Юрія Шаповалова заарештували у 2018 році за документування повсякденного життя в окупованому Донецьку через анонімний обліковий запис у соціальних мережах

Юрій Шаповалов, який у 2014 році жив у Донецьку та був затриманий російською владою, провів майже вісім років у полоні. Зараз на волі він намагається почати своє життя заново. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на прес-службу ООН.

‎«У крихітній камері я намагався робити фізичні вправи. Але морально це було дуже важко. Умови були нестерпними», – згадує Юрій.

До того, як у 2014 році на сході України спалахнув військовий конфлікт, Юрій працював нейрофізіологом у Донецькому обласному діагностичному центрі.

У вільний час він керував місцевим Товариством ентузіастів кактусів та доглядав за своєю літньою матір’ю.

Коли проросійські сили захопили Донецьк, Юрій та його мати залишилися.

Одужання після затримання

Він почав документувати повсякденне життя у Донецьку через анонімний обліковий запис у соціальних мережах. Це був невеликий акт протесту, але він мав свою ціну. У 2018 році його заарештували.

«Мене били та змушували працювати», – каже Юрій.

Місяцями його мати не знала, де він. Без підтримки з дому йому бракувало предметів першої необхідності, і він згадував, як носив зимове взуття в літню спеку.

У 2020 році його засудили до 13 років позбавлення волі у виправній колонії.

«Я сказав собі, що маю зберегти себе – не піддаватися, не ламатися, триматися», – зазначає Юрій Шаповалов.

Були втрати, до яких він не міг підготуватися.

«Моя мати не побачила мого повернення. Вона померла», – наголошує Шаповалов.

Юрій також втратив життя, яке він створив. Його велика колекція кактусів – те, що він глибоко цінував – залишилася. Друзі пізніше перевезли її до Донецького ботанічного саду, сподіваючись зберегти хоча б деякі рослини.

«На той час від мого попереднього життя нічого не залишилося», – підкреслює Юрій.

Індивідуальна допомога

Влітку 2025 року Юрія врешті-решт звільнили за підсумками обміну полоненими між Росією та Україною.

Після отримання початкової підтримки у державній лікарні його скерували до Медичного реабілітаційного центру Міжнародного агентства з міграції (МОМ) у Києві, спеціалізованого закладу, який надає допомогу жертвам торгівлі людьми та гендерно зумовленого та пов’язаного з конфліктом насильства.

Там лікарі визначили його нагальні потреби у здоров’ї та сприяли подальшому необхідному кардіологічному та неврологічному лікуванню.

З 2024 року МОМ в Україні виявила та підтримала понад 4700 жертв насильства, пов’язаного з війною, включаючи цивільних осіб, які пережили полон, таких як Юрій.

Окрім медичної допомоги, МОМ підтримує довгострокове відновлення через групи, очолювані жертвами, та національні ініціативи, які спрямовані на вирішення проблеми насильства, пов’язаного з війною.

Повернення до роботи

‎«Можливо, мені й вдалося зберегти себе. Але наслідки залишаються. Після років у полоні, повсякденні завдання стали незвичними. Користуватися телефоном, ліфтом, навіть метро було важко», – скаржиться Шаповалов.

Його колишні колеги, які покинули Донецьк раніше, були одними з перших, хто підтримав його після звільнення, зокрема, відстежили та перевірили його навчальні і трудові записи.

Лише тоді він зможе пройти курси підвищення кваліфікації та повернутися до роботи дитячого невролога.

Коли його запитали, що приносить йому радість зараз, Юрій зробив паузу.

«Мати власне місце. Час побути на самоті, подумати, навести лад і знову доглядати за кактусами», – підсумував Юрій Шаповалов.