За словами Кирила Горбунова, війна в Україні має завершитись справедливим і тривалим миром

Генеральний вікарій католицької єпархії Москви Кирило Горбунов в інтерв’ю Vatican News закликав закінчити війну в Україні, яка забрала незліченну кількість життів, а також розповів про співчуття до інших та ситуацію з крихітною католицькою громадою Росії. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Vatican News: Україна та Росія вступили у п’ятий рік повномасштабного військового конфлікту. Які настрої панують сьогодні серед російського народу?

Кирило Горбунов: Звичайно, для мене велика честь виступати від імені нашої дуже невеликої католицької громади в Росії. Вона набагато менша, ніж думає більшість людей. Ми становимо менше 1% від загальної чисельності населення, а кількість практикуючих католиків ще менша. З багатьох історичних причин Католицьку Церкву в Росії сприймають з певною підозрою, як Церкву іноземців, як Церкву, яка насправді не належить до російської культури. І це, звичайно, виклик для людей, для католиків у Росії, бути, з одного боку, людьми російської культури, російської мови, і водночас належати до всесвітньої Вселенської Католицької Церкви. У цей час я б сказав, що люди в Росії, католики також, мають таке ж ставлення до війни в Україні, як і ми. Вона має закінчитися. Усі незліченні життя, втрачені під час цього конфлікту, говорять самі за себе. Насильство говорить саме за себе, і воно має завершитися. Цим завершенням має бути справедливий і тривалий мир, і це надія, очікування російських католиків.

Vatican News: На жаль, кількість загиблих значно зросла за останні чотири роки. Чи впливає кількість загиблих на те, як росіяни сприймають війну в Україні?

Кирило Горбунов: Я не можу говорити за всіх росіян. Це було б важко. Я можу говорити за людей, з якими я зустрічаюся, які розмовляють зі мною як зі священиком. З одного боку, одна позиція – це заперечення. Багато людей, на жаль, воліють просто придушувати цю реальність, не звертати уваги на те, що відбувається, і казати: «Ну, ми не можемо на це вплинути. Ми нічого не можемо з цим зробити. Давайте просто зробимо вигляд, що нічого не відбувається. Давайте просто не звертатимемо уваги». Це неможливо. Мене завжди дуже вражала мужність Папи Франциска, який ще у 2014 році почав говорити про те, що Третя світова війна уже почалась. Для багатьох людей було дуже дивно чути ці слова. І я думаю, що це були пророчі слова, оскільки він передбачав щось жахливе. Ми не можемо ігнорувати цю реальність. Як священик, я маю сказати людям: «Ви не можете просто вдавати, що нічого не відбувається». Для деяких людей, з іншого боку, [конфлікт] займає весь їхній розум. Вони не можуть бачити нічого, крім цієї жахливої ​​реальності. Тому вони втрачають надію. Вони впадають у відчай. Вони сумніваються, чи Бог – справді добрий, якщо він допускає, щоб такі речі відбувалися. Але тепер вони сумніваються ще більше: чи правда те, що Церква вчить про Бога, що він милосердний, добрий, милостивий, якщо такі речі трапляються? Тоді, звичайно, ми повинні подивитися на історію спасіння. Ми повинні подивитися на те, що каже Святе Письмо. А Святе Письмо завжди говорить, що коли такі речі трапляються, це тому, що чаша несправедливості переповнена, і щось має змінитися. Наше життя має змінитися. Не лише життя політиків, політичних партій, країн, але й життя кожної людини має змінитися. Багато наших сімей об’єднані, але у нас також є багато російсько-українських сімей, особливо серед католиків, і ці сім’ї зараз розділені або навіть розбиті. Це джерело великих страждань для людей. Вони повинні якось з цим справлятися.

Vatican News: Який наратив презентується щодо цього конфлікту в Росії? До якої інформації мають доступ росіяни?

Кирило Горбунов: Я б сказав, що наратив у Росії дуже схожий на наратив у всіх інших країнах, безпосередньо чи опосередковано залучених до цього конфлікту. Наратив полягає в тому, що правда на нашому боці. Ми маємо рацію, а інші помиляються, і, оскільки я можу стежити за новинами різними мовами, англійською, німецькою та італійською, я бачу, що, ну, наратив більш-менш однаковий з усіх сторін: винен інший, ворог. Інші люди — погані люди, не просто в тому сенсі, що вони зробили щось не так. Вони загалом погані люди з поганою культурою, якоюсь спотвореною людською природою, не здатні бути мирними, розсудливими. Існує справжній глибокий сумнів щодо реальності життя в мирі з іншою стороною. Я б сказав, що цей наратив презентується зараз з усіх боків. Важливим у посланні Церкви є те, що саме таке ставлення нам потрібно подолати. Я був глибоко зворушений, коли, наприклад, почув новини про зустріч українських жінок із Папою Левом, і вони сказали: «Ми не можемо звинувачувати російський народ у цьому конфлікті, бо ми самі не знаємо, як би ми поводилися, яким би було наше ставлення, якби ми жили в такій самій ситуації, в тому ж інформаційному кліматі і тому ж інформаційному середовищі. Якби ми чули ті самі новини, ті самі ідеї. Тож ми не можемо звинувачувати їх за ту точку зору, яку вони мають». Це початок. Це та точка, з якої ми повинні почати: зрозуміти, що люди, на жаль, обмежені тим, що вони бачать, тим, що вони знають, а потім ми повинні йти звідти, аби побачити, як ми можемо рухатися до миру, починаючи з глибшого пізнання одне одного.

Vatican News: Ви згадали невелику спільноту католиків у Росії. Як ця спільнота виживає?

Кирило Горбунов: Загалом, я б сказав, що життя якимось чином продовжується. Найважливіше для Церкви, звичайно, це Таїнства, спільна молитва, літургія. Це продовжується як завжди. Але я б сказав, що змінюється розуміння того, наскільки важливою єдність для Церкви, бо ми відчуваємо, що не лише на цьому рівні, єдність Церкви ставиться під сумнів. Ми всі знаємо, що існує розбіжність щодо літургії, щодо певних моральних питань, щодо того, якою Церква має бути в майбутньому, щодо різних богослужінь у Церкві. У нас є багато моментів, які розділяють людей у ​​Церкві. Але, звичайно, такий збройний конфлікт також є джерелом розбіжності. Люди іноді перебувають у глибокому конфлікті. Я живу у Москві, у найбільшій парафії Російської католицької Церкви, кафедральній парафії в Москві, тому це, можливо, не так помітно, але коли йдеться про нормальну регулярну російську католицьку парафію, які зазвичай дуже маленькі, звичайно, розбіжності іноді можуть бути катастрофічними для громади. І [важливо] приймати інших людей, мати можливість молитися разом, незважаючи на відмінності у світогляді, у думках, розуміти, що Бог більший за те, що нас розділяє. Його любов більша. Його план спасіння величніший. І він однаковий для всіх нас. Ми не інші. Він не дивиться на нас іншими очима, з іншим ставленням. Він хоче спасти всіх нас. Все це так важливо: не просто прийняти це як ідею, а справді взяти це близько до серця, подивитися на інших людей очима Бога. Це щось дуже, дуже важливе.