З 2022 року по жовтень 2023 року Росія ввела в експлуатацію 8 нових військових і допоміжних кораблів, зокрема 4 атомні та звичайні підводні човни у межах власного Тихоокеанського флоту

Розширення військово-морської присутності Китаю в Тихому океані та Південно- та Східно-Китайських морях нещодавно стало головним питанням для Австралії, США та їхніх союзників. Наприклад, останній огляд стратегічної оборони Австралії був частково викликаний швидкою модернізацією збройних сил Китаю, а також збільшенням його військово-морської присутності в Південно-Китайському морі. Про це йдеться в авторській колонці Олексія Муравйова, доцента кафедри національної безпеки та стратегічних досліджень в Університеті Кертіна (Австралія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Згідно з останнім щорічним звітом Міністерства оборони США, за останні 12 місяців військово-морський флот Китаю було посилено за рахунок 30 нових військових кораблів. Очікується, що до 2030 року загальна кількість суден зросте до 435 із нинішніх 370.

Але Китай — не єдина потенційно ворожа морська держава, яка грає м’язами в Індо-Тихоокеанському регіоні. Росія також стає приводом для занепокоєння, хоча у стратегічному огляді 2023 року про це не згадувалося.

Мій останній дослідницький проект «Бойове читання російського Тихоокеанського флоту 2023–2030», нещодавно замовлений і опублікований Королівським ВМС Австралії, показує, наскільки серйозно російські військові інвестують у поповнення свого старіючого Тихоокеанського флоту радянських часів.

Наприклад, з 2022 року по жовтень 2023 року вона ввела в експлуатацію 8 нових військових і допоміжних кораблів, зокрема 4 атомні та звичайні підводні човни. 11 грудня 2023 року два нові атомні підводні човни Росії офіційно приєдналися до флоту на додаток до звичайного підводного човна РФС «Можайськ», який взяли на озброєння у листопаді 2023 року.

Ці цифри можуть виглядати не такими вражаючими, як нові китайські кораблі, згадані вище, але важливо визнати, що перед російським ВМС стоїть унікальне завдання – одночасно задовольняти потреби чотирьох флотів (у Північно-Льодовитому й Тихому океанах, Чорному та Балтійському морях), плюс Каспійська флотилія.

Крім того, війна Росії в Україні не мала суттєвого впливу на поточну модернізацію Тихоокеанського флоту, його різноманітні навчання та інші заходи. Наприклад, з початку 2022 року до жовтня 2023 року Тихоокеанський флот Росії провів 8 військово-морських навчань стратегічного рівня на додаток до численних заходів меншого масштабу.

Відновлення потужного флоту і партнерство з Китаєм

Окрім відновлення свого колись могутнього військово-морського флоту, росіяни виділяють величезні ресурси на розбудову військово-морських зв’язків в Індо-Тихоокеанському регіоні та зміцнення своїх ключових морських коаліцій.

В останні місяці, наприклад, військово-морська оперативна група Тихоокеанського флоту вирушила в тур по південно-східній і південній Азії. Цей тур потрапив у заголовки світових мас-медіа, але був фактично проігнорований австралійськими ЗМІ.

Російські військові кораблі провели чотири дні в Індонезії, потім провели свої перші в історії спільні військово-морські навчання з М’янмою, а потім ще одне навчання з Індією. Потім кораблі вперше за 50 років відвідали Бангладеш, а пізніше зупинилися в Таїланді, Камбоджі, В’єтнамі та на Філіппінах.

Цей тур сигналізує про розширення масштабів Росії в регіоні, хоча її найважливішим військово-морським партнером залишається Китай.

Згідно з моїми висновками, з 2005 року по жовтень 2023 року ВМС Росії та Китаю взяли участь щонайменше у 19 підтверджених двосторонніх і тристоронніх (також за участю дружніх регіональних ВМС) навчаннях і трьох спільних патрулюваннях. Останній був здійснений в середині 2023 року, коли російсько-китайська спільна оперативна група була розгорнута у північній частині Тихого океану, неподалік від узбережжя Аляски.

Наслідки для Австралії та її союзників

Заклопотаність Канберри Китаєм не означає, що потрібно заплющувати очі на інших потенційних супротивників, які можуть загрожувати нашій національній безпеці у середньо- та довгостроковій перспективі.

За моїми оцінками, до того моменту, коли Королівський флот Австралії введе в експлуатацію свій перший фрегат класу «Хантер» і перший ударний атомний підводний човен класу «Вірджинія» у 2032 році, поповнений Тихоокеанський флот Росії матиме бойову силу щонайменше у 45 ядерних військових кораблів.

Очікується, що це включатиме 19 атомних і звичайних підводних човнів за підтримки незначних бойових і допоміжних елементів. Більшість цих одиниць будуть спроектовані та побудовані з нуля.

Це чітко показує: якщо колись почнеться війна в Тихому океані, російський Тихоокеанський флот може стати серйозним викликом австралійським і союзним військово-морським флотам у західній і північно-західній частині Тихого океану, а також в Арктиці.

Рішення Австралії придбати ядерні платформи у Сполучених Штатів і Сполученого Королівства свідчить про наш намір підтримувати та брати участь у морських операціях великої дальності з нашими союзниками, можливо, аж до північної частини Тихого та Північно-Льодовитого океанів.

А в часи кризи, крім відкритої війни, Росія також матиме більше ресурсів для підтримки операцій навколо Південно-Східної Азії та в Індійському океані, розширюючи свою зону дії ближче до районів, що викликають безпосереднє занепокоєння Королівського флоту Австралії.

Врешті-решт, поглиблення військово-морської співпраці між Китаєм і Росією може стати фактором ризику, оскільки дві країни прагнуть протистояти пакту безпеки AUKUS. Особливо це стосується можливості розширених спільних військово-морських операцій у Тихому океані.

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу чітко заявив про це у нещодавніх коментарях, назвавши AUKUS – загрозою стабільності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Це означає, що флот Австралії та її морські амбіції дедалі частіше розглядаються як фактор ризику для Кремля.

Під час холодної війни в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, військово-морська сила Радянського Союзу була головною стратегічною проблемою для Австралії, США та їхніх союзників. Це знову повторюється. Канберра не може більше ігнорувати ці події.