Фермери по обидва боки лінії фронту дедалі більше платять високу ціну — через зростання фінансового тиску, нестачу робочої сили, перебої з енергопостачанням і матеріально-технічні ризики

Російсько-українська війна, яка триває уже п’ятий рік, поки що не змогла зашкодити виробництву зерна в обох країнах. Проте, незважаючи на стабільні показники врожаю, фермери по обидва боки лінії фронту дедалі більше платять високу ціну — через зростання фінансового тиску, нестачу робочої сили, перебої з енергопостачанням і матеріально-технічні ризики. Про це йдеться в аналітичній публікації американського видання World Grain, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Вплив війни на сільське господарство Росії

У зерновій промисловості Росії виник розрив між наративом, який пропагують урядовці, та оцінками фермерів і незалежних аналітиків. На початку січня 2026 року міністр сільського господарства РФ Дмитро Патрушев на засіданні уряду заявив, що у 2025 році Росія зібрала 142 мільйони тонн зерна — це третій за величиною врожай в історії країни. Лише виробництво пшениці досягло 92 мільйонів тонн, перевищивши як урядові, так і незалежні прогнози. У 2024 році в Росії, за офіційними даними, зібрано 125,9 млн тонн зерна, зокрема 82,6 млн тонн пшениці. За умови продовження нинішніх позитивних тенденцій до 2030 року, Росія може збільшити виробництво зерна до 170 млн тонн. Таке збільшення повинно дозволити Росії ще більше наростити експорт і значно зміцнити її позиції на світовому ринку.

Але російські фермери малюють зовсім іншу картину. Згідно із соціологічним опитуванням, 2025 рік став одним із найважчих для виробників зерна в європейських регіонах Росії та на Уралі. Хоча на папері обсяги збору врожаю можуть здаватися високими, економічна реальність сільського господарства погіршилася. Російська зернова галузь відчуває зростаючий фіскальний тиск. Окрім експортного мита, фермери зазнають значних збитків через високу відсоткову ставку Центрального банку Росії, яка робить запозичення майже недоступними. Оскільки контроль над експортом зерна зосереджено в руках кількох найбільших компаній, гуртові ціни на російському ринку залишають бажати кращого.

Західні санкції додали ще один рівень напруги. Обмеження імпорту сільгосптехніки та запчастин призвели до зростання витрат на оновлення та обслуговування техніки. Фермери повідомляють, що за останні чотири роки технічне обслуговування комбайнів, тракторів та іншої важливої ​​техніки стало значно дорожчим і ускладнилося з точки зору логістики.

Кумулятивний ефект був руйнівним для прибутковості. У Ростовській області — одному з ключових сільськогосподарських центрів Росії — за останні чотири роки середня рентабельність виробництва зерна впала майже у 10 разів. Сьогодні лише невеликій частині господарств вдається вийти на беззбитковість.

На цьому тлі багато російських фермерів скептично ставляться до офіційної статистики виробництва. За словами представників галузі, парадокс зростання врожаю в умовах поглиблення системної кризи має просте пояснення: показники виробництва можуть бути завищеними.

Російський зерновий союз, організація, яка лобіює права незалежних фермерів у Росії, давно сумнівається у достовірності офіційних розрахунків зернової галузі. У 2025 році деякі члени профспілок вважають, що різниця між реальним і фактичним урожаєм могла досягти рекордного рівня.

«Звичайно, усі наші розрахунки неточні. Взяти, наприклад, ячмінь. Повідомляється, що зібрано майже 20 мільйонів тонн ячменю у 2025 році проти 17 мільйонів тонн у 2024 році. Але ринок дивно реагує на цю цифру: експорт скоротився вдвічі порівняно з минулим роком. Тим часом ціна на ячмінь зростає, і він дорожчий за пшеницю», — наголошує Аркадій Злочевський, президент Російського зернового союзу.

Нестабільність цін на ячмінь змушує російських фермерів підозрювати, чи заслуговують на довіру державні дані щодо виробництва зерна. Галузеві аналітики попередили, що поєднання зростаючого фіскального тиску та демонстрації може зруйнувати прибутковість бізнесу, і це призведе до катастрофічного сценарію, за яким Росія втратить свій статус нетто-експортера пшениці.

Щоб уникнути цього сценарію, Росії, передусім, необхідно скасувати експортне мито, однак це навряд чи станеться, поки війна затягнеться.

«Кожна проблема, з якою зараз стикаються російські фермери, безпосередньо чи опосередковано пов’язана з війною і не зникне, поки вона не закінчиться», — заявило джерело у російському аграрному секторі, яке побажало залишитися неназваним.

Наприклад, надмірно високу ключову відсоткову ставку Центральний банк РФ запровадив для боротьби з інфляцією під час війни, тоді як експортне мито, запроваджене для захисту ринку під час пандемії COVID-19, швидко стало суто фіскальним заходом, призначеним для наповнення національного бюджету.

Виникає додатковий тиск. Російський уряд підвищив ПДВ з 20% до 22% і оголосив про плани знизити поріг доходу для звільнення від ПДВ, що, як очікується, ще більше обтяжить і без того напружений сільськогосподарський бізнес.

«Враховуючи зростаючий дефіцит російського бюджету, можна з упевненістю припустити, що держава буде шукати способи стягнути з фермерів більше грошей», – пояснило джерело.

Вплив війни на сільське господарство України

Протягом останніх чотирьох років війни українське сільське господарство перебувало у режимі виживання, і хоча зерновій галузі не загрожує безпосередня загроза, загальна картина викликає тривогу.

У 2025 році Україна зібрала 61,8 мільйон тонн зерна проти 56 мільйон тонн у 2024 році. Виробництво пшениці та ячменю становило 23 мільйон і 5 мільйон тонн відповідно, що відповідає рівню 2024 року. Незважаючи на нещодавні покращення, галузь стикається із низкою проблем, пов’язаних з війною, які можуть перешкодити виробництву в 2025 році.

Найбільш очевидною загрозою є подальша втрата території. У 2025 році російські війська досягли більших успіхів, ніж у 2024 році, захопивши приблизно 4831 квадратний кілометр території України, що відповідає 0,8% території України.

Хоча цифри виглядають помірними, вплив на сільське господарство реальний, особливо тому, що війна впливає на ключові сільськогосподарські регіони на півдні. Крім того, у 2025 році бої перекинулися у Дніпровську область — визначний аграрний центр центральної частини України.

Загальна площа посівів зернових в Україні у 2026 році може скоротитися до 11,5 мільйонів га, що на 4% менше, ніж у 2025 році. Посіви пшениці можуть скоротитися на 5% порівняно із 2025 роком, до трохи менше 5 мільйонів гектарів. Більш суттєве зниження очікується по ячменю, прогнозовані посівні площі становлять 1,1 млн га, що на 21% менше, ніж у 2025 році. В першу чергу це пов’язано із погодними умовами, а не з просуванням російської армії, хоча й цей фактор явно вносить свою лепту.

Зростаючий дефіцит робочої сили розглядається як ще важливіший фактор, який загрожує стабільності зернової галузі. Опитування показують, що приблизно 39% сільськогосподарських компаній відчувають труднощі з наймом достатньої кількості персоналу, причому мобілізація вказана як основний фактор такої нестачі.

За даними лобістської групи «Українська аграрна рада», українські фермери часто залежать від досвідчених трактористів, механіків, агрономів і сезонних робітників, аби керувати посадкою, збиранням і післяжнивними операціями. Коли цих працівників призивають на військову службу або вони недоступні через міграцію, здатність підтримувати нормальний сільськогосподарський цикл опиняється під загрозою.

Зокрема, у зерновій промисловості нестача робочої сили може мати каскадні наслідки. Недоступність робочої сили під час пікових сільськогосподарських періодів, таких як сівба та збирання врожаю, може затримати польові роботи, знизити врожайність та вплинути на якість зерна. Власники ферм можуть бути змушені наймати менш досвідчених працівників або покладатися на молодих працівників, які не досягли призовного віку, аби заповнити прогалини, що може знизити продуктивність сільгоспвиробництва і збільшити операційні ризики.

Крім того, з початку 2026 року Україна бореться із серйозними відключеннями електроенергії, які іноді тривають днями. Коли вимикається світло, українські фермери навчилися покладатися на дизель-генератори, хоча такі кроки дорогі й не можуть повністю замінити енергомережу.

Вплив енергетичної кризи вже видно неозброєним оком. Анна Лавренюк, генеральна директорка Асоціації виробників молока, заявила, що Україна може фактично втратити свою молочну галузь, оскільки молокопереробні підприємства змушені скорочувати виробництво через високі витрати на електроенергію.

У свинарстві вихідні ціни впали нижче рівня рентабельності, оскільки фермери масово вибраковували своїх свиней. Україна може втратити половину поголів’я свиней у 2026 році, нещодавно попередив Микола Бабенко, виконавчий директор Української асоціації м’ясної промисловості, посилаючись на сукупність факторів, переважно економічних.

Зернова галузь теж відчуває на собі кризу. Сховища, банки насіння та зернові елеватори часто вимагають безперервної електроенергії для підтримки безпечних умов.

Перебої в електропостачанні призводять до тимчасових зупинок або обмеження ємності сховищ, створюючи вузькі місця в періоди піку збору врожаю.

Крім того, транспортна логістика, включаючи вантажівки-рефрижератори та пакувальні засоби, є вразливою до перебоїв з енергопостачанням, що може затримати експорт і зруйнувати статус України як ключового постачальника зерна на світові ринки.