Гана стала лідером в Африці за кількістю загиблих громадян на війні в Україні

На лінії фронту в Україні загинуло щонайменше 55 громадян Гани

Щонайменше 55 громадян Гани загинули на війні в Україні, а ще двоє перебувають у полоні. Це найбільша кількість жертв з однієї африканської країни, офіційно підтверджена у війні між Україною та Росією. Про це повідомляє Foreign Ukraine із посиланням на ВВС.

Під час поїздки до Києва у лютому 2026 року міністр закордонних справ Гани Самуель Окудзето Аблаква заявив, що з 2022 року близько 272 громадян його країни завербували на війну в Україні.

Він не повідомив, на якому боці воювали ганці, але зазначив, що понад 1700 осіб із 36 країн Африки опинились на лінії фронту в Україні.

Уряд Гани прагне відстежувати та ліквідувати усі незаконні схеми вербування у даркнеті, а також розпочати інтенсивні кампанії з підвищення обізнаності громадськості, аби запобігти вербуванню молоді.

«Це не наша війна, і ми не можемо дозволити нашій молоді стати людським щитом для інших», – наголосив Аблаква.

Він також закликав президента України Володимира Зеленського звільнити двох ганських військовополонених.

«Вони є жертвами маніпуляцій, дезінформації та злочинних мереж торгівлі людьми», – вважає Аблаква.

Він подякував Україні за дотримання міжнародного права під час поводження із затриманими.

«Ми отримали повідомлення про те, що вони у хорошому стані здоров’я. Їх не катували. З моменту захоплення вони не зазнавали жодного нелюдського поводження», – стверджує Аблаква.

Родина одного із чоловіків висловила сподівання, що його невдовзі звільнять.

Йдеться про 35-річного Джошуа Нкрума, який залишив свою вагітну дружину в Дубаї у липні 2024 року та поїхав до Росії, вважаючи, що отримав роботу в приватній охороні.

Його захопили українські війська у вересні 2024 року після удару дрона. Нкрума залишається під вартою, і з того часу його родина не мала з ним жодних контактів.

Батько Джошуа, Альберт іноді розмірковував, чи живий його син, чи мертвий.

«Як батько, я живу кожен день із мовчазним тягарем на грудях. Я прокидаюся, і перше, про що думаю, це мій син – чи він поїв, чи він у безпеці, чи має він ще надію. Я просто хочу, щоб мій син був живим і повернувся додому. Це все, чого просить батько», – зазначив Альберт Нкрума.