Захоплення природних ресурсів України було одним із ключових мотивів Росії для початку вторгнення і використання сили для отримання контролю над стратегічно важливими ресурсами є постійною темою російської зовнішньої політики

До війни в Україні щорічно видобували близько 4,5 млн тонн високоякісної залізної руди і левову частку експортували до Словаччини, Чехії та Австрії. Продаж цих стратегічно важливих ресурсів приніс шахтам «Дніпрорудне» 216 мільйонів доларів на рік. Третину руди переробляли на сталь на заводі у Запоріжжі, а також експортували. Але все змінилося влітку 2022 року, коли російські війська окупували «Дніпрорудне». Дуже бажані та стратегічно важливі природні ресурси України тепер відправляються до Росії. Майно українських, словацьких і чеських інвесторів у видобувному бізнесі заарештовано Росією. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Експорт металургійної руди впав майже на 60% у 2022 році порівняно з 2021 роком, і оцінювався менше 3 мільярдів доларів, за даними галузевих аналітиків GMK Center, аналітичного центру в Україні. Частково це падіння пояснюється окупацією Росією українських шахтарських регіонів. У 2022 році канадський аналітичний центр SecDev оцінив загальну вартість корисних копалин в окупованій Україні у понад 12 трильйонів доларів. Крім залізної руди, в Україні знаходяться такі ключові ресурси, як вугілля, титан і марганець. Також присутні золото, природний газ, нафта, каолініт, сіль, гіпс, цирконій і уран.

Найбільше в країні родовище залізної руди Криворізький басейн залишається під контролем України, як і його переробні комбінати. Але цей регіон систематично обстрілюють з прилеглих територій під контролем Росії.

«Політичний план Москви полягає, насамперед, у знищенні економічного потенціалу України. Для цього не має значення, захоплюєте ви ресурси чи знищуєте їх обстрілом», — зазначає Ярослав Жаліло, економіст Національного інституту стратегічних досліджень.

За його словами, дефіцит ресурсів має драматичні наслідки для українського виробництва сталі. Якщо у 2021 році Україна експортувала майже 20 млн тонн металургійної продукції, то у першій половині 2023 року цей показник впав до 2,5 млн тонн, а якщо екстраполювати на весь рік, то падіння становитиме 80%. Російські війська знищили великі українські металургійні заводи, коли захопили Маріуполь, а ті, що залишилися, зараз намагаються запустити у виробництво.

Контроль над глобальними ресурсами

Близько 80% українських родовищ вугілля знаходяться в окупованих Росією регіонах. Весь український антрацит, або кам’яне вугілля, яке має високу енергетичну щільність, зараз знаходиться під контролем Росії. Це означає, що Україна змушена імпортувати вугілля з таких країн, як США та ПАР. Цей імпорт коштує особливо дорого через блокаду Росією українських чорноморських портів. Натомість, ресурси доставляли до портів сусідньої Польщі чи Румунії, а потім транспортували далі залізницею.

«Ці логістичні проблеми також ускладнюють експорт товарів, підриваючи промислову конкурентоспроможність України. Росія хоче знекровити українську економіку і зобразити країну як «недієздатну державу», яка не може вижити без Росії», – пояснює Жаліло.

На думку Олівії Лазард з брюссельського дослідницького центру Carnegie Europe, захоплення природних ресурсів України було одним із ключових мотивів Росії для початку вторгнення і використання сили для отримання контролю над стратегічно важливими ресурсами є постійною темою російської зовнішньої політики.

«Роками ми можемо спостерігати за прагненням Кремля в Африці — через найманців Вагнера — отримати доступ до низки природних ресурсів, таких як золото та діаманти, а також низки перехідних матеріалів, таких як літій, рідкоземельні елементи та кобальт», — сказала вона.

Європейський Союз встановив стратегічне ресурсне партнерство з Україною у липні 2021 року, лише за кілька місяців до вторгнення Росії. ЄС визначив 30 природних ресурсів, необхідних для перетворення зеленої енергії, дві третини яких можна отримати з України. Росія також прагне отримати контроль над цими важливими ресурсами, особливо в умовах, коли небезпека зміни клімату стає дедалі очевиднішою.

«Росія має певне розуміння того, що дефіцит ресурсів, спричинений кліматичною кризою, зробить її одним із ключових гравців у майбутньому з точки зору енергозабезпечення, ланцюгів постачання їжі та води. Ми бачимо, що зараз із зерновою угодою Росія бере продовольчу безпеку в заручники своїх політичних амбіцій. Природні ресурси розширюють базу контролю Росії, протидіючи ЄС і НАТО», – зазначала Олівія Лазард.

Бажані запаси літію

Сьогодні літій є одним із найбільш затребуваних мінералів у світі, оскільки він потрібен, зокрема, для акумуляторів смартфонів і автомобілів. Україна намагається залучити іноземних інвесторів обіцянками про «найбільші запаси літію в Європі», хоча конкретні цифри не оприлюднені.

«Це державна таємниця: вам ніхто не скаже», — підкреслює Дмитро Кащук з Української геологічної інвестиційної групи.

Росія почала розглядати два українські родовища літію — загалом в країні існує чотири. Одне з них, на Крутій Балці у Запорізькій області, яка з весни 2022 року перебуває під російською окупацією. Інше, Шевченківське, знаходиться у Донецькій області, лише за кілька кілометрів від лінії фронту. Австралійський інвестор, який отримав ліцензію на видобуток Шевченківського родовища незадовго до початку війни, призупинив проект.

«Очікується, що видобуток літію в Україні буде дорожчим, ніж у Південній Америці чи інших частинах світу, враховуючи геологічну природу родовищ. Якщо додати додаткові фактори ризику, видобуток стає економічно невигідним», – вважає Кащук.

За його словами, окрім ділянки Крута Балка, Росія також окупувала три родовища рідкісних земель в Україні. Експерт додав, що зростатиме попит на цирконій, уран, але особливо на графіт і титан.

«Зростатиме попит на цирконій, уран, але особливо на графіт і титан. Графіт використовується у виробництві акумуляторів і є бажаним. Два українських родовища графіту знаходяться під контролем Росії. Проте, решта чотири залишаються під контролем України, а на одному вже ведеться видобуток», – розповів Кащук.

Він також бачить великий потенціал для того, щоб Україна стала великим постачальником титану. Вже сьогодні країна виробляє 7% титану у світі і входить до п’ятірки світових лідерів.