Країни глобального півдня тепер відіграватимуть дедалі вагомішу роль у декарбонізації світової економіки, враховуючи їхню частку найважливіших природних ресурсів

Для багатьох у Європі та Північній Америці стало неприємним сюрпризом те, що так багато країн, а саме понад 30, утрималися при голосуванні в ООН, засуджуючи Росію за її вторгнення в Україну і таким чином, відмовилися погодитися із санкціями проти РФ. 40 країн світу запровадили санкції проти Росії, але дві третини населення світу живуть у країнах, які цього не роблять. Про це йдеться в авторській колонці Наталі Точчі, директорки Італійського інституту міжнародних відносин на сторінках The Guardian, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Геополітичний розкол через війну Росії проти України знову різко виявився на нещодавньому саміті G20 в Індії на початку вересня 2023 року. Консенсусу можна було дійти лише щодо м’якої заяви, у якій згадувалося про «війну в Україні» без згадки про агресію Росії.

Це не означає, що країни, які сиділи осторонь, підтримують вторгнення Росії та не підтримують територіальну цілісність України. Заява G20 фактично прямо відкинула застосування сили задля порушення незалежності, суверенітету й територіальної цілісності. Утім, це означає, що вони вважають це європейською війною, в якій вони не зацікавлені, але ще страждають від її наслідків з точки зору продовольчої та енергетичної безпеки. Це означає, що вони хотіли б, щоб війна закінчилася швидко, навіть якщо не обов’язково справедливо; і це означає, що вони не бажають платити ціну за забезпечення поваги до міжнародного права.

Тоді під час нещодавньої поїздки до Індонезії було захоплююче взяти участь у глобальній «ратуші» дебатів у Джакарті на тему відновлення мостів між глобальною північчю та півднем. Мене, як голос глобальної півночі на панелі разом із індійськими та південноафриканськими колегами та після того, як міністр закордонних справ Китаю Ван І здійснив бурхливу атаку на Європу та США, запитали: «Чому Захід зараз виявляє більший інтерес до глобального півдня?»

Термін «глобальний південь» раптово з’являється майже на кожному зібранні на Заході. Але він також дедалі частіше використовується на півдні. У загальних рисах це включає те, що раніше називали країнами, які розвиваються, і багато колишніх колонізованих країн. До них входять такі економічні центри, як Китай та Індія, такі держави середнього розміру, як Туреччина, Бразилія та Саудівська Аравія, а також бідні країни, які намагаються зробити так, щоб їхні голоси були почуті. Група настільки неоднорідна, що виникає запитання, чи є сенс взагалі її вважати такою. Проте, ці країни поділяють відчуття того, що їхні незалежні голоси мають бути почутими, а не формуватися чи визначатися Заходом.

Щоб бути почутими, вони будують і розширюють організації, як-от БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і Південна Африка), до якої приєднались Аргентина, Єгипет, Ефіопія, Іран, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати.

Вони займають сильніші позиції, Економічне співтовариство західноафриканських держав (Ecowas) дійшло до того, що пропонувало військове втручання у відповідь на державний переворот у Нігері. Вони хочуть, щоб їх сприймали як міжнародних миротворців: африканські лідери, зокрема з Південної Африки, Єгипту, Сенегалу, Республіки Конго, Замбії та Уганди, поїхали до Києва та Москви, щоб наполягати на мирі та продовженні експорту зерна; тоді як Саудівська Аравія приймала представників понад 40 країн у Джидді, щоб обговорити принципи припинення російського вторгнення.

Захід надає більше уваги, ніж раніше, тому що глобальний південь має більше значення у міжнародних відносинах. Як зазначає індійський учений Амітав Ачар’я, існує різниця між «потужним півднем», який представляє двигун глобального зростання, та «бідним півднем». Вирішальне питання полягає в тому, як забезпечити, щоб останній також мав право голосу. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що цього року на Азію припаде 70% світового економічного зростання, причому лише Індія та Китай охоплять близько половини загального економічного зростання.

Країни «глобального півдня» виділяють собі роль у світі через дипломатію, трансакційні відносини та «багатогрупові» контакти в різних організаціях. Індія, наприклад, є членом очолюваної Китаєм БРІКС, а також четвірки (з Японією, США та Австралією). Прагнучи бути лідером глобального півдня, вона закликала країни G20 до більшої інклюзивності, запросивши до групи Африканський Союз. Саудівська Аравія щойно приєдналася до БРІКС і, незважаючи на жахливу ситуацію із правами людини, веде переговори з Вашингтоном щодо зміцнення партнерства в галузі безпеки та нормалізації відносин з Ізраїлем. Туреччина є членом НАТО, але підтримує тісні відносини з Росією та прагне відновити зернову угоду, з якої Москва вийшла.

Країни глобального півдня тепер відіграватимуть дедалі вагомішу роль у декарбонізації світової економіки, враховуючи їхню частку найважливіших природних ресурсів. Європа імпортує більшу частину літію та кобальту з Чилі та Демократичної Республіки Конго відповідно, у той час як Китай має майже монополію на видобуток, обробку та виробництво багатьох важливіших мінералів.

Зрештою, війна в Україні змусила Захід перестати ігнорувати країни глобального півдня. Російське вторгнення в Україну вивело на поверхню накопичену глобальну лють і невдоволення європейськими країнами та США, чи то через століття колоніалізму та неоколоніальних практик, чи через подвійні стандарти, які західні країни так часто демонструють щодо порушень прав і законів у різних країнах світу. Вторгнення Росії в Україну колись закінчиться. Але пробудження півночі до геополітичної сили південної півкулі не є швидкоплинним моментом. Деякі експерти вважають, що війна в Україні зробила міжнародні відносини більш напруженими та конфліктними. Я не погоджуюсь з цим: війна дозволила скам’янілим образам вийти на поверхню. Це не обов’язково призведе до легших відносин у майбутньому, але, можливо, до більш чесних.