Дедалі більше російських солдатів повертаються з України з інвалідністю і не отримують належного догляду на своїй батьківщині

«Мій чоловік був тяжко поранений, це був залп із шести куль з автомата. Одна потрапила у плече, четверо – в руку і одна – у ногу. Слава Богу, він повернувся живим, але інвалідом. Йому ампутували ліву руку», – розповідає Олеся Миколаївна. Тоді почалися його страждання. Операція у петербурзькій лікарні пройшла добре, але терміново необхідний протез йому поки що не поставили. «Протез мали поставити протягом півроку, але минуло уже дев’ять місяців», – скаржиться Олеся Миколаївна. Вона боїться, що м’язова тканина може бути втрачена. Про це йдеться в інформаційній публікації німецького видання Berliner Morgenpost, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Скільки росіян повертаються додому із тяжкими травмами — державна таємниця. Дослідники та журналісти інтернет-порталів «Медуза» та «Медіазона» оцінили кількість загиблих на війні станом на травень 2023 року майже у 50 000. Якщо взяти до уваги тяжко поранених, звільнених зі служби через отримані травми, загальна кількість жертв, ймовірно, складе близько 125 000.

У Росії хочуть вирішити проблему дефіциту протезів

Більше половини усіх ветеранів війни, які повернулися з України з тяжкими пораненнями, мали ампутації, повідомляє пропагандистська «Російська газета». Таку цифру озвучив у Раді Федерації РФ у середині жовтня 2023 року заступник міністра праці та соціального захисту Росії Олексій Вовченко. Усі мають рекомендації щодо забезпечення технічними засобами реабілітації: протезами, інвалідними візками, спеціальним одягом, ортопедичним взуттям. Але у Росії цього не вистачає.

«Принаймні, у Татарстані ми маємо певні проблеми. Колінних суглобів реально не вистачає», – заявив у червні 2023 року міністр охорони здоров’я Республіки Татарстан Марсель Мінуллін.

Наразі мета полягає в тому, щоб вирішити проблему нестачі протезів та інших допоміжних засобів для поранених на війні.

«Завдання всіх нас – виявити всі існуючі проблеми і вжити негайних заходів щодо їх вирішення. Наші хлопчики за жодних обставин не повинні залишатися без підтримки!», – розповіла народний депутат РФ Тамара Фролова.

Для надання такої допомоги нещодавно створили і суверенний фонд добробуту «Захисник Вітчизни».

Солдати можуть отримати протези через Міністерство оборони РФ або через медичну страховку. Для цього їм потрібно подати заяву про інвалідність. І тоді це часто означає: зачекай. Російська медична промисловість намагається поповнити дефіцит. Наприклад, група «Ростех» інвестує у виробництво високотехнологічних протезів мільярд рублів, це близько 10 мільйонів євро. Раніше західні виробники постачали необхідні для цього мікромотори. Наразі експорт заборонений через санкції, оскільки їх можна використовувати і в оборонці. Тепер невеликі двигуни поставляються з Китаю або імпортуються через треті країни в обхід санкцій.

«Ми можемо врятувати твою ногу, але ходити ти не зможеш»

22-річному Олександру пощастило. Він добровільно приєднався до групи найманців Вагнера та воював у Бахмуті.

«Це був просто снаряд. У польовому шпиталі лікар пояснив мені: «Ми можемо врятувати твою ногу, але ходити вже не зможеш. І є ризик зараження крові». Зрештою, ампутація», – розповідає Олександр.

Після довгих пошуків він отримав протез і навіть може займатися спортом. Проте статусу ветерана війни та пов’язаних із ним соціальних пільг він не отримав. Тепер Олександр хоче звернутися до суду.

Подібних історій в РФ можна знайти багато у регіональних газетах та соціальних мережах. Інваліди війни чекають на підтримку. І водночас доводиться мати справу із психологічними наслідками бойових дій. Психолог Тетяна Коваленко знає, що посттравматичні стресові розлади є звичайною справою.

«Порушення сну, розлади харчової поведінки, незрозуміла агресія або байдужість до сім’ї, замкнутість, безглуздість життя, алкогольна залежність», – перелічує усі симптоми Тетяна Коваленко.

Громадськість не повинна нічого знати

Широка громадськість має знати якнайменше про страждання та проблеми російських ветеранів війни. Це знає й Ірина, яка добровільно надає психологічну допомогу інвалідам війни у лікарнях Санкт-Петербурга. Часто попри спротив адміністрації лікарні.

«Нас постійно залякують: ми не можемо про це писати, не можемо про це говорити. Але солдати раді нашим відвідуванням лікарняної палати. Якщо солдат перебуває у критичному стані, він зазвичай лежить у позі ембріона, спиною до всіх і його голова накрита ковдрою. Бувають складні психологічні випадки, коли доводиться цілий день проводити з однією людиною», – розповідає Ірина.