Європейський Союз пообіцяв надати біженкам з України притулок і турботу, але вони часто спостерігають зовсім іншу реальність, коли їм потрібна допомога у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, стикаючись із смугою перешкод, обмеженнями, плутаниною, стигмою та дискримінацією

Згідно із дослідженням, опублікованим Центром репродуктивних прав у Європі, українські біженки тимчасово повертаються додому, щоб отримати допомогу у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я після того, як їхні можливості обмежені в Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині і вони подекуди змушені вдаватись до нелегальних послуг. Про це йдеться в аналітичній публікації Euractiv, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Опубліковане дослідження дев’яти міжнародних правозахисних організацій документує тривожний вплив обмежувальних національних законів на біженців, які шукають необхідної допомоги та підтримки.

Висновки зроблені на основі понад 80 напівструктурованих інтерв’ю, проведених у період з липня 2022 року по квітень 2023 року. Було встановлено, що українські біженки стикаються із зволіканням, тривогою, страхом, фінансовими труднощами, інституційним расизмом і неналежним доглядом і усе це безпосередньо впливає на їхнє здоров’я та загальний добробут.

«Здоров’я та добробут деяких біженок з України знаходяться під загрозою, оскільки їм не можуть гарантувати доступ до основної та своєчасної медичної допомоги та послуг підтримки і це лише посилює негаразди, яких вони зазнали, внаслідок російського вторгнення в Україну, – пояснює Лія Хектор, старший регіональний директор Центру репродуктивних прав у Європі.

За її словами, Європейський Союз пообіцяв надати біженкам з України притулок і турботу. Проте, вони часто спостерігають зовсім іншу реальність, коли їм потрібна допомога у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я, стикаючись із смугою перешкод, обмеженнями, плутаниною, стигмою та дискримінацією.

Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина мають суворі обмеження щодо послуг з охорони репродуктивного здоров’я та підтримки жертв ґендерного насильства. У дослідженні зазначається, що жінки стикаються із правовими обмеженнями, фінансовими бар’єрами, дефіцитом інформації та низькою якістю догляду, коли отримують доступ до такої підтримки.

Крім того, жінки, які звертаються за репродуктивною допомогою, часто стикаються із серйозними погрозами, переслідуванням і залякуванням у контексті, коли репродуктивні права не є пріоритетними для держави. Польща є одним із найбільш обмежених середовищ для сексуального та репродуктивного здоров’я та прав у Європі. Після рішення Конституційного суду Польщі у 2020 році, аборт є законним лише тоді, коли вагітність є наслідком злочину зґвалтування або коли життя чи здоров’я жінки знаходяться під значним ризиком.

«Той факт, що біженки з України змушені повертатися додому, щоб зробити аборт або отримати доступ до медичної допомоги в інших країнах Європи, є свідченням про недосконалість польського законодавства», – вважає Кристина Качпура з Польського фонду жінок і планування сім’ї.

Більшість українських біженок у Польщі роблять аборт нелегально, купують ліки для аборту онлайн або подорожують до інших держав-членів ЄС, щоб отримати відповідну послугу. Деякі жінки якомога довше відкладають звернення за допомогою у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я.

Але не тільки ті, хто шукає репродуктивної допомоги, стикаються з перешкодами. У дослідженні зазначається, що постраждалі від ґендерного насильства часто залишаються без основних послуг і підтримки та самостійно справляються із травмами, проблемами зі здоров’ям та іншими наслідками, тоді як роми та ЛГБТК+ біженці стикаються із міжсекторальною дискримінацією та посиленням бар’єрів.

ILGA-Europe оцінює Польщу як країну, де умови життя для ЛГБТК+ є найгіршими в ЄС. Також кілька органів місцевого самоврядування ухвалили постанови про «зони, які вільні від ідеології ЛГБТ».

«Служби підтримки для постраждалих від сексуального та ґендерно зумовленого насильства у Польщі є абсолютно неадекватними. Багато постраждалих не знаходять безпечного притулку, де вони могли б отримати підтримку у вирішенні своїх проблем», – розповідає Йоанна Піотровська з Feminoteka Foundation, польської організації, яка взяла участь у дослідженні.

У Словаччині також немає необхідних служб, щоб допомогти українським жінкам.

«Словаччина не має необхідних служб, щоб задовольнити потреби жінок з України. Багато чого не вистачає, незалежно від того, чи йдеться про послуги аборту, послуги з контрацепції чи підтримку щодо ґендерного насильства. На їхньому шляху так багато перешкод», – повідомляє Адріана Месохоритісова, представниця громадської організації «Свобода вибору».

В Угорщині спостерігається аналогічна ситуація.

«Після російського вторгнення, правозахисні організації негайно мобілізувалися, щоб відповісти на потреби біженців, які втікали з України. Але через рік ми та інші організації, що надають сексуальну та репродуктивну допомогу, продовжуємо стикатися із серйозними юридичними, фінансовими та операційними проблемами, які впливають на нашу здатність обслуговувати біженців», — відзначає Еріка Шмідт, представниця угорської асоціації EMMА.

Тим часом, у Румунії ґендерні стереотипи та численні факти дискримінації створюють проблеми для біженців, особливо у поєднанні зі зростаючим імпульсом проти свободи репродуктивного здоров’я.

«Доступ до якісного медичного обслуговування та послуг підтримки для жінок і дівчат у Румунії є обмеженим. Уразливим групам завжди найважче доводиться у цих складних умовах», – резюмує Камелія Прока з місцевої громадської організації A.L.E.G.