручили повістки про призов у ​​рамках «часткової мобілізації».

Інженер-будівельник та батько трьох дітей, Аваліані із самого початку чітко дав зрозуміти, що не воюватиме.

«Це не моя війна. Я пацифіст», – підкреслює він.

Але його клопотання про звільнення за станом здоров’я та сімейними обставинами були відхилені.

«Даремно намагатися боротися із системою. Якщо вона хоче тебе поглинути, то поглине. Тож я вирішив, що маю діяти», – наголошує Георгій.

За кілька тижнів після прибуття на фронт в Україну, Аваліані втік, але його схопили та відвезли до «підвалу тортур» в окупованому Луганську, де побили та імітували страту. Умови були «нелюдськими».

Повернувшись на фронт, він знову втік і був захоплений у полон вдруге. Зрештою, із третьої спроби, він перетнув кордон Білорусі, а звідти вирушив до Узбекистану.

Поки Аваліані переховувався за кордоном, поліція відвідувала його будинок і допитувала дружину. У 2025 році він та його родина возз’єдналися та подали заяву на політичний притулок у Німеччині.

Зміна тональності

Рішення депортувати Аваліані вперше демонструє різку зміну позиції Німеччини після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У вересні 2022 року Марко Бушманн, тодішній міністр юстиції Німеччини, привітав втечу росіян військового віку, заявивши, що «кожен, хто ненавидить політику Путіна і любить ліберальну демократію, дуже бажаний у Німеччині».

Тодішня міністр внутрішніх справ ФРН Ненсі Фезер також заявила, що «той, хто мужньо протистоїть режиму президента Володимира Путіна і таким чином наражає себе на серйозну небезпеку, може подати заяву про надання притулку у Німеччині на підставі політичного переслідування».

У 2022-2023 роках приблизно кожен десятий російський чоловік призовного віку, який прибув до Німеччини, отримав певну форму правового захисту. У 2024-2025 роках кількість таких втікачів різко скоротилась приблизно до 4%.

Ця зміна збіглася зі зміною політичного клімату. Уряд канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який обійняв посаду у травні 2025 року, очолив боротьбу із міграцією, сподіваючись відвернути виборців від ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) — яка зараз є найбільшою опозиційною партією у Бундестазі.

У листі про відмову, який отримав Аваліані, зазначалося, що він навряд чи зіткнеться із переслідуванням у Росії, окрім штрафу.

Копія

Правозахисники стверджують, що оцінка німецької влади заперечує те, що відбувається в Росії.

Багато чоловіків з тих, хто був мобілізований та відправлений на фронт у 2022 році, ще не повернулися додому. Росія продовжує щомісяця набирати близько 30 000 солдатів.

«Лист до Аваліані читається як точна копія відмов, надісланих іншим втікачам. Це ніби вони [влада] використовують один документ Word, шаблон, який трохи адаптовують», – пояснює Артем Клига, юрист організації Connection, яка допомагає відмовникам від військової служби за переконаннями.

За його словами, німецька влада не розрізняє ухилянтів – чоловіків, які втекли з країни, щоб уникнути мобілізації, – і дезертирів, таких як Аваліані, яким фактично вручили повістки.

Для них ризик повернення до Росії – це не штраф, а тюремне ув’язнення або примусове повернення на фронт.

На прохання про реакцію у BAMF заявили, що не можуть коментувати окремі випадки, але зазначили, що кожна заява про надання притулку «передбачає розгляд кожної окремої справи, в якій ретельно розглядається кожна ​​історія втікача». І захист надається лише заявникам, які мають обґрунтований страх переслідування.

Тягар доказування

На практиці, як стверджують деякі заявники, зокрема Аваліані, вони стикаються з неможливим тягарем доказування.

«Зрештою, [німецька влада] намагається виправити [надання притулку] за допомогою статистики. Вони стверджують, що статистично малоймовірно, що те, чого підозрюють або бояться шукачі притулку, з ними трапиться», – зазначає Петер фон Ауер, експерт з права німецької організації захисту біженців Pro Asyl.

З 8201 російського чоловіка призовного віку, які подали заявку про надання притулку у Німеччині з 2022 року, лише 416 – близько 5% – отримали певну форму захисту, наприклад, статус притулку.

Дезертири, ймовірно, становлять невелику меншість у цих випадках, враховуючи значні перешкоди, з якими стикаються ті, кого вже призвали, аби виїхати з Росії, а потім потрапити до Європи.

Альшанський, співзасновник групи «Прощавай, зброє», запевняє, що депортація таких людей, як Аваліані, підриває обіцянку Європи підтримати Україну в її боротьбі проти Росії.

«Відмова у наданні притулку допомагає Путіну підтримувати ідею про те, що втікати марно. Насправді, розрахунок простий: чим більше дезертирів, тим легше захищати Україну», – переконаний Альшанський.