Керівники цього закладу вважають, що для психічної реабілітації населення України після війни знадобиться до 20 років

«Коли я лягаю спати, то бачу перед очима побратимів, яких я втратив, як я їх витягав без кінцівок, як вони помирали в мене на руках. Це залишиться зі мною на все життя», – розповідає військовослужбовець Дмитро у коментарі для публікації ВВС, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після 15 місяців боїв на Донеччині, Дмитро міцно тримає за руку свою дружину Тетяну у реабілітаційному центрі на північному сході України.

Вона проїхала 966 км до цього закладу на Харківщині після того, як Дмитру дали тижневу відпустку.

Минулого року на консультацію та фізіотерапію сюди приїхало близько 2 000 військових. Організатори визнають, що це лише перепочинок, а не реабілітація. Більшість солдатів повертаються на фронт.

Співробітники центру кажуть, що Україна намагається утримувати своїх солдатів настільки добре, щоб вони «стояли до кінця».

«Ми все життя будемо страждати від наслідків», — каже Дмитро, який пообіцяв не голити бороду, доки не закінчиться війна.

Тетяна вважає, що її чоловік відрізняється не лише зовнішністю.

«Він дуже змінився. Він довів, що здатний на багато: захищав нас і відстоював Україну», – додає дружина.

Оператор безпілотника Павло відпочиває у зелених садах цього закладу. Йому важко спати.

«Іноді ти не знаєш, про що говорити зі старими друзями, адже старі інтереси змінюються. Я не хочу ділитися з ними всім тим, що побачив. Мене більше не цікавлять наші спільні інтереси. Щось змінилося, навіть зламалося. Кожного дня, коли я на передовій, я хочу додому. Але коли я приходжу додому, у мене виникає таке дивне відчуття, що я хочу повернутися до своїх товаришів», – зізнається Павло.

Керівники цього центру вважають, що для психічної реабілітації населення України після війни знадобиться до 20 років.

Яна Українська, співробітниця МОЗ України намагається випередити такі прогнози, плануючи забезпечити психічну підтримку «кожного другого громадянина».

«Ми готуємо нашу систему для надання якісної психологічної допомоги приблизно 15 мільйонам людей. Ми сподіваємося, що це не знадобиться, але повинні бути готові», – підкреслює чиновниця.

Зрештою, російське вторгнення стосується кожного українця. Мільйони громадян були змушені залишити свої домівки, розлучитись з близькими, зазнали насильства та втратили все своє майно.

Експерти кажуть, що найпоширенішими психічними захворюваннями є стрес або тривожні розлади, а також вважають, що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) набуде реального впливу у найближчі роки.

Перша леді України Олена Зеленська нещодавно запустила загальнонаціональну програму психічного здоров’я, але терапевтів досі не вистачає. Ось чому уряд робить наголос на самообслуговуванні.

Для учасників цієї програми у Харкові це означає терапію тілом. Вони беруть участь у сеансі, де сидять і діляться почуттями, перш ніж досліджувати дотик і рух один з одним.

Інна приходить сюди, щоб подбати про власне психічне здоров’я і допомагати іншим як терапевт.

«Для мене дуже важливо залишатися у формі, щоб мати ресурс, який я можу використати для допомоги іншим людям», — каже вона.

Також Інна може побачити, як змінилися люди в її місті з початку війни.

«Зараз люди більше живуть сьогоденням, не відкладають життя на майбутнє, і це, на мою думку, хороші зміни. Але є також багато травматичних переживань, посттравматичного стресового розладу та депресії, які потребують допомоги психіатрів», – повідомляє Інна.