У місті змушують людей отримувати російські паспорти, а також тут не вистачає якісних ліків, продуктів харчування й товарів першої необхідності

Життя в окупованому Мелітополі зовсім не солодке. Місто було захоплене російськими військами невдовзі після повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року. У місті продовжують діяти проукраїнські партизани, які організували кілька нападів на проросійську адміністрацію. Запорізька область, в якій розташоване місто, частково окупована Росією та була незаконно анексована у вересні 2022 року. 30-річна мешканка Мелітополя розповіла в анонімному інтерв’ю CNN про жахливі умови проживання в російській окупації і Foreign Ukraine пропонує з цим ознайомитись.

У Мелітополі панує терор. Але він тихий, на вулицях його не побачиш. Для партизанів становище тут страшне. Для тих, хто відмовився від російських паспортів, ситуація є жахливою. Але якщо ви підете на ринок, то й не подумаєте, що відбувається.

Росіяни намагаються змусити всіх отримати російські паспорти. Легше маніпулювати людьми, які мають російське громадянство. Відсутність паспортів дуже ускладнює життя. Вони відмовляються надати нам доступ до лікарень і таке інше. Ми родина фермерів, і ми втрачаємо землю, бо ми не маємо російських документів.

Боюся, що, зрештою, мені доведеться його отримати. Але ми відтягуємо цей момент. Один родич пішов за російським паспортом, і черги були величезні, бо всіх залякали, щоб отримати паспорт. Процес пришвидшився. Раніше треба було чекати місяць-два, а тепер паспорт можуть надрукувати за тиждень.

Пенсії видавалися всім до лютого 2023 року, а з березня 2023 року їх отримують лише люди з російськими паспортами. Тому багато пенсіонерів почали отримувати паспорти зараз, бо раніше в цьому не було потреби. Інваліди, люди з низькими доходами та ті, хто хотів скористатися безкоштовною медициною, взяли паспорти одразу після того, як їх почали пропонувати росіяни, бо не хотіли втрачати пільги.

Загалом, великий відсоток населення вже має російські паспорти. Якщо ви цього не зробите, ви – «біла вівця» і вас можуть обшукати. У нас у Мелітополі обшуки зазвичай проводяться після обстрілів та після партизанських нападів на проросійських колабораціоністів. У будинку моєї бабусі був обшук, бо російський солдат дезертував, коли був у селі. Вони обшукали будинки у селі, намагаючись знайти його.

Людей, що залишилися у Мелітополі, можна поділити на кілька категорій. Є ті, кого в принципі влаштовує нинішня проросійська влада. Є ті, кому байдуже, і вони підтримають того, хто дасть їм більше грошей у вигляді готівки. Ті, хто залишився, переважно підтримують проросійську владу. Вони переконані, що Росія тут назавжди.

Вочевидь, є й українські патріоти, ті з нас, хто чекає на перемогу України в цій війні. Ми перешіптуємось один з одним на ринку. Про те, що хтось підтримує Україну на ринку, можна сказати коли просиш якісний продукт. Продавці починають лаяти Росію за те, що тепер їм доводиться обирати між продажем поганих товарів та найгірших товарів.

Партизанів ще багато, бог із ними, але ми у меншості. Більшість українських патріотів поїхала, особливо ті, хто брав активну участь у мітингах, бо виникла пряма загроза їхньому життю.

Наш сусід видав нас за підтримку України, але нас не чіпають, принаймні, поки що. Моя сусідка працює на новий уряд і знає, що ми активно виступали проти Росії на першому етапі війни.

Думаю, нам видадуть якийсь документ, у якому йдеться про те, що ми відмовилися від паспортів. Це тимчасове посвідчення негромадянина, але ви або берете папірець, або ви повинні виїхати з Мелітополя. Отже, ми маємо намір взяти його.

До квітня 2023 року окупованою зоною можна було вільно пересуватися без документів. Зараз потрібен російський паспорт чи документ негромадянина, а вони продовжують видавати попередження та говорити, що вам потрібно отримати російський паспорт до червня 2023 року, інакше вас не випустять.

Тут людей заохочують відправляти дітей до літніх таборів у Криму, як це було торік. Деякі батьки на нашій вулиці добровільно відправили своїх дітей до Криму на місяць і діти повернулися. Але наші сусіди, які потім поїхали до Німеччини, не хотіли віддавати сина ані в російську школу, ані в табір, і нічого страшного. Їхній син весь рік залишався вдома, навчаючись онлайн в українській школі. Тут дітей силоміць не забирають. Потрібно розуміти, що батьки відправляють їх туди добровільно.

Щоправда, окупанти побоюються контрнаступу. Настрій у місті за останній місяць різко змінився: від «Мелітополь назавжди з Росією» до роздумів про те, де і як будуватимуть оборонні рубежі.

Звісно, це лише те, що говорять прості солдати у місті, але вже немає того переможного настрою. Я відчуваю, що незабаром тут щось станеться. На ринку скуповують українські гривні, а фермери відмовляються продавати свою продукцію, бо чекають, щоби віддати її Україні. І всі сусіди, які за Росію, перестали спілкуватися з нами, бо більше не впевнені, що Росія залишиться тут назавжди, і бояться говорити.

Проблем із їжею більш-менш немає. Різноманітності немає, але дефіциту також немає. Стандарти та упаковка повністю змінилися з початку вторгнення. Вершкове масло, зроблене на тому ж заводі, тепер настільки огидне на смак, що ми не знаємо, як його споживати.

Все, що імпортується з Росії, містить пальмову олію. Це не перебільшення, у списку інгредієнтів цукерок тричі згадується пальмова олія. Це у всьому. Сосиски, сир, цукерки, печиво, олія.

Але найбільша проблема з ліками та товарами для дому, а також із дитячим харчуванням. У Росії немає якісних ліків та вибору немає. Ви йдете в аптеку, і вам пропонують один варіант. Люди розпитують про ліки по 10 хвилин, а зрештою отримують лише йод. Жінка перед мною намагалася купити дитяче харчування «Нестле», але ціна була захмарною. У підсумку, вона купила аналог російського виробництва.

У моєї мами та бабусі – цукровий діабет. Російські ліки мають одну і ту ж діючу речовину, але діють по-різному. У них різні дозування та допоміжні речовини, і мої мама та бабуся стали почуватися набагато гірше, коли вони почали їх приймати. Ми отримали українські ліки з України через Крим, їх вистачило на півтора місяці.

Цинізм лікарів та фармацевтів тут зашкалює. Прямо ніхто нічого не каже. Ми називаємо тут війну «ситуацією». Так от вони просто відповідають: «Ну, така ситуація, якщо вам треба, їдьте в Україну чи в Європу». Коли я сказала лікареві, що мені потрібні конкретні ліки, мені сказали їхати до Запоріжжя, щоб купити їх. І щоб ви розуміли, до Запоріжжя треба їхати через Москву. Це єдиний спосіб.

У Росії немає єдиних стандартів і регламентів продукції. Російське мило, шампуні та зубні пасти жахливої якості. Білоруські трохи кращі, а тут найкращий варіант для нас – турецький шампунь. На ринку багато китайських й турецьких товарів. Російська та китайська продукція найгіршої якості, а білоруська та турецька – більш-менш нормально, але дорожче.

Проблема в тому, що тут тільки у військових багато грошей, і вони часто купують усе пристойне. Чутки про те, що росіяни не хочуть купувати російську продукцію, відповідають дійсності. До вересня 2022 року українські продукти ввозилися контрабандою до Мелітополя і російські військові купували їх самі. Солдати стояли перед мною в черзі і просили українські шкарпетки та мило. Нині українських товарів більше немає.

Люди звикли до вибухів і до того, що на головній вулиці час від часу з’являються обгорілі машини проросійських колабораціоністів. Люди звикли, що російські війська та влада можуть прийти до вас додому та вигнати. Люди звикли до всього протягом року.