Вперше в історії нової Росії витрати бюджету на оборону досягнуть 6% ВВП і перевищать витрати на соціальні напрямки

Уряд Росії загалом визначився із бюджетом на 2024 рік. Вперше в історії нової Росії військові витрати бюджету досягнуть 6% ВВП і перевищать витрати на соціальні напрямки. Війна з Україною і колективним Заходом, як її розуміє Володимир Путін, остаточно перетворюється не лише на головний пріоритет Кремля, але й на драйвер економічного зростання.

Про це йдеться в аналітичній публікації Павла Лузіна, запрошеного дослідника Fletcher School of Law and Diplomacy і СЕРА та старшого наукового дослідника Jamestown Foundation та Олександри Прокопенко, запрошеної наукової співробітниці Берлінського центру Карнеґі з вивчення Росії та Євразії, дослідниці Центру східноєвропейських досліджень ZOIS та наукової співробітниці Німецької ради з міжнародних справ на сторінках видання Фонду Карнеґі за міжнародний мир, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Судячи з опублікованих цифр, у Кремлі виходять із того, що санкції Заходу проти нафти та нафтопродуктів не працюють, як і обмеження на інші види експорту, а отже, виторг для наповнення бюджету буде. Рекордні військові витрати вказують на те, що 2024 року війна з Україною триватиме, а якщо й перейде з гарячої фази в менш інтенсивну або взагалі заморозиться, то промисловість працюватиме на поповнення витрачених арсеналів. Також параметри бюджету створюють можливість для нової часткової і навіть загальної мобілізації з переведенням країни на воєнний стан, якщо Кремль визнає за необхідне загострити конфлікт.

Космічне зростання

Уряд ще має провести бюджет через Держдуму РФ, але уже схвалені кабміном загальні параметри вражають. Доходи бюджету, за прогнозом Кабміну РФ, зростуть більш ніж на третину до поточного року і становитимуть 35 трлн рублів (19,4% ВВП). З них 11,5 трлн рублів повинні скласти нафтогазові доходи. Витратити плануються на рівні 36,6 трлн рублів (зростання на 7,6 трлн рублів, або 26,2% до рівня цього року). Це означає, що дефіцит бюджету у 2024 році, за задумом уряду, має значно скоротитися – із запланованих на 2023 рік 2% ВВП (2,9 трлн рублів) до 0,8% ВВП (1,6 трлн рублів).

Крім військових витрат, приблизно на трильйон рублів зростуть і соціальні (до 7,5 трлн рублів). Швидше за все, сюди входять індексація пенсій та допомоги, утримання «нових росіян» на окупованих територіях та передвиборчі виплати. Витрати на національну безпеку (за цією статтею фінансуються Росгвардія, Служба виконання покарань та інші відомства) збільшаться з 3,2 трлн цього року до 3,5 трлн рублів наступного року. Витрати за статтею «національна економіка», навпаки, знизяться з 4,1 трлн рублів до 3,9 трлн рублів. Витрати на освіту та охорону здоров’я збережуться у номінальному вираженні на рівні поточного року, що означає їхнє реальне скорочення у 2024 році через інфляцію.

За таких витрат уряду, ціни наступного року, за прогнозом Мінекономіки, зростуть лише на 4,5%. Зростання ВВП очікується на рівні 2,3% (і не нижче 2% у 2025-2026 роках), а ціна нафти Urals закладена на рівні $71,3 за барель всупереч діючій ціновій стелі у $60. Середній курс долара у 2024 році, згідно з прогнозом, становитиме 90,1 рубля.

Таким чином, космічне зростання витрат буде багато в чому профінансовано за рахунок плавної девальвації рубля, яка вже частково відбулася. Стримуватиме інфляцію при цьому помірний дефіцит бюджету, фінансувати який планується внутрішніми запозиченнями. Усі нафтогазові доходи, отримані понад планку у $60 за барель (а це приблизно 1,5 трлн рублів), вирушать до резервного фонду.

З поточним рівнем санкційного тиску прогноз доходів виглядає завищеним і нереалістичним. Якщо нафтові ціни раптово обваляться (наприклад, через економічні проблеми в Китаї) або якщо Захід посилить санкційний тиск або навчиться краще боротися з обходом санкцій, то заявлених надходжень до скарбниці не буде. Але військові та соціальні витрати в будь-якому разі оплачуються з ненафтогазових доходів, тож схоже, що уряд має намір у 2024 році зібрати з економіки все до копійки.

Нещодавнє запровадження нових мит для експортерів (залежно від курсу рубля мито становитиме 10% для виробників добрив і 4–7% для всіх інших галузей), яке покликане додати грошей до бюджету і заразом підтримати курс рубля, з тимчасового заходу може стати постійним. Не виключено й зростання податків — війну треба якось оплачувати.

Надзвичайний військовий бюджет

Витрати на оборону у 2024 році збільшаться у 1,7 раза. Це поки що менше 12–17% ВВП, які витрачав на оборону СРСР, але вже можна порівняти з військовими витратами США у 1980-ті роки. Кремль почав суттєво нарощувати витрати на армію, ухваливши у 2011 році 9-річну програму переозброєння на 20 трлн рублів.

У рублях російські витрати на армію та силовиків у 2022-2023 роках вже перевершили все, що було у 2011–2021 роках. У 2024 році військові витрати Росії будуть зіставні з тим, що вона витрачала за будь-які три-чотири роки у 2015–2021 роках. Такі витрати неможливо пояснити, наприклад, лише оголошеним наприкінці 2022-го року збільшенням чисельності збройних сил до 1,5 млн осіб. Витрати закладаються на армію, яка більша за нинішню, а також на високий рівень майбутніх втрат.

Найбільше планується витратити на виконання державного оборонного замовлення, а також на виплати за загиблих та поранених. Зростання витрат на держоборонзамовлення зумовлене не стільки збільшенням випуску гармат (оборонка теж працює на межі), скільки багаторічною неефективністю галузі та збитковістю підприємств. Після початку війни з Україною ці проблеми лише посилилися.

Для порівняння: у 2016-2017 роках російський уряд витратив близько 1 трлн рублів на погашення безповоротних кредитів військової промисловості. Проте вже у 2019 році розмір безповоротної заборгованості ВПК становив 700 млрд рублів, а загальний розмір кредитів галузі – 2 трлн рублів. На тлі сукупного розміру кредитів громадян та бізнесу борги військової промисловості виглядають не надто суттєвими. Але ці гроші забезпечують роботу довгих ланцюжків поставок, включаючи імпорт різноманітних комплектуючих та промислового обладнання. У виробництві кожного більш-менш складного виробу беруть участь десятки компаній.

По суті неповоротні борги ВПК — це форма приховування колосальних збитків. При цьому якщо окремі заводи (Курганмашзавод, Мотовіліхінські заводи) або цілі корпорації (Уралвагонзавод, ОАК) перетворювалися на зомбі, їх просто поглинав Ростех. Запуск формальних процедур банкрутства підприємств перед подібним поглинанням імперією Сергія Чемезова часто не вів їх оздоровлення.

Гостроту проблеми вкотре повторили у 2020 році, списавши половину з 700 млрд неповоротних боргів та реструктурувавши іншу половину. При цьому загальне боргове навантаження ВПК все одно продовжувало зростати – 3 трлн рублів на кінець 2020 року. Не вирішивши багатьох фундаментальних проблем ВПК, Кремль увійшов у повномасштабну війну з тією військовою промисловістю, яка була, сподіваючись на швидку перемогу.

У червні 2022 року, на тлі вже величезних втрат, було вирішено збільшити держоборонзамовлення як мінімум на 700 млрд рублів: з 1,8 трлн до 2,5 трлн. Насправді це призвело до латання дір окремих підприємств і натомість ще більшої інфляції витрат.

Наприклад, незважаючи на різке збільшення держоборонзамовлення, виручка від поставок озброєнь і військової техніки Ростеха у 2022 році виявилася навіть нижчою за рівень 2020 року: 1,174 трлн рублів проти 1,24 трлн рублів. Багато в чому це пояснюється різким спадом експортних постачань — до $8 млрд у 2022 році порівняно з $14,6 млрд у 2021 році. Роскосмос закінчив минулий рік зі збитком у 50 млрд рублів проти збитку у 31 млрд рублів у 2021 році.

Об’єднана суднобудівна корпорація отримала збиток у 20 млрд рублів проти кількох мільярдів рублів збитків у 2021 році та чистого прибутку у 508 млн рублів за підсумками 2019 року.

З цього випливає, що зростання військових витрат протягом 2023 року до 6,4 трлн рублів багато в чому є спробою уряду наздогнати ці витрати і збитки. Ймовірно, схожий процес відбуватиметься й у 2024 році з огляду на залежність російського ВПК від імпорту. Санкції та девальвація рубля разом із нескінченною боротьбою за імпортозаміщення призводять до радикального подорожчання собівартості військової продукції.

Крім виробництва озброєння, інша велика стаття військових витрат — виплати сім’ям загиблих, а також військовослужбовцям за поранення. Уряду у 2024 році доведеться робити масштабні виплати (зокрема і за військових у 2022-2023 роках), з яких лише за загиблих заплатять 2-3 трлн рублів.

Це випливає з того, що Мінпраці замовило 230 000 посвідчень для членів сім’ї загиблого чи інваліда на найближчі місяці. Зазвичай, таке посвідчення у сім’ї оформляє одна людина, чоловік чи батько, який отримує пенсію через втрату годувальника. Звичайно, російська влада може замовляти бланки таких посвідчень прозапас, але цифра замовлення, зазвичай, базується на деякому короткостроковому (до року) прогнозі.

Війна для зростання

Істотне збільшення витрат на військових та безпеку вказує, що Кремль не просто налаштувався на сценарій довгої війни, але й бачить у ньому певні економічні вигоди. Схоже, що в уряді вірять, що воєнізація економіки може стати стійким драйвером зростання.

На відміну від олії, гармати тягнуть за собою промисловість: у липні 2023 року зростання становило 4,9%. Істотна частина цього зростання припадає на галузі, пов’язані із забезпеченням фронту: виробництво іншого транспорту (+66,7% до рівня минулого року), комп’ютерів та електроніки (+42,6%), а навігаційних приладів – одразу +72,4%, електроустаткування (+29,5%), спецодягу (+40,4%). Аномально високими темпами зростають і галузі, які безпосередньо не пов’язані з фронтом, але беруть участь у виконанні «фронтового завдання»: ремонт та монтаж обладнання (+8,5%), харчова промисловість (+11,3%).

Виробничі потужності в оборонці працюють у три зміни. Більшість галузей цивільного сектора економіки також повернулися до довоєнних рівнів, що вказує на граничне завантаження потужностей. Свідчить про це й історично низьке безробіття — лише 3%.

Схоже, уряд Росії вважає обмеження і з боку трудових ресурсів і факторів виробництва несуттєвими, а тому нарощує витрати, стимулюючи внутрішній попит. Уряд розраховує на впевнене збільшення виробництва у 2024 році, випливає з макропрогнозу. Чинники зростання, на думку чиновників, — збільшення продуктивності праці та інвестиції.

Насправді, ці чинники є ризиками. Дефіцит кадрів й технологічні санкції навряд чи дадуть збільшити продуктивність. Бюджетні витрати з такою високою часткою військових та соціальних витрат можуть бути стійкими лише в одному випадку — якщо держава веде війну. Економіка, що функціонує в режимі воєнного часу, залежна від імпорту, приречена на високу інфляцію, отже, Банк Росії буде змушений тримати ставки високими. А це є ризиком для інвестицій.

Поточні бюджетні параметри, зрозуміло, не є жодним «бюджетом розвитку», як про це казатимуть чиновники та російська пропаганда. Пріоритети Кремля наступного року прості: війна з Україною, витрати на силовиків, які підтримують внутрішній порядок, і купівля лояльності населення соціальними виплатами. Решта оплачується за залишковим принципом.

Що буде за обрієм 2024 року, уряду не видно — макропрогноз не дає відповіді на це запитання. Це мовчання зрозуміле і промовисте. Володимир Путін навряд чи розповів міністрам, скільки ще має намір воювати. Чи він знає про це сам.

У будь-якому разі, зробивши ставку на військові витрати, Кремль заганяє економіку у пастку вічної війни. З одного боку, державі дедалі складніше продовжувати фінансувати війну за рахунок зниження рівня життя населення, балансуючи між високою інфляцією чи підвищенням податків. З іншого — скорочення військових витрат, якщо воно з якихось причин станеться, неминуче призведе до структурного шоку, на подолання якого буде потрібно багато часу. Платитимуть за все це у будь-якому разі громадяни.