Щоб дати вам уявлення про масштаби цієї проблеми, дослідження засвідчило, що до вторгнення в Україну у 2022 році приблизно 16 000 км² східної України було забруднено наземними мінами та бомбами, що не розірвалися, а зараз проблема набагато більша і потенційно охоплює 174 000 км²

В ООН прогнозують, що Україна стане однією з найбільш замінованих країн світу. Смертельні випадки, спричинені наземними мінами та іншими боєприпасами, що не розірвалися, зараз дуже поширені. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, тільки у березні 2023 року на російських мінах підірвалися 724 людини, з них 226 загинули. Використання наземних мін є незаконним згідно з міжнародним правом. Конвенція про протипіхотні наземні міни забороняє накопичення, передачу та використання протипіхотних наземних мін, вимагає від країн знешкоджувати їх на своїй території та закликає до міжнародного співробітництва у розмінуванні постраждалих країн. Про це йдеться в авторській колонці Сари Нджері, викладачки гуманітарних наук та розвитку Лондонського університету на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Великі та швидкоплинні лінії бойових дій в Україні (включно з великими територіями на сході країни, окупованими російськими військами та їхніми союзниками з 2014 року) означають, що міни були встановлені в 11 із 27 регіонів країни. Це ситуація, яка суттєво змінюється з будь-яким зміщенням лінії фронту. Результатом самого конфлікту є те, що сильно заміновані райони вздовж російських оборонних ліній значно сповільнили український контрнаступ, оскільки саперам доводиться знешкоджувати, як один український командир описав «п’ять мін на кожен квадратний метр» у деяких місцях. Наземні міни також дуже ускладнюють гуманітарним організаціям переміщення вантажів допомоги в райони, які могли бути або не були очищені. Інколи важко визначити стан розмінування території – наприклад, руйнування дамб Нова Кархова та Мокрі Яли суттєво вплинуло на ландшафт великого регіону, і величезні території довелося досліджувати заново.

Приклад: Ангола

Справді, підступність протипіхотної міни полягає в тому, що вони зберігаються навіть після офіційного завершення конфлікту. Це гуманітарна трагедія, яка ускладнює післявоєнний розвиток і створює величезні екологічні проблеми. Наприклад, під час дослідницької поїздки до Анголи у 2019 році в Куіто-Куанавале, містечку та муніципалітеті в провінції Куандо-Кубанго, моя група дослідників натрапила на дороги, до яких майже 40 років після конфлікту ще не можна дістатися через наявність мін.

Міни відрізали цілі муніципалітети, що вплинуло на доступ до деяких регіонів і на зусилля Анголи щодо диверсифікації своєї економіки. Під час нашого візиту нашим найбезпечнішим варіантом був авіаполіт, варіант, який недоступний для більшості ангольців.

Схожа ситуація і у Камбоджі, Лаосі та В’єтнамі, де конфлікти закінчилися у 1970-х роках. Мільйони тонн боєприпасів, скинутих США, залишаються нерозірваними в ландшафті, внаслідок чого тисячі мирних жителів загинули або отримали серйозні поранення протягом багатьох років. Особливо це проблема в країнах, чия економіка є переважно сільськогосподарською. Фермери ризикують власним життям, коли орють поля чи готують рисові поля.

Забруднена земля

Відбудова України не може розпочатися, поки не будуть очищені дороги, поля та території навколо стратегічної інфраструктури. Після війни отримати гуманітарну допомогу цивільним буде критично, але також важко. Багато людей з приблизно 14 мільйонів переміщених осіб і близько 8 мільйонів, які втекли до сусідніх країн, захочуть повернутися. Це буде неможливо без обстеження землі, позбавлення від мін і оголошення її безпечною.

Щойно це буде зроблено, громадськість потрібно буде проінформувати про ризики боєприпасів, що не розірвалися. Це триватиме до тих пір, поки в землі залишаться міни та бомби, що не розірвалися – а це може тривати десятиліття, як ми бачили в інших країнах.

Зараження мінами серйозно завадить економічному відновленню України. У країні, яку називали «житницею Європи» через її родючий ґрунт, на який припадає 41% експорту країни, близько 5 мільйонів гектарів (50 000 км²) сільськогосподарських угідь наразі непридатні для використання через міни, забруднення вибухонебезпечними снарядами чи бойові дії. У доповіді про розмінування міжнародного дослідницького центру Globsec передбачили скорочення площі орних земель в Україні на 45% після двох років війни.

Розмінування передбачатиме видалення рослинності та використання, а також розгортання важкої техніки. Це включатиме детонацію або утилізацію великої кількості вибухівки та утворення великої кількості відходів – деякі з них токсичні, – але навіть це є складним завданням для очищення. Це неминуче призведе до деградації ґрунту. Значна частина ґрунту втратить здатність зберігати воду, поживні речовини та вуглець, що послабить його здатність вирощувати сільськогосподарські культури або підтримувати екосистему загалом.

Щоб дати вам уявлення про масштаби цієї проблеми, дослідження засвідчило, що до вторгнення в Україну у 2022 році приблизно 16 000 км² східної України було забруднено наземними мінами та бомбами, що не розірвалися після вторгнення у Донецьку та Луганську області у 2014 році.

Тепер проблема набагато більша, потенційно охоплює 174 000 км² (приблизно розмір Англії та Уельсу разом узятих) і значно дорожча. У тому ж звіті йдеться про те, що з 2015 по 2021 рік було очищено 414,56 км², що дає вам уявлення про те, наскільки вимогливою та кропіткою є ця робота.

Дорога спадщина

Станом на 8 липня 2023 року, Світовий банк підрахував, що розмінування та пом’якшення наслідків після закінчення війни в Україні коштуватиме понад 37 мільярдів доларів США. Це величезна сума, особливо якщо взяти до уваги вартість триваючих гуманітарних криз і конфліктів в інших регіонах світу.

Крім того, надходили повідомлення про те, що Росія використовує кілька нових типів наземних мін, розроблених з 2021 року, властивості та можливості яких не будуть повністю зрозумілі, поки не розпочнеться серйозна робота.

Отже, поки світ молиться про припинення бойових дій, мир принесе свої власні небезпеки та стреси, оскільки люди повертаються до свого життя в місцях, які можуть містити приховані небезпеки, які загрожують їхній щоденній рутині. Життя в цих забруднених мінами громадах посилить емоційний і психологічний стрес для тих людей, які змушені збирати шматки знищених засобів до існування та серйозно зруйнованих їхніх громад.

Відновлення не буде завершено, доки вулиці та ферми цих людей не будуть очищені, їхні засоби до існування відновлені, а їхні діти зможуть ходити до школи чи гратись на вулиці, не боячись вибухів. Це може тривати десятиліття.