Аналіз Віденського інституту міжнародних економічних досліджень засвідчив, що Євросоюз, США та Китай борються за сировину та озброєння України

Російське вторгнення та війна докорінно змінили українську економіку. З погляду зовнішньої торгівлі, Україна тепер повністю залежить від ЄС; Китай втратив своє значення, а Росія більше не відіграє жодної ролі. Але, з іншого боку, ЄС має сильні економічні інтереси в Україні, особливо у галузі сировини та виробництва озброєнь. Аналіз Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (ВІІВ) засвідчив, що Україна є не лише геополітичним, але й геоекономічним полем битви для світових держав. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання Frankfurter Rundschau, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна – геоекономічне поле битви: як ЄС, США та Китай борються за сировину та озброєння

За даними ВІІВ, війна призвела до серйозних змін у структурі української економіки. Хоча близько 20% орних земель України стали непридатними для використання, сільськогосподарський сектор виявився стійким. У 2024 році експорт сільськогосподарської продукції з України за вартістю майже досяг довоєнного рівня 2021 року.

На відміну від цього, важка промисловість, металургія та гірничодобувна промисловість України зазнали серйозних втрат. Це, насамперед, пов’язано з тим, що ці сектори зосереджені на сході України, який особливо постраждав від війни.

За даними ВІІВ, державний сектор України значно розширився, збільшившись більш ніж утричі — із 6% від обсягу економічного виробництва у 2021 році до приблизно 20% у 2024 році.

«Це відображає величезні витрати на армію і збройову промисловість у боротьбі проти Росії», — пояснила Ольга Піндюк, експертка ВІІВ.

Українська економіка віддаляється від Росії

Більше того, вторгнення Росії призвело до фундаментальної переорієнтації української економіки на ЄС, який тісно пов’язав країну із собою за допомогою щедрих пільг та зниження тарифів. Частка ЄС в українському експорті — здебільшого сільськогосподарської продукції та металів — зросла із 36% до щонайменше 57%.

Для порівняння, на частку Китаю, найважливішого торгівельного партнера Німеччини, припадає менше 9% торгівлі товарами. Серед країн-членів ЄС найважливішими напрямками експорту були Польща, Іспанія, Німеччина, Нідерланди та Італія. Частка Китаю, з іншого боку, скоротилася вдвічі з 2021 по 2024 рік до 6%, що ставить його нижче за частку Польщі та Іспанії.

ЄС також домінує в імпорті товарів до України, постачаючи зараз переважно машини та обладнання. Китай посідає друге місце із 21%. Це робить Китайську Народну Республіку важливішим постачальником, ніж будь-яка окрема держава-член ЄС. США грають у цьому плані незначну роль. Росія колись важливий торгівельний партнер зараз практично нічого не експортує в Україну.

Україна залежить від Європи

Країни ЄС також домінують у залученні іноземних інвестицій в Україну, хоча і на дуже низькому рівні. Китай, з іншого боку, не відіграє жодної ролі інвестора в Україні – це також наслідок війни. До 2022 року Україна вважалася стратегічно важливою для китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI), оскільки унікальне географічне розташуання у поєднанні із значним технологічним та промисловим потенціалом тісно відповідало цілям BRI.

Таким чином, в економічному аспекті Україна залежить від ЄС. Але ЄС також має свої економічні інтереси в цій країні – всі вони, однак, перебувають під геополітичним впливом.

«Наприклад, Україна має значний потенціал для виробництва енергії з усіх відновлюваних джерел», – пояснюють у Віденському інституті міжнародних економічних досліджень (ВІІВ).

Оскільки ЄС прагне підвищити свою енергетичну безпеку, він стратегічно зацікавлений у підтримці Києва у його зусиллях щодо розширення сектора відновлюваної енергетики та інтеграції до європейської енергетичної мережі. ВІІВ також вважає перспективним сектор інформаційних технологій в Україні, яка має висококваліфіковану робочу силу у поєднанні із низькими заробітними платами. Ці можливості можуть допомогти Європі наздогнати США та Китай у технологічному плані.

Україна має високий попит на зброю та сировину

Однак у центрі уваги ЄС знаходяться ще дві сфери. По-перше, виробництво озброєнь. Тут Україна, як і раніше, сильно залежить від поставок з Китаю, особливо для безпілотників, які вирішують у війні.

«Ключові компоненти – напівпровідники, силові транзистори, магніти, батареї та навігаційні чіпи – надходять переважно від китайських постачальників. Якщо Китай одного разу дійде висновку, що для його інтересів краще обмежити постачання компонентів для українського виробництва безпілотників та озброєнь, то Україна може зіткнутись зі серйозними військовими труднощами», – прогнозують у ВІІВ.

Більш тісна співпраця між ЄС та Україною, включаючи її інтеграцію до європейських ланцюжків постачання та плани закупівель, могла б звільнити її від цієї залежності. Крім того, ЄС міг би отримати вигоду з досвіду України у галузі виробництва безпілотників.

«Допомагаючи Україні знизити залежність від Китаю у критично важливих галузях безпеки, ЄС допомагає і собі», — вважають у Віденському інституті міжнародних економічних досліджень (ВІІВ).

Таким чином, створення «альянсу безпілотників» з Україною, оголошене Європейською комісією у вересні 2025 року, є кроком у правильному напрямку.

Другою економічно значущою сферою є критично важливі сировинні матеріали, такі як літій, титан і рідкісноземельні елементи, у переробці яких Китай фактично має монополію. На думку ВІІВ, Україна могла б стати важливим джерелом критично важливих мінералів і, таким чином, відіграти ключову роль у досягненні стратегічної автономії ЄС та зниженні власної залежності від імпорту з інших країн, особливо з Китаю.

США вже мають угоди з Україною

ЄС має взяти гору над США, які також виявляють інтерес до мінеральних ресурсів України. Якщо ЄС не дотримуватиметься «рішучого, скоординованого та всеосяжного підходу», то на думку Піндюк, «його економічні та стратегічні інтереси можуть опинитися під загрозою, як це демонструє угода США з Україною щодо мінеральних ресурсів, яка надає американським компаніям права на попередні переговори.

Хоча ця угода формально не є ексклюзивною, оскільки не надає американським компаніям права купівлі ліцензій на видобуток корисних копалин, її структура ризикує обмежити гнучкість України в ініціюванні проектів з європейськими інвесторами. Головною метою ЄС має бути не копіювання американської моделі, а приєднання України до ЄС за допомогою гармонізації законодавства, прозорості та інтеграції до європейських ланцюжків створення вартості.

«Зелені» технології, інформаційні технології, сировина, озброєння – у всіх секторах економіки ЄС турбує не лише експорт, економічне зростання та корпоративний прибуток. Насамперед, йдеться про досягнення «стратегічної автономії». Україна, на думку Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (WIIW), потенційно може стати важливою частиною вирішення цієї проблеми.