Як вирощують і продають квіти в Україні під час війни

Британський фотожурналіст Джелле Крінгс простежив за ланцюгом постачання квітів по всій Україні від тепличного заводу, побудованого за голландськими технологіями до крамниць, де їх продають і людей, які їх купують

Британський фотожурналіст Джелле Крінгс документує українську квіткову індустрію з початку російського вторгнення, дивлячись на те, як вона допомагає країні вижити в умовах війни. Про це йдеться у фоторепортажі The Guardian, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

На початку російського вторгнення в Україну, коли московські війська були лише за кілька кілометрів від Києва, раптовий вибух міномета викликав ударні хвилі по склу однієї з найбільших теплиць на околиці столиці.

Тіло жінки, вбитої під час російського удару, несуть через заквітчане кладовище до її могили на околиці лісу у Кремінній. Фото: Jelle Krings

Незважаючи на хаос, через кілька годин після вибуху невелика група працівників усередині закладу продовжувала виконувати своє невидиме, але важливе завдання для морального духу та стійкості країни – зрізати квіти.

По всій країні продовжують працювати квіткові магазини, навіть тут, у прифронтовому Слов’янську. Фото: Jelle Krings

Квіти завжди займали особливе місце в українській культурі, але під час війни їхнє значення різко зросло. Вони стали засобом вираження спільного лиха, символом опору та свідченням рішучості українського народу вистояти, незважаючи на труднощі, з якими він стикається.

**Коли квіти повністю виростуть, їх збирають і сортують. Фото: Jelle Krings**

На початку війни, одна українська жінка зіткнулася з озброєним до зубів російським солдатом і запропонувала йому насіння соняшника, сказавши: «Візьми це насіння і поклади собі у кишені, щоб, принаймні, соняшники виросли, коли ви всі повмираєте тут».

Після збору та сортування, квіти зберігаються у холодильній камері, де гуртові покупці можуть оглянути їх та купити. **Фото: Jelle Krings**

Квітами вшановують загиблих воїнів України та жертв російських ударів. За допомогою квітів також продовжують відзначати важливі події життя, такі як весілля, хрещення та дні народження.

Навіть у зруйнованих війною містах солдати прибувають на вокзали з великими букетами червоних троянд, викликаючи посмішки на обличчях оточуючих.

Продавчиня в Ірпіні продає квіти для похорону через кілька місяців після того, як це місто було звільнено від російської окупації. **Фото: Jelle Krings**

Після звільнення українських міст від російської окупації вдячні мешканці дарують військовим квіти. По всій країні продовжують працювати квіткові магазини, включно із прифронтовим Слов’янськом.

Оскільки Росія націлена на енергетичну інфраструктуру України, цей процес дозволяє компаніям продовжувати роботу навіть під час дефіциту газу.

Робітники старанно сидять у диспетчерських, поливають рослини, сіють нове насіння та акуратно зрізають квіти. Після збору, квіти транспортують у камеру охолодження, де сортують, пакують для розповсюдження та продають по всій Україні.

Навіть магазини, розташовані у прифронтових містах, під постійною загрозою ракетних і артилерійських ударів, залишаються укомплектовані цими символічними квітами.

Петро Бараш працює в оранжереї з виробництва квітів на околиці Києва, яка продовжувала вирощувати квіти протягом усієї війни. Фото: Jelle Krings

Фізична вада Петра Бараша призвела до того, що він не міг приєднатися до своїх двох братів, які воюють на передовій у Донецькій області. Натомість, він знайшов розраду та мету під час роботи у теплиці з виробництва квітів на околиці Києва.

Незважаючи на наступ російських військ під час облоги Києва, ця оранжерея продовжувала вирощувати квіти. Петро, який успадкував пристрасть свого батька до вирощування квітів, вірить, що вони мають силу зцілити рани війни.

Коли поруч вибухи затріщали у вікнах теплиці, Петро злякався, але залишився й продовжив роботу.