Новомиколаївка оточена загородженнями із трьох сторін, але вони не мають жодного стосунку до старих окопів, які були збудовані з великими витратами у 2023 році і тепер застаріли

Крижаний вітер дме у невеликому містечку Новомиколаївка, яке складається в основному з одноповерхових будинків. Співробітник електроенергетичної компанії ходить від будинку до будинку, знімаючи показники лічильників. Незважаючи на численні відключення, електрика тут досі є. Жінку навіть не турбує, коли починає лунати сирена повітряної тривоги. Потрібно підтримувати порядок. Валерій, офіцер бригади, дислокованої в цьому районі, каже, що Новомиколаївка майже щоночі зазнає обстрілів російськими плануючими бомбами. Фронт ще надто далеко для артилерійського вогню. Однак безпілотники легко досягають міста, оскільки росіяни зосередилися на транспортних засобах постачання та інших ключових цілях. Про це йдеться у спецрепортажі швейцарського видання Watson, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Наступ з неправильного напрямку

Місто, в якому до війни проживало близько 5000 осіб, на перший погляд видається незначним. Питання про те, наскільки далеко воно знаходиться від фронту, вже не таке просте, як раніше, оскільки з розвитком безпілотної війни «сіра зона» — нічийна територія між російськими та українськими позиціями, не контрольована жодною зі сторін, — значно розширилася. Можна з достатньою впевненістю сказати, що найближчі російські позиції перебувають не більш як 30 кілометрів. Глибина сірої зони сягає восьми кілометрів.

Безперечно, Новомиколаївка — важливий логістичний центр для України. Але яке ще значення має це місто? Воно розташоване на дорозі, яка сполучає степ на південному сході із промисловим центром Запоріжжя. Довгий час українці в цьому регіоні чекали на російський наступ з півдня, тобто з прибережних районів Азовського моря. Тому більшість укріплень проходила із заходу на Схід, але з літа 2025 року кремлівські війська просуваються переважно зі Сходу.

Поспіхом Україні довелося будувати нові оборонні лінії, цього разу з півночі на південь. Ці укріплення утворюють широку дугу на схід від Новомиколаївки та досягають безперервної довжини понад 80 кілометрів. Вони є частиною ступінчастої системи оборони протяжністю у кілька сотень кілометрів, що тягнеться від Ізюма на північному сході до приблизно 40 кілометрів на південь від Новомиколаївки.

Новомиколаївка справді оточена загородженнями із трьох сторін, і ще одна знаходиться на захід, на дорозі до великого міста Запоріжжя. Ці укріплення не мають жодного стосунку до старих окопів, які були збудовані з великими витратами у 2023 році і тепер застаріли. Той, хто «ховається» у відкритій траншеї в наші дні, довго не протримається. Тільки криті окопи, або принаймні захищені сіткою, забезпечують захист від атак безпілотників. Але нові загородження взагалі не охороняються. Вони просто допомагають зупинити та скерувати наступ Росії, наприклад, у районах, де будівельні компанії залишили проходи для доріг чи залізниць. Відео, зняті українськими безпілотниками, чітко показують жахливі втрати, які зазнають росіяни, прориваючись через такі проломи, і так не побачивши жодного українського солдата.

Чи приходить кінець тактиці проникнення?

Важливо розуміти, що росіяни рідко атакують танками, оскільки мають обмаль шансів проти українських безпілотників. Водночас, українці страждають від нестачі живої сили і не можуть захистити весь фронт. Тому невеликі групи, іноді лише два-три російські солдати, проникають у «сіру зону», минаючи українські бункери. Вони намагаються просунутися якнайдалі у тил і знайти укриття. Потім вони чекають на підкріплення, доки не наберуть достатньо сил, щоб атакувати українців з тилу та посіяти хаос.

Ця тактика атаки серйозно ускладнена наявністю загороджень. Одна огорожа має глибину до 150 метрів. Вона складається спочатку зі складених рулонів колючого дроту, потім із протитанкового рову, заповненого колючим дротом. Далі йдуть три ряди бетонних загорож, відомих як «зуби дракона». Четверте загородження – це ще один протитанковий рів, заповнений колючим дротом, а позаду – ще кілька складених рулонів колючого дроту.

Невеликі групи з двох-трьох солдатів насилу можуть подолати таку загороду; знадобиться важка техніка. Навіть, якщо прорив станеться, то буде витрачено багато часу, і російські сапери залишаться беззахисними перед атаками українських безпілотників чи артилерії. Крім того, на «сірих» ділянках фронту, таких як під Покровськом, послідовно встановлюються до трьох загороджень. Іноді вони навіть розділені на окремі камери, де безпілотники та артилерія можуть легко знищити російських солдатів, які прорвали лінію оборони.

Потрібна лише невелика кількість військ

Для оборони цієї масштабної системи потрібна відносно невелика кількість солдатів. Крім того, нові загородження доповнюються старішими укріпленнями, розташованими ближче до основної лінії фронту. Для таких масштабних проектів, роботи необхідно проводити далеко від лінії фронту, щоб запобігти обстрілу будівельних бригад та їх екскаваторів. Тому нові загородження значною мірою розташовані за межами території, яку Кремль має намір захопити. Путін особливо зосереджений на чотирьох містах-фортецях на Донбасі, включаючи Краматорськ. Якщо Київ, у малоймовірному випадку, поступиться цими територіями за підсумками мирної угоди, то нових загороджень це стосуватиметься лише частково. Проте ймовірніше, що українське військове керівництво має намір використати такі споруди для захисту від потенційної втрати цих фортець у майбутньому.

Для Валерія, офіцера, який воює зі своїми солдатами на південний схід від Новомиколаївки, це слабка втіха, оскільки загородження перебувають у нього в тилу і поки що не допомагають в обороні. У цьому регіоні росіяни особливо швидко просувалися останніми місяцями.

«Наш підрозділ відступає і переміщається на нове місце, тільки щоб одного ранку виявити, що зона ураження безпілотників знову досягла нашого місця ночівлі», – каже Валерій.

Тим часом з’являються непідтверджені повідомлення про те, що українці розпочали контрнаступ на південний схід від Новомиколаївки. Очевидно, вони намагаються використати той факт, що Ілон Маск відключив російські термінали Starlink від інтернету. Це, як повідомляється, спричинило проблеми зв’язку між російськими військами.