Різдвяні святкування ілюструють стійкість українського народу під час війни, адже люди не лише вивчають свою культурну спадщину, але й шанують її – і продовжують довгу традицію вертепів та колядування

У 2023 році після багатьох років дискусій Православна церква України, Українська Греко-Католицька Церква та Кабінет міністрів України проголосили 25 грудня – офіційною датою святкування Різдва. Традиційно православні християни в Україні святкували Різдво 7 січня відповідно до юліанського календаря. Рішення змінити дати Різдва та інших свят є ще одним способом утвердити культурну та політичну незалежність України від Росії після того, як московські війська напали у лютому 2022 року. Про це йдеться в авторській колонці Ірини Волошиної, кандидатки наук з фольклористики в Університеті Індіани (США) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Антична спадщина

Як і в інших слов’янських культурах, коріння святкування Різдва в Україні сягає ще до самого християнства. У 988 році князь Володимир Великий прийняв хрещення, що поклало початок християнству в регіоні.

Спочатку зимові свята були, в основному, святкуванням врожаю минулого року: моментом роздумів, вираженням вдячності та надії на наступний процвітаючий рік.

Пісні на Різдво та Маланку – інше українське народне свято напередодні Нового року, часто звертаються до членів родини: господарів, їхніх дітей, а іноді навіть до худоби та бджіл, які також вважаються важливими для добробуту родини та громади. Багато колядок починаються з привітання господаря – «Добрий вечір тобі, пане господарю» або «пані господине» – і продовжуються вихвалянням подружжя за працьовитість, втілену у великій кількості хліба та інших страв на столі. Святкові пісні, зазвичай, закінчуються побажаннями довгих і щасливих років родині.

Деякі колядки пристосовані до особливих соціальних ситуацій. Наприклад, є колядки для неодружених членів сім’ї – синів і доньок – з побажаннями знайти собі пару і створити велику заможну сім’ю: «Щоб у вас було дітей, скільки зірок на небі». Інші колядки містять особливі послання підбадьорення та підтримки вдові чи сироті.

Деякі колядки сягають настільки далекої давнини, що переказують слов’янський міф про створення світу, зокрема «Ой як то було в давнину». Колядка змальовує міфічний час, коли не було ані землі, ані неба, було лише синє море. Святі запропонували святому Петру пірнути на дно морське і набрати піску, щоб посипати ним весь світ, аби небо рождало зірки, а земля – квіти. Ця колядка є гарним прикладом того, як дохристиянська космологія перетинається та співіснує з біблійними історіями про щедрість і мученицьку смерть святого Петра.

Дохристиянські колядки співаються разом із колядками на сюжети з Різдва Христового, а українськими образами наповнені народження Ісуса та хвала Богородиці. Святим подано українські відповідники їхніх імен, а зображення Різдва віддзеркалюють повсякденне життя сільської України.

Розповідь про колядки матеріалізується в іншій важливій частині українського різдвяного свята: «Вертеп» – народній виставі, заснованій на біблійній історії про народження Ісуса. Зазвичай, вертеп виконують діти та дорослі в чиємусь домі або надворі, щоб зібрати більше глядачів.

У Вертепі, який виконується з ляльками, є багато євангельських сюжетів, які гостро виділяються серед війни. В одній сцені, не змигнувши оком, цар Ірод наказує вбити сотні невинних дітей – спроба вбити немовля Ісуса, якого він вважає загрозою. В іншій сцені три мудреці пропонують дари Ісусу, Марії та Йосипу.

Різдво в умовах воєнного часу

Українські митці сьогодні також використовують можливість продемонструвати спротив через фольклор. У 2022 році київське комунікаційне агентство Hey Guide випустило альбом під назвою «Українське різдвяне багатоголосся».

Окрім колядок, зібраних етномузикознавцями по всій країні, є кілька новостворених. Так, етномузиколог і народний співак Олексій Заєць запропонував власну колядку, яку присвятив Збройним силам України. Після кожного куплету повторювався приспів: «Дай, Господи, нашому війську здоров’я і сили в бою».

Інший нещодавній проект також має на меті запропонувати новий погляд на традиційні колядки. У різдвяному фільмі «Колядки на Кудрявці» 2022 року виробництва, київський фольклорний ансамбль «Щука-риба» запросив як відомих, так і молодих українських естрадних співаків для виконання різдвяних пісень. Зйомки фільму проходили на покинутому київському винзаводі між сиренами повітряної тривоги та відключенням світла.

Меседж фільму полягає в тому, що колядки — це не просто частина минулого; вони можуть бути сучасними і модними. Найважливіше те, що вони є ще одним свідченням яскравої та живої української культури, яка перебуває в облозі.

Готуючись до Різдва, багато фольклорних ансамблів і дослідників запропонували майстер-класи, щоб навчити широку аудиторію деяким із менш відомих колядок. Так, етномузикознавець і народна співачка Віра Ібрямова-Сиворакша проведе майстер-клас у підземній церкві в Антонієвих печерах у Чернігові. Окрім урочистої атмосфери, локація також слугуватиме укриттям на випадок ракетних атак на місто, яке знаходиться лише за кілька десятків кілометрів від кордону з Росією, а також кордону з Білоруссю, яка підтримує РФ.

Від вистав Вертепу до майстер-класів з колядками, Різдвяні святкування ілюструють стійкість українського народу. Незважаючи на війну, люди не лише вивчають свою спадщину, але й шанують її – і продовжують довгу традицію, яка розвивається, у майбутнє.