Зближення Пекіна з Москвою та підтримка агресивної війни Путіна в Україні вкрай негативно вплинуло на імпорт палива, добрив, кольорових металів та продуктів харчування в КНР, а експорт постраждав від санкцій і уповільнень у всьому світі

Протягом 1980-х років, економіці Японії заздрив увесь світ. Але до 1989 року бульбашка ринку нерухомості та фондових ринків налякала політиків, які підвищили відсоткові ставки, щоб приборкати інфляцію. Японська біржа впала, вартість активів різко знизилась, а кілька великих банків або збанкрутували, або вимагали державної допомоги. Оскільки бізнес згортався, а безробіття зростало, Японія застрягла у 10-річній рецесії. Про це йдеться в аналітичній публікації TIME, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Існують чіткі паралелі зі сучасним економічним спадом Китаю, який у багатьох аспектах є типовим для будь-якого циклу буму та спаду, спричиненого кредитуванням. Ринок житла Китаю, на який припадає близько 30% ВВП, є головним лиходієм. Незважаючи на скорочення населення, китайські забудовники накопичували борги, аби щороку будувати більше нових будинків, аніж США та Європа разом узяті. Сьогодні в Китаї налічується понад 23 мільйони непроданих квартир — достатньо, щоб розмістити все населення Великобританії.

Регуляторні заходи проти поганих боргів забудовників підштовхнули кількох до межі банкрутства, водночас загрожуючи економіці загалом, підриваючи довіру споживачів, компаній та інвесторів. Згідно з даними China Real Estate Information Corp, у липні 2023 року продажі нових будинків у 100 найбільших забудовниках Китаю впали на 33% порівняно з минулим роком.

Криза ускладнюється стрімким зростанням показників безробіття серед молоді, яке перевищило 21% до того, як у серпні 2023 року уряд вирішив припинити публікацію даних. Зрозуміло, побоюючись за майбутнє, китайські споживачі, як і японці раніше, тепер сидять на своїх заощадженнях, а не витрачають їх.

Зрештою, щоразу, коли відбувається кредитна експансія, це означає, що вартість активів завищується і не може підтримуватися за рахунок доходів людей, що викликає масову корекцію. Подібна історія пов’язана з фінансовою кризою 2008 року та крахом фондового ринку 2015 року. Але один фактор понад усе виділяє поточний досвід Китаю та ускладнює будь-яку корекцію курсу: підтримка Сі Цзіньпіном війни Володимира Путіна в Україні.

«Це найбільша економічна криза в Китаї з часів Культурної революції. (1966-1976 років, – ред.). Однією з найбільших помилок у зовнішній політиці Китаю за останні 50 років стало зближення з Росією», — каже Джеймс Х. Нолт, ад’юнкт-професор Нью-Йоркського університету та старший науковий співробітник Інституту світової політики.

На перший погляд, Китаю наразі вдалося уникнути нестримної інфляції, яка вразила багато регіонів світу. Однак те, що Китай із задоволенням імпортує, — це продукти харчування, паливо, добрива та кольорові метали — все це сильно постраждало від війни в Україні. Багато українського зерна, яке Путін блокує через Чорне море, насправді прямує до Китаю. І в той же час експорт Китаю постраждав від санкцій і уповільнень у всьому світі, не в останню чергу з огляду на те, що 20 членів єврозони зараз перебувають у рецесії.

Ще один важливий аспект — ініціатива Сі Цзінпіня «Один пояс, один шлях» (BRI) вартістю 1 трильйон доларів. Приблизно третина китайських позик для BRI надійшла в країни Перської затоки, і сьогодні вони, можливо, є більш безпечними через високі ціни на нафту. Але ще одна третина дісталася таким країнам, що розвиваються, як Пакистан і Єгипет, які потерпають від катастрофічної інфляції та підвищення цін, безпосередньо спричинених війною в Україні. І остання третина дістається самій Росії.

Згідно з даними фінансової компанії Refinitiv, Росія посідає перше місце серед підприємств BRI, оскільки у 2019 році в країні було реалізовано 113 проектів на суму 291 мільярд доларів США. Утім, сьогодні руйнівні санкції означають, що майже всі ці кредити не повертаються. Враховуючи ненажерливий апетит Китаю до енергії, деякі з них, ймовірно, будуть обслуговуватися за рахунок російського експорту нафти та газу. Але самі проекти — і майбутнє процвітання, яке вони обіцяли — значною мірою зупинилися.

Згідно зі звітом дослідників зі Світового банку, Гарвардської школи Кеннеді, AidData та Кільського інституту світової економіки, майже 60% зовнішніх позик Китаю зараз припадає на країни, які перебувають у борговій кризі, порівняно з лише 5% у 2010 році. Крім того, за даними Rhodium Group, з 2020 по 2022 рік було переглянуто — а в деяких випадках — повністю списано — борг на загальну суму 76,8 мільярда доларів.

«Значна частина цього трильйона доларів капіталу BRI була викинута. Багато з цих проектів ніколи не будуть завершені і ніколи нічого не повернуть», — каже Нолт.

Це особливо важливо, оскільки місцеві органи влади Китаю ще несуть шрами від пандемії коронавірусу, коли вони набрали величезних боргів, щоб задовольнити безкомпромісне тестування та карантини, яких вимагає Пекін. Борг місцевого уряду сягнув 92 трлн юанів (12,8 трлн доларів), або 76% економічного виробництва у 2022 році. У багатьох провінціях уже скоротили зарплату державним службовцям, а скорочення пільг викликало рідкісні громадські протести.

«Це явище досить тривожне для Китаю, тому поки економіка розвивається добре, люди менш схильні говорити про політику», — каже Домінік Терпін, президент Китайсько-європейської міжнародної бізнес-школи у Шанхаї.

Справа ускладнюється тим, що основним способом збору грошей для місцевих органів влади є продаж землі забудовникам, але падіння житлового будівництва знищило цей потік доходів. Натомість, у серпні 2023 року центральний уряд пообіцяв «кошик заходів» для пом’якшення проблеми, включаючи спеціальний випуск облігацій, пролонгацію кредитів, обмін боргів і занурення у центральний бюджет. Але з огляду на те, що половина всіх китайських міст намагається повернути борги, швидкого вирішення проблеми не буде. Наприкінці серпня 2023 року, валютні резерви Китаю впали до 3,16 трильйона доларів — найнижчого рівня за шість місяців — оскільки уряд намагається підтримати падіння юаня.

«Для стимулювання зростання уряду потрібна сильніша політична відповідь на економічне уповільнення», — каже Сяолан Фу, професор технології та міжнародного розвитку в Оксфордському університеті.

Звичайно, повністю списувати Китай з рахунків було б неправильно. Фу зазначає, що економічна картина сильно відрізняється залежно від регіону та галузі. Крім того, Китай зберігає багато переваг: неперевершені виробничі ланцюжки поставок, інноваційні центри, плюс величезний внутрішній ринок.

«Якщо ви подивитеся на поточну тенденцію геополітичної напруженості, одна річ є дуже очевидною: світ стане дорожчим. Підприємства та [економіки] зрештою виграють завдяки ефективності… Це те, що забезпечує екосистема китайського ринку», — сказав Їбін Ву, голова китайського сінгапурського інвестиційного фонду Temasek на Азійському саміті Інституту Мілкена.

Але всередині країни регулятивні репресії Сі на приватні підприємства підрізали крила найбільшим рушіям зростання Китаю. За даними Інституту міжнародної економіки Петерсона, у середині 2023 року на приватні компанії припадало лише 39% сукупної вартості 100 найбільших публічних компаній Китаю, порівняно з 55% два роки тому.

«Економічні реформи ще дуже потрібні. Приватний сектор є ключовим фактором для комерціалізації та відновлення довіри, стимулюючи підприємців докладати більше зусиль щодо інновацій», – зазначає Фу.

А підтримка Путіна зі сторони Китаю створила на Заході враження про те, що світ об’єднується в різні блоки, завдяки двопартійній підтримці експортного контролю США щодо трансформаційних технологій, таких як напівпровідники, штучний інтелект та квантові обчислення.

У відповідь Сі Цзіньпінь спробував створити власний контрблок. На саміті БРІКС у серпні 2023 року у Південній Африці було ухвалено рішення про включення ще 6 країн: Аргентини, Єгипту, Ефіопії, Ірану, Саудівської Аравії та ОАЕ. Тим не менш, нові країни-члени цієї організації разом можуть похвалитися лише 11% сукупного ВВП групи і навряд чи запропонують Китаю щось на кшталт економічного порятунку.

«Це дуже, дуже погана ситуація. Коли ця штука вибухне, навколо буде дуже боляче», — попереджає Нолт.