Експерти зазначають, що зниження кількості нових випадків, ймовірно, пов’язане не зі зменшенням поширеності інфекції, а зі скороченням тестування через обмежений доступ до медичних послуг

Повномасштабна війна, що триває в Україні з 2022 року, суттєво змінила умови функціонування системи охорони здоров’я. Особливо відчутним є її вплив на боротьбу з епідемією ВІЛ/СНІДу. Руйнування інфраструктури, масове переміщення населення, перебої з електроенергією та нестабільність гуманітарної ситуації створюють додаткові бар’єри для профілактики, тестування та лікування ВІЛ. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на дослідження ООН.

Сучасні тенденції епідемії ВІЛ в Україні

Станом на 31 грудня 2025 року, в Україні під медичним наглядом перебували 130 676 людей, які живуть з ВІЛ.

Найвищий рівень поширеності ВІЛ спостерігається у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях та у місті Києві. Однак порівняно з 2024 роком кількість пацієнтів, що перебувають під наглядом, зменшилася приблизно на 5,1%, що може свідчити про проблеми з доступом до медичних послуг.

У 2025 році було зареєстровано 6106 нових випадків ВІЛ, що на 22,1% менше, ніж у 2024 році. Проте експерти зазначають, що зниження кількості нових випадків, імовірно, пов’язане не зі зменшенням поширеності інфекції, а зі скороченням тестування через обмежений доступ до медичних послуг.

Основним шляхом передачі ВІЛ в Україні залишається статевий контакт (понад 83%), а найбільшу частку нових випадків становлять чоловіки віком 30–49 років.

Середньодобова статистика 2025 року демонструє:

• близько 22 нових випадків ВІЛ щодня;
• 8 випадків СНІДу;
• 3 смерті, пов’язані зі СНІДом.

Ці дані свідчать про збереження значного епідеміологічного навантаження.

Доступ до лікування та профілактики

Антиретровірусна терапія (АРТ) є основою лікування ВІЛ. Станом на початок 2026 року, 115 650 пацієнтів отримували АРТ, тоді як у 2021 році їх було 130 239.

Зменшення кількості пацієнтів, що отримують лікування, пояснюється кількома факторами:

• вимушене переміщення населення;
• руйнування медичних установ;
• труднощі з логістикою медикаментів;
• проблеми зі збором статистичних даних.

Водночас зберігається доступ до сучасних методів профілактики. Наприклад, доконтактна профілактика ВІЛ (PrEP) у 2024 році була доступна більш ніж 13 000 людей, хоча у 2025 році цей показник знизився до приблизно 10 000.

Також у всіх регіонах України почали впроваджувати ін’єкційну довготривалу PrEP, що розширює можливості профілактики серед ключових груп населення.

Основні виклики для системи реагування на ВІЛ

Аналіз поточної ситуації дозволяє виділити кілька ключових проблем.

• Порушення безперервності медичних послуг
  Атаки на інфраструктуру та перебої з електроенергією ускладнюють роботу клінік, лабораторій і систем збору даних.
• Масове переміщення населення
  Тривале внутрішнє переміщення (3,7 млн осіб) підвищує ризик переривання лікування, особливо серед соціально вразливих груп.
• Соціальна вразливість ключових груп
  Люди, які живуть з ВІЛ, люди, що вживають наркотики, жінки, діти та люди з інвалідністю часто мають обмежений доступ до соціального захисту та медичних послуг.
• Зменшення рівня тестування
  Скорочення обсягів тестування може призвести до формування «прихованої» епідемії через несвоєчасне виявлення нових випадків.
• Залежність від міжнародного фінансування
  Значна частина програм протидії ВІЛ в Україні фінансується міжнародними партнерами, що створює ризики для довгострокової стабільності програм.

Роль міжнародних організацій

У підтримці боротьби з ВІЛ важливу роль відіграють міжнародні організації, зокрема програма ООН з ВІЛ/СНІДу (UNAIDS), Всесвітня організація охорони здоров’я, UNICEF, UNHCR та інші.

Їхня діяльність включає:

• технічну підтримку державних програм;
• забезпечення антиретровірусними препаратами;
• розвиток системи епідеміологічного нагляду;
• підтримку громадських організацій;
• інтеграцію ВІЛ-послуг із програмами психічного здоров’я, туберкульозу та гепатитів.

Наприклад, програма PEPFAR надала Україні 118,5 млн доларів фінансування у 2024–2025 роках, що допомогло підтримати закупівлю ліків та доступ до лікування.

Важливу роль відіграють і громадські організації, які працюють безпосередньо з уразливими групами населення, забезпечуючи тестування, консультування та соціальну підтримку.

Висновки

Війна створила безпрецедентні виклики для системи протидії ВІЛ в Україні. Руйнування інфраструктури, масове переміщення населення та енергетична нестабільність значно ускладнюють забезпечення безперервності лікування та профілактики.

Попри це, завдяки зусиллям державних структур, міжнародних організацій та громадянського суспільства система реагування на ВІЛ продовжує функціонувати. Однак для подолання епідемії необхідні:

• стабільне міжнародне фінансування;
• зміцнення національної системи охорони здоров’я;
• підтримка громадських організацій;
• розвиток програм тестування та профілактики;
• інтеграція медичних і соціальних послуг.

У довгостроковій перспективі відновлення системи охорони здоров’я та забезпечення сталого доступу до лікування стануть ключовими умовами для досягнення глобальної мети — подолання епідемії СНІДу до 2030 року.