Причин російського вторгнення багато і однією з них є природні багатства України, зокрема 117 зі 120 основних для промисловості корисних копалин

Зміна балансу сил у Європі, перегляд новітньої історії чи мрії Путіна про відбудову імперії – ці та багато інших причин російського вторгнення в Україну. Крім ідеологічних, були, звичайно, і більш приземлені, економічні мотиви. Важко не віднести до них природні багатства, які приховує українська земля – зокрема 117 зі 120 основних для промисловості корисних копалин. Про це йдеться в аналітичній публікації польського видання Interia Wydarzenia, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Багатовікова традиція завоювань і грабунку

Причин російського вторгнення в Україну багато, постійно з’являються нові гіпотези. Всі вони масово обговорюються, і, ймовірно, знадобляться багато років, щоб досягти консенсусу з цього приводу. Проте вже зараз можна виділити кілька ключових факторів, які, безумовно, враховувалися в процесах прийняття рішень у Кремлі. Одним із них є природні багатства України. Десятиліттями Росія базувала свою економіку переважно на сировині, а більшість земель, багатих на родовища, вона придбала шляхом війн, захоплень та колонізації. Зараз найочевиднішим прикладом є газ. Завоювання територій і грабіжницька експлуатація їхніх багатств також були рушійною силою царської імперії. Символічним початком такої політики можна вважати 1581 рік, коли козак на службі Московської держави Єрмак Тимофійович переправився через Урал. Почалася колонізація Сибіру.

Тоді найбільшими скарбами були шкури тварин і деревина – тепер це вугілля і нафта, а дедалі частіше літій і рідкоземельні метали. Всього цього в Україні не бракує, і в Росії це добре знають. Бажання пограбувати родовища, мабуть, не було основною причиною вторгнення, але безперечно зіграло свою роль. Не бракує доказів того, що окупант від самого початку цієї війни, у 2014 році, приділяє велику увагу експлуатації ресурсів. Які природні ресурси має Україна? У вузькій, короткостроковій перспективі, одним із найспокусливіших бачень для Росії було захоплення газо- й нафтотранспортної інфраструктури, за що Москва платила мільярди доларів на рік. Україна навіть більше залежала від російських енергоносіїв, ніж Європа. Перші реальні кроки до збільшення власного виробництва були зроблені в перші роки попереднього десятиліття. У 2013 році почався процес приватизації газових і нафтових компаній, але він  перерваний анексією Криму.

Нафта і газ

Деякі родовища цієї основної сировини залягають під дном Чорного моря, поблизу окупованого півострова. Проте в околицях Донецька родовищ набагато більше – також на окупованих у 2014 році територіях. Через місяць після ескалації конфлікту був опублікований звіт аналітичного агентства SecDev, в якому зазначено, що: Україна може мати другі за величиною родовища природного газу в Європі, приблизно 1,2 трлн кубометрів підтверджених запасів (потенційно до 5,4 трлн кубічних метрів). Україна також має до 37 мільярдів тонн запасів вугілля та 148 вугільних шахт. Згідно з тим же звітом, регіон між Дніпром і Донецьком «має 80% видобутку та запасів традиційної нафти, природного газу та вугілля».

Метали

Значні запаси енергетичних ресурсів, про які йдеться вище, не є єдиним і, можливо, навіть головним об’єктом інтересів Росії. Території, за які точаться нинішні бойові дії, не позбавлені прихованих багатств – це насамперед родовища, розкидані на великій площі «Українського щита», геологічної області, яка займає значну частину України. Щоб проілюструвати рівень надлишку в Україні деяких ключових металів для економіки, варто процитувати дані з World Mining Data, представлені у тижневику Польського економічного інституту у липні 2023 року:

• 3 місце у світовому видобутку галію;
• 5 місце у світовому видобутку титану;
• 5 місце у світовому видобутку германію;
• 6 місце у світовому видобутку залізної руди;
• 7 місце у світовому видобутку марганцю.

У лютому 2023 року (з того часу лінія фронту суттєво не змістилась) Росія окупувала території, що містять 42% усіх підтверджених покладів металу в Україні, зокрема 33% рідкоземельних металів. Це збірна назва для 17 елементів, більшість з яких використовуються у сучасних технологіях (від побудови процесорів, жорстких дисків і різних датчиків до побудови авіадвигунів і ядерних технологій). Сучасна цивілізація повністю залежить від цих матеріалів, хоча їх важливість (а часто навіть існування) ще не досягла суспільного усвідомлення.

Ще одним цінним елементом, попит на який зростає зі шаленою швидкістю, є літій. Найлегший із металів, він є основним елементом конструкції літій-іонного акумулятора. Сплеск попиту є результатом динамічного розвитку електромобільної індустрії – лише на одну Tesla Model S потрібно майже 64 кілограми літію. У 2022 році з конвеєра Tesla зійшло загалом понад 1,3 мільйона автомобілів.

Водночас варто додати, що, за словами українського чиновника, розробка покладів літію в Україні, принаймні з наявними технологіями, буде набагато дорожчою, ніж поклади в Азії чи Південній Америці.

Чорноземи

Розповідаючи про природні багатства України, не можна обмежуватися лише тим, що знаходиться під землею чи під водою. Одним із ключових аспектів військових дій була і є так звана зернова угода. Навколо цієї теми останнім часом точаться суперечки між Варшавою та Києвом, і «зерновий коридор», який забезпечує експорт українського зерна морем з Одеси, також має пряме відношення до угоди.

Більш-менш справедливо, але термін «житниця Європи», а іноді навіть «житниця світу» прижився до України не просто так. За даними Міністерства сільського господарства США, у 2021 році Україна була 5-м виробником зерна у світі. У цьому ж рейтингу Росія посіла перше місце, але її перевага пояснюється майже необмеженим простором для вирощування, а не обов’язково якістю ґрунту.

Згідно зі звітом Центру східних досліджень, більше половини поверхні України покрито дуже родючим ґрунтом. Переважна більшість її території розташована у кліматі, сприятливому для сільськогосподарського виробництва – тут тривалий вегетаційний період для рослин і багато сонячного світла, і не має дефіциту води для сільськогосподарських потреб. У 2021 році Україна забезпечила 12% світового виробництва пшениці, 16% світового виробництва кукурудзи, 18% світового виробництва ячменю і понад 46% світового виробництва соняшникової олії.