Державні банки стимулюють субсидовані кредити та допомагають фінансувати безгрошівну державу, навіть якщо приватні кредитори відступили, аби зменшити свій ризик

Коли Сергій Наумов обійняв посаду виконавчого директора одного з найбільших державних банків України перед вторгненням Росії, його завданням була приватизація цієї фінансової установи. Тепер він радий, що не отримав такого шансу. Про це йдеться в аналітичній публікації Bloomberg, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Роль банківської системи України є однією із нерозказаних історій про стійкість нації. Вона пережила втрату активів через окупацію, відключення електроенергії та падіння ВВП на 30%, перерви в обслуговуванні чи будь-які значні закриття фінустанов. Контрольовані державою кредитори, такі як АТ «Ощадбанк» Наумова, зіграли свою роль.

До війни державні кредитори, які контролюють близько половини активів системи, вважалися частиною проблеми України. Вони були сумно відомі поганим управлінням і закулісними угодами зі своїми державними власниками.

Тепер вони стали важливим джерелом фінансування економіки, стимулюючи субсидовані кредити та допомагаючи фінансувати безгрошівну державу, навіть якщо приватні кредитори відступили, щоб зменшити свій ризик.

Якщо минулого року загальні банківські кредити домогосподарствам і підприємствам приватного сектора скоротилися, то Ощадбанк збільшив кредитування на 11%, а для малих і середніх компаній – на 81%. За словами Наумова, вони б позичали більше грошей, оскільки у системі достатньо ліквідності, але в умовах жорстокої економіки з високими відсотковими ставками, попит на кредити низький, а на іпотечні кредити його майже немає.

Фінансовий сектор загалом був прибутковим з початку війни. І оскільки виплата дивідендів заборонена для приватних кредиторів, ці банки збільшили свої грошові буфери. Середньозважений показник достатності капіталу в секторі зріс на 3 відсоткові пункти до 14,3%, що значно перевищує вимогу 10%, встановлену Нацбанком України.

Частина цієї ліквідності також спрямовується на фінансування державного бюджету, доповнюючи допомогу, яку Україна отримує від міжнародних донорів.

Солдати на полі бою отримують високі за українськими мірками зарплати через державних кредиторів. Деякі люди також вважають державні банки безпечнішими за своїх комерційних конкурентів під час війни.

У підсумку, державні банки фіксують зростання депозитів, не пропонуючи високі відсоткові ставки для їх залучення. Це, у свою чергу, створює величезний пул дешевих грошей, які банки можуть позичити своєму власнику, тобто уряду, купуючи його облігації в той час, коли на ринку немає попиту на цінні папери.

Тим не менш, у той час, коли ця стабільність частково зберігається, Міжнародний валютний фонд попередив про вибухонебезпечні ризики.

«Хоча фінансова система залишається стабільною та ліквідною завдяки масштабним надзвичайним заходам, необхідна постійна пильність, оскільки справжній стан банківської системи залишається непрозорим, а ризики подальших потрясінь зберігаються», — йдеться у звіті МВФ від 29 червня 2023 року

Незважаючи на роль державних кредиторів у підтримці економіки під час війни, і МВФ, і Національний банк України хочуть приватизувати всіх державних кредиторів, крім АТ «Укрексімбанк», який фінансує торгівлю, після закінчення війни.

Вони стверджують, що такі заходи необхідні, аби уникнути викривлення конкуренції, і Національний банк України уже заохочує державних кредиторів до наведення порядку. Програма позики МВФ для України на суму 15,6 мільярдів доларів передбачає приватизацію банків, і вони стануть ключовими для отримання подальшої допомоги на 115 мільярдів доларів.

«Я взагалі не бачила хороших прикладів того, як держава керувала держпідприємствами, включно з банками», — зазначає Катерина Рожкова, перший заступник голови Національного банку України, відповідальний за фінансову стабільність.

Перед російським вторгненням, Наумов погоджувався з такою думкою. Але після свого досвіду утримання коштів, що надходять до воюючої країни, він каже, що два банки повинні залишатися під контролем держави.

«Росія не зникне у найближчі роки, а буде з нами повсякчас», – зазначає керівник «Ощадбанку».

Принаймні, у короткостроковій перспективі частка держави у фінансовій системі може стати ще більшою. 20 липня 2023 року Нацбанк почав процес націоналізації АТ «Сенс Банк», який раніше працював під брендом «Альфа-Банк Україна». Ця установа була платоспроможною, але належала підсанкційним російським бізнесменам, зокрема мільярдерам Михайлу Фрідману та Петру Авену.

Рожкова стверджує, що основною причиною фінансової стійкості України є не кредитування державними банками, а очищення сектора, який до останніх років був пронизаний кредитуванням пов’язаних осіб і прихованими збитками. Під час цього процесу державні установи отримували кошти для рекапіталізації, а найбільший кредитор країни, Приватбанк, був націоналізований.

Виступаючи у своєму елегантному офісі НБУ 1905 року, Рожкова підкреслила, що державний контроль над банками незмінно спотворює як ринкову конкуренцію, так і регулювання. Вона визнала, що державні банки виконували життєво важливу роль під час війни, забезпечуючи фінансування у скрутний момент, хоча б через їхній величезний розмір.

Понад 80 банків було закрито після початку війни на Донбасі у 2014 році. Інші, включно з державними банками, були змушені докапіталізуватися та проходити регулярні стрес-тести.

Відповідаючи на питання, що було б зараз, якби не відбулося зачищення, Рожкова замовкла.

«Це була б дуже, дуже глибока криза. Сектор не зможе підтримувати уряд, економіку чи людей», — сказала вона.

Такі компанії, як Citius-S і A.M.P. Hydro можуть свідчити про важливість державних кредиторів. На початку війни дві невеликі виробничі компанії втекли з Мелітополя, південного міста, яке зараз лежить на шляху контрнаступу України.

Обом компаніям довелося залишити своє обладнання та втратити більшість персоналу. Коли вони постукали у двері Ощадбанку, щоб отримати капітал, необхідний для старту приблизно за 1200 кілометрів (750 миль) на захід, у Львівській області, вони не могли запропонувати ані застави, ані грошових потоків.

«Нам навіть довелося знищити нашу техніку, щоб росіяни не змогли її використати», — каже Олексій Сєров, 60-річний власник і директор Citius-S, яка виробляє куленепробивне скло та броньовані фургони безпеки.

У них були хороші записи та бізнес-плани.

За допомогою міжнародних організацій, таких як USAID, Сєров і його донька Анастасія домовилися з Ощадбанком про кредит на 12 мільйонів гривень ($328 000).

Тепер вони повертаються до 50% свого довоєнного виробництва, випускаючи близько 15 фургонів на місяць. Вони відремонтували два занедбані склади, і Сєров поклав око на третій, оскільки він розглядає можливість відродити ще один колишній бізнес, виготовляючи машини швидкої допомоги.

Ще менш ймовірним кандидатом на фінансування була A.M.P. Hydro. У неї не тільки не було застави, але й компанія припинила виплати за 10-мільйонним кредитом, який взяла на купівлю закинутого в Мелітополі обладнання. Йдеться про 22 мільйони гривень.

«Спочатку вони подумали, що це смішно, — розповідає голова правління Геннадій Барабаш, чий завод виготовляє гідроциліндри.

Але у підприємства були замовлення. Тож із 47 сторінками умов, включаючи відновлення виплат за проблемним кредитом, Ощадбанк зрештою поступився.

Пошук кваліфікованого персоналу зараз є більшою проблемою, ніж фінанси, каже Барабаш, коли намагається наростити виробництво до довоєнного рівня.

Імовірно, в українських банках виникне більше напруження, оскільки війна триває, а домогосподарства та компанії витрачають свої заощадження. За словами Наумова, приголомшливі 49% загального кредитного портфеля Ощадбанку є непрацюючими, хоча вони на 100% забезпечені резервами.

За його словами, ці проблемні кредити вже були реструктуризовані до війни, а потім знову стали проблемними, коли економіка занепала.

Для позик, наданих після вторгнення, коефіцієнт неповернення становить лише 0,4%, навіть якщо ця цифра лестить, оскільки більшість позичальників ще не мали проблем.

Розмірковуючи над перспективою працювати в умовах загрози російської агресії протягом наступних років, Наумов стверджує, що для української держави критично важливо зберегти спроможність спрямовувати фінансування таким компаніям, як Citius-S і A.M.P. Hydro в екстремальних ситуаціях.

«Війна показала багато речей, — каже він.