Називаючи війну в Україні «трагедією», її винуватці звільняються від звинувачень і відповідальності

Війна Росії проти України продовжує завдавати невимовних і неймовірних страждань. Наразі слово «трагедія» міцно увійшло в лексикон війни і стало майже кліше. Журналісти фіксують трагедії в Україні в їх багатьох карколомних проявах. Відзначаючи першу річницю війни у лютому 2023 року, президент США Джо Байден сказав: «Ця війна ніколи не була необхідністю; це трагедія». Про це йдеться в авторській колонці Маріанни Буджерін, наукової співробітниці проекту з управління атомом у Гарвардській школі Кеннеді на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ярлик «трагедія» масово застосовується до майже всіх подій цієї війни. Згідно із заголовком Associated Press, прорив Росією Каховської дамби 6 червня 2023 року та спричинена ним гуманітарна та екологічна катастрофа стали «останньою трагедією».

27 червня 2023 року російський ракетний удар по піцерії в Краматорську вбив 12 людей, серед них Вікторію Амеліну, 37-річну українську письменницю та дослідницю російських військових злочинів. Приєднуючись до виливу страждань і горя у соціальних мережах, один коментатор написав про навмисні напади Росії на українських цивільних: «Те, що робить Росія, є абсолютно безглуздим, що робить це ще більш трагічним».

Далі було ще багато трагедій: руйнування портової інфраструктури Одеси та Спасо-Преображенського собору, який перебуває під охороною ЮНЕСКО, ракетний удар по житловому будинку у Львові у липні 2023 року та масований ракетний обстріл низки українських міст у вересні 2023 року. 5 жовтня 2023 року внаслідок російського ракетного удару на північному сході України загинула 51 особа, яка була на панахиді, що стало «жахливою трагедією», за словами міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка.

Трагедія – слово, яке масово вживають, обговорюючи жахи війни в Україні. Але, виявляється, слово трагедія популярне і серед автократів, які відповідальні за ті події – але не мають наміру визнавати свою відповідальність.

Диктатори і трагедія

У липні 2014 року після того, як російська ракета збила лайнер авіакомпанії Malaysia Airlines над східною Україною, внаслідок чого загинули 298 людей, президент Росії Володимир Путін назвав інцидент трагедією, заперечуючи при цьому відповідальність Росії.

Коли у 2015 році було вбито лідера російської опозиції Бориса Нємцова, Путін згадав про «ганьбу і трагедію» політичних вбивств у Росії.

А у 2022 році Путін розв’язав неспровоковану війну проти України, а потім назвав це «спільною трагедією» як для України, так і для Росії.

Подібно до Путіна, колишній президент України, підтримуваний Москвою клептократ Віктор Янукович, скинутий народними протестами у 2014 році та співучасник російської анексії українського півострова Крим того року, назвав анексію трагедією, заперечуючи, що ані він, ані Путін не несуть відповідальність за це.

Раніше, у 2006 році, Янукович, який тоді був в опозиції, наполягав, що Голодомор 1932-33 років, голодомор, який забрав життя близько 4 мільйонів українців, був трагедією, а не навмисним геноцидом, організованим Йосипом Сталіним та його режимом.

У висловлюваннях диктаторів звернення до трагедії не є випадковим. Означення чогось трагедією значно відрізняється від того, щоб назвати це жорстокістю чи злочином, за які правопорушник має нести відповідальність і бути покараним. Називаючи це трагедією, ми мінімізуємо людську відповідальність, як правило, їх власну, за причини «трагедії».

Ретельно підбирайте слова

Слова – це не просто пасивні описи. Вони створюють сенс у світі та допомагають людям зрозуміти, як думати про події. Особливо це стосується абстрактних понять, які ми використовуємо у політичних розмовах.

У повсякденному мовленні люди використовують слово трагедія, щоб описати щось глибоко засмучене та сумне. Онлайн-словник Merriam-Webster визначає слово трагедія як катастрофічну подію чи нещастя. Тезаурус Merriam-Webster пропонує додаткові синоніми: лихо, катастрофа, нещастя, нещасний випадок. Більшість із цих синонімів стосуються або мають на увазі дію сил, які знаходяться поза контролем людини.

Ці конотації походять від слова трагедія та його значення. Трагедія виникла у Стародавній Греції як вид мистецтва, який найбільш гостро розкриває таємницю взаємодії між долею та свободою волі. Класичний трагічний герой — це людина, як правило, знатного походження, яка приречена на загибель і знищення богами. Під час повстання проти цієї несправедливої долі трагічний герой все ж припускається помилок.

У своїй «Поетиці» давньогрецький філософ Арістотель стверджував, що недолік трагічного героя не є наслідком його злочестивості, а лише мимовільної помилки у судженні: «Зрештою, він не всезнаючий бог, а лише людина». І тому тяжке становище трагічного героя закінчується або його смертю, або приниженням його гордості.

У своєму знаменитому есе 1949 року у The New York Times «Трагедія і звичайна людина» американський драматург Артур Міллер описав тяжке становище трагічного героя як активну відплату обставинам, які він вважає принизливими та несправедливими. Згідно з Міллером, «трагічна вада» — це, зрештою, «вроджене небажання героя залишатися пасивним перед обличчям того, що він вважає викликом його гідності та образу свого законного статусу». За словами Міллера, урок трагедії полягає у відкритті морального закону.

Таким чином, трагедія, у своєму глибшому початковому значенні, передбачає ненавмисність і неминучість: ненавмисні наслідки індивідуального вибору, спочатку спонуканого благородним прагненням до справедливості та особистої гідності, зрештою розбиваються об твердь божественних задумів і системних факторів поза контролем людини.

Війна Росії проти України – це спочатку злочин, а вже потім трагедія

У сучасній політиці згадування трагедії має сумний ефект маскування відповідальності злочинців, які спричиняють несправедливість і людські страждання через злий намір і свідомі протиправні дії.

Боротьба України за своє виживання справді героїчна, але не у трагічному сенсі. Вона бере участь не у боротьбі з несправедливою долею, призначеною богами, а проти злочинного агресора, Росії на чолі з президентом Путіним, який заявив, що Україна не має права на існування як політичне утворення і народ, і взявся вести жорстоку і руйнівну війну проти нього.

Немає нічого випадкового у вбивстві Бориса Нємцова у 2015 році чи Вікторії Амеліної у 2023 році. Немає нічого неминучого у російському наступі на Україну, у вбивстві, каліцтві та зґвалтуванні її народу та викраденні її дітей.

Поведінка Росії та страждання, які вона завдає, є зухвалою образою міжнародного права та основної людської гідності, яку цей закон прагне захистити. Наразі 80 000 ймовірних військових злочинів були задокументовані для переслідування у суді та міжнародному трибуналі.

Поки цього не станеться, краще зберігати ясність розуму та використовувати точний словниковий запас: Росія вчинила агресію, і її збройні сили продовжують чинити звірства в Україні. Відповідальність нації за ці злочини не повинна ховатися за ярликом «трагедія».