Україна залишається серед провідних світових експортерів сільськогосподарської продукції завдяки відданості фермерів та агробізнесу, а також підтримці з боку уряду, країн-союзників, міжнародних та благодійних організацій

Безпосередній вплив вторгнення Росії на сільськогосподарський сектор України був раптовим та широкомасштабним. Хоча українські виробники продемонстрували вражаючу стійкість у воєнний час, з’явилися докази довгострокового скорочення експорту зерна з України. Експорт зерна з Росії різко зріс на початку війни, але сьогодні погодні умови та нестача робочої сили загрожують сільськогосподарському виробництву РФ, а також її здатності використовувати експорт продуктів харчування для глобального впливу. Як динаміка війни впливає на світові сільськогосподарські ринки та глобальну продовольчу безпеку? Як союзники України можуть найкраще підтримати відновлення сільського господарства та довгострокове зростання? Про це йдеться у дослідженні Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Як війна вплинула на сільськогосподарський сектор України

Згідно з аналізом CSIS, експорт України у 2025 році кукурудзи, ячменю, пшениці та месліну – серед основних видів сільськогосподарського експорту – був на 35% меншим, ніж у 2020 році, останньому році, врожай якого не постраждав від повномасштабного вторгнення Росії. Україна є найбільш замінованою країною у світі, і значна кількість наземних мін та нерозірваних боєприпасів (НБ) забруднює сільськогосподарські угіддя. Сьогодні, за оцінками Міністерства економіки, навколишнього середовища та сільського господарства України, щонайменше 10 000 гектарів сільськогосподарських угідь, потенційно забруднених наземними мінами та НБ, досі обробляються фермерами. Приблизно 1 мільйон гектарів сільськогосподарських угідь України залишаються під підозрою на забруднення, що загрожує життю фермерів та обмежує площу оброблюваних земель.

Каховське водосховище забезпечувало найрозгалужену зрошувальну систему в Україні (та Європі), що мало вирішальне значення для сільського господарства на південному сході України. Знищення водосховища Росією у 2023 році знищило значну частину зрошувальних систем у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, забруднюючи ферми та залишаючи приблизно 600 000 гектарів сільськогосподарських угідь без зрошення. Російська окупація деяких районів південної та східної України ще більше скорочує виробництво сільськогосподарської продукції в Україні. Згідно з даними NASA Harvest, приблизно 40% загального обсягу сільськогосподарського виробництва України виробляється на землях, безпосередньо постраждалих від вторгнення Росії. Ці землі, включаючи частини Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, становлять значну частину виробництва пшениці, соняшнику, проса та ячменю в Україні. За даними української розвідки, з 2022 року Росія привласнила та експортувала до 15 мільйонів метричних тонн зерна, вирощеного в цих регіонах, а також у Криму.

Крім того, зростаючий дефіцит робочої сили створює додаткові виклики для сільськогосподарського сектору України. Згідно з даними Державної служби статистики на кінець 2025 року, понад 20% сільськогосподарських компаній визначили дефіцит робочої сили як ключовий фактор, що обмежує розвиток бізнесу. Мобілізація на військову службу, міграція, демографічний спад у сільській місцевості та руйнування соціальної інфраструктури у прифронтових регіонах значно зменшили доступність кваліфікованих та некваліфікованих працівників, що створює перешкоду для відновлення сільськогосподарського виробництва та експортного потенціалу України.

Врешті-решт, атаки Росії на українську експортну сільськогосподарську інфраструктуру та судна, що перевозять зерно, продовжують загрожувати експорту сільськогосподарської продукції, збільшують витрати на страхування вантажних суден у Чорному морі та знижують ціни, які отримують українські виробники.

Як війна вплинула на сільськогосподарський сектор Росії

Експорт пшениці з Росії зріс із 39 мільйонів метричних тонн у 2020–2021 маркетинговому році до рекордних 55 мільйонів метричних тонн у 2023–2024 маркетинговому році завдяки сприятливим умовам вирощування, а також безперешкодному доступу Росії до її портів Чорного та Азовського морів, а також привласненню української експортної інфраструктури та зерна. До 2024 року цілих 22% пшениці на світових ринках були російського походження, що давало Москві можливості використовувати сільськогосподарський експорт, головним чином пшеницю, для політичного впливу в країнах-імпортерах продуктів харчування.

Після сплеску 2023–2024 років експорт російської пшениці стабілізувався, і, оскільки несприятливі погодні умови знизили врожаї в деяких частинах країни, він оцінюється в 44 мільйони метричних тонн за 2025–2026 маркетинговий рік, що на 20% менше, ніж у рекордному періоді 2023–2024 років. Експорт російського зерна за 2024–2025 маркетинговий рік відповідає середньому показнику за п’ять років, і Москва прагне збільшити його на 50% до 2030 року, але, очікуючи зростання конкуренції з боку інших виробників зерна, робить акцент на своєму насінні та сільськогосподарських технологіях.

Росія продовжує інтегрувати українську землю та виробничу інфраструктуру у свої зусилля з експорту зерна, зменшуючи експорт України та збільшуючи обсяг зерна, яке вважається російським на світових ринках. Супутникові знімки свідчать про високу інтенсивність діяльності РФ на окупованих територіях України, демонструючи максимальні темпи оранки та майже повне використання орних земель. У 2025 році Росія викрала понад 2 мільйони тонн українського зерна з окупованих територій, і експортувала його через порти Азовського та Чорного морів, використовуючи тіньовий флот, та спрямовувала його на ринки Африки, Азії, Близького Сходу та Європи, причому майже 40% було відправлено до Єгипту. Українська влада запровадила санкції проти десятків суден та капітанів, причетних до цього, наголошуючи, що ця незаконна торгівля не лише спотворює світові ринки продовольства, але й фінансує воєнні зусилля Росії. Така практика не лише розширює ресурсну базу Росії, але й створює довгострокові виклики для післявоєнного відновлення сільського господарства України, відновлення прав власності та реінтеграції окупованих земель в економічну структуру України.

Окрім зерна, Росія є провідним експортером мінеральних добрив на світові ринки і аналіз CSIS показує нерівномірний вплив війни на експорт азотних (безводний аміак, сечовина), фосфатних (діамонійфосфат або DAP) та калійних (поташ) добрив. Експорт калію з Росії впав у 2022 році, ймовірно, через непрямий вплив санкцій, запроваджених західними країнами. Хоча санкції прямо виключали експорт російських продуктів харчування та добрив, вони вплинули на фінансові системи, що використовуються для закупівлі сільськогосподарської продукції, ускладнюючи фінансові операції та перешкоджаючи покупкам з Росії. Згідно з аналізом CSIS, експорт калію з Росії різко відновився; частина цього зростання може бути пов’язана з експортом калію з Білорусі, який перевозиться через Росію. До вторгнення в Україну, Росія експортувала більшу частину свого безводного аміаку через трубопровід Тольятті-Одеса. Експлуатація трубопроводу припинилася після вторгнення Росії на початку 2022 року. Трубопровід був пошкоджений і виведений з ладу в червні 2023 року, і експорт безводного аміаку з Росії значно скоротився до 2025 року. Експорт сечовини та DAP із РФ суттєво не змінився з 2022 року. Світові ціни на добрива різко зросли після вторгнення в Україну, знизилися до 2023 року і сьогодні зростають через високий попит і зростання цін на сировину.

Як війна вплинула на світові сільськогосподарські ринки та глобальну продовольчу безпеку

Вторгнення Росії в Україну призвело до історичних номінальних максимумів світових цін на продукти харчування у 2022 році, затримавши відновлення сільськогосподарських ринків після потрясінь, спричинених пандемією Covid-19 у 2020 році. Сьогодні світові ціни на продукти харчування – на зернові та олії, основні товари, що експортуються з Чорного моря, а також на м’ясо та молочні продукти, – загалом знижуються з піку 2022 року. Хоча сільськогосподарський експорт України падає, експорт з інших країн допоміг збільшити пропозицію товарів на світових сільськогосподарських ринках.

Тим не менш, 673 мільйони людей у ​​світі недоїдають, що є вищим показником, ніж до пандемії коронавірусу, тоді як, 318 мільйонів людей стикаються з гострою продовольчою небезпекою, що вдвічі більше, аніж у 2019 році. Незважаючи на падіння світових цін на сільськогосподарську продукцію, продовольча небезпека та недоїдання продовжують впливати на мільйони людей через місцеві економічні та політичні умови, починаючи від постійної інфляції та закінчуючи збройними конфліктами.

Тим не менш, стабільні сільськогосподарські ринки залишаються важливими для продовольчої безпеки в усьому світі. Кінцевим наслідком російсько-української війни для світових сільськогосподарських ринків та глобальної продовольчої безпеки є скорочення виробництва агропродукції.

Які перспективи розвитку сільськогосподарського сектору України у майбутньому

Україна залишається серед провідних світових експортерів сільськогосподарської продукції завдяки відданості фермерів та агробізнесу, а також підтримці з боку уряду, країн-союзників, міжнародних та благодійних організацій. Незважаючи на прогнозоване скорочення сільськогосподарського виробництва, за даними Міністерства сільського господарства США, очікується, що у 2026 році Україна входитиме до трійки провідних світових експортерів соняшнику та ріпаку, четвертого найбільшого світового експортера кукурудзи та шести провідних експортерів пшениці, ячменю та сої. Водночас, втрати та збитки сільськогосподарського сектору України внаслідок війни на кінець 2024 року оцінювалися у 83,9 мільярда доларів і з того часу зросли.

Важливим для відновлення та майбутнього зростання сільськогосподарського сектору України є вступ до Європейського Союзу. Переговори про вступ офіційно розпочалися у 2024 році, а завершення очікується протягом наступних кількох років. Успішна інтеграція до ЄС дозволить українським сільгоспвиробникам отримувати вищі доходи та реінвестувати їх у критично важливі сфери діяльності, включаючи технологічну модернізацію, переробку з доданою вартістю та розвиток людського капіталу. Окрім політичної мети, інтеграція до Європейського Союзу є потужним механізмом економічного відновлення, що стимулює самостійне зростання сільськогосподарського сектору України.

Окрім інтеграції з ЄС, інвестиційні пріоритети включають адаптацію до зміни клімату та модернізацію інфраструктури. Україна переживає нестабільні погодні умови, включаючи коливання температури та опадів взимку, що загрожує значними втратами озимого врожаю. Зростання ризиків посухи та дефіциту води ще більше посилює невизначеність виробництва. Тому підтримка повинна зосереджуватися на кліматично стійких системах землеробства, включаючи покращені сорти насіння, страхування сільськогосподарських ризиків, цифровий моніторинг погоди, методи збереження ґрунтів та сучасні технології зрошення.

Модернізація інфраструктури експорту сільськогосподарської продукції України повинна включати розвиток децентралізованих сховищ зерна, мультимодальних терміналів, посилення прикордонної логістики та альтернативних експортних коридорів, а також прагнення до енергетичної автономії сільськогосподарських підприємств. Після руйнування Каховської греблі та іригаційної системи, інвестиції можуть підтримувати децентралізовані, енергоефективні системи зрошення, крапельне зрошення, рішення для зберігання води та практики сталого використання води.