На відміну від російських ЗМІ, які самі собою стали зброєю, білоруські державні ЗМІ залишаються пережитком радянських часів і максимум, що може зробити держава — це заблокувати та заглушити зовнішню інформацію, а не створювати емоційно-привабливі повідомлення, які знаходять відгук в аудиторії

Хоча Росія випадково розбомбила одне зі своїх сіл, провела жорстку мобілізацію і уже втратила 315 000 солдатів, підтримка так званої «спеціальної військової операції» в Україні серед росіян не сильно похитнулася. Протягом двох років війни, рівень підтримки становив у середньому близько 75%. На противагу цьому, білоруський народ набагато більше боїться бути втягнутим у війну в Україні. Згідно з опитуванням, проведеним аналітичним центром Chatham House у серпні 2022 року, лише 25% білорусів підтримали дії Росії (якщо це означало відмову від прямої участі), тоді як колосальні 97% білорусів виступили проти введення військ на територію України. Про це йдеться в авторській колонці Наташі Ліндштадт, професорки Ессексського університету (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Крім того, напрочуд мала кількість білорусів (26%) заявили, що вони поставляться негативно, якщо білоруські солдати відмовляться воювати або підкорятися наказам. Деякі білоруси навіть стали безпосередньо брати участь у війні, щоб підтримати Україну, як, наприклад, у травні 2023 року, коли білоруські добровольці обманом змусили росіян відкрити вогонь по своїх же позиціях у Бахмуті.

Зважаючи на те, що проведення соціологічних опитувань в авторитарних режимах викликає побоювання, що відповіді можуть бути упередженими на користь режиму, результати у Білорусі виглядають ще дивовижніше. Тим часом, самопроголошений президент країни Олександр Лукашенко дозволив російським військам увійти на свою територію задля вторгнення в Україну і підтримав рішення Путіна.

Чим Білорусь відрізняється від Росії

Здебільшого більшість опитаних білорусів у містах хочуть, щоб їх країна дистанціювалася від війни та висловила нейтралітет. На відміну від росіян, білоруське суспільство вважає війну безглуздою та шкідливою для Білорусі. Чим пояснюються ці погляди? Загалом білоруси не схильні до війни порівняно із росіянами і у них зовсім інші спогади про те, що вони називають великою вітчизняною війною (Другою світовою війною). З усіх колишніх радянських республік Білорусь зазнала найбільше втрат на душу населення, і з моменту здобуття незалежності у 1991 році вона прагнула нейтралітету – те, що було закладено у її конституції. Але це виявилося під загрозою з 2020 року, коли Лукашенко на тлі післявиборчих протестів попросив політичного прихистку у Путіна.

Російська пропаганда перемагає

Але Росія також втратила мільйони людей у великій вітчизняній війні, то чому ж Путін набагато ефективніше переконує росіян підтримати війну в Україні? На відміну від Білорусі, Росія створила успішну пропагандистську машину, яка розважає, збиває з пантелику і пригнічує. Інформаційна лавина, яка демонізує опонентів, є ключовим компонентом російської пропагандистської стратегії.

Російська пропаганда використовує велику кількість каналів і постійно розповсюджує брехню у великих обсягах та на шаленій швидкості. Цей тиск пропаганди ще більше ускладнює громадянам розрізнення того, що є брехнею, а що правдою. Справді, дослідження засвідчили, що отримання однакових повідомлень із кількох джерел, незалежно від правдивості, є дуже переконливими.

Росія гнучко націлюється на соціальні мережі, використовуючи популярну платформу обміну повідомленнями Telegram для створення різних каналів, які підтримують прокремлівські наративи. Готуючись до війни проти України, Росія просувала міф про те, що перемога Росії над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні має стати фактором, що об’єднує населення у боротьбі з нацистами в Україні. Путін неодноразово робив заяви, які поширювалися через різні канали ЗМІ про те, що Україну необхідно денацифікувати.

Дослідження засвідчили, що пропаганда Путіна викликала потужну підтримку військового вторгнення серед росіян і перевагами російського суспільства щодо використання військової сили легко маніпулювати. Після того, як Росія напала на Україну у лютому 2022 року, контрольовані державою ЗМІ поширили твердження про те, що Україна розробляє біологічну та ядерну зброю, бере участь в етнічних чистках і використовує російськомовних жителів України як живий щит. Після вторгнення, Росія менше зосереджується на нацистах і більше на боротьбі із Заходом, просуваючи ідею про те, що Росія є аутсайдером.

Щоб протистояти інформації, яка кидає виклик цим поглядам, Росія заблокувала західні соціальні мережі, назвавши їх екстремістськими організаціями, і було ухвалено закон, який може накладати покарання у вигляді 15 років ув’язнення за навмисне поширення хибної інформації про війну. Хоча росіяни мають доступ до альтернативних джерел новин і можуть використовувати VPN, підтримка війни може бути пов’язана з ефективністю путінської пропаганди і тому багато росіян щиро вірять заявам режиму.

На противагу цьому, Білорусь не настільки ефективно використовує пропаганду, щоб заручитись підтримкою Лукашенка та війни в Україні серед білорусів. Опитування, проведене у 2020 році напередодні президентських виборів, засвідчило, що лише 3% білорусів мали намір голосувати за Лукашенка (тоді як з лютого 2022 року Путін набирає понад 70% голосів). У підсумку, влада заборонила білорусам проводити незалежні соціологічні дослідження.

Крім того, що Лукашенко непопулярний, державні ЗМІ Білорусі не мають великої довіри серед пересічних людей. Неофіційні ЗМІ вважаються найкращим джерелом інформації, особливо тому, що Лукашенко неправильно реагував на пандемію COVID-19.

Нетрадиційні ЗМІ у Білорусі складніше регулювати, оскільки такі платформи, як YouTube, Instagram й Telegram, набирають мільйони передплатників та залишаються вільними від державного втручання. Мітинги опозиції, які транслювались у прямому ефірі у серпні 2020 року, зібрали понад 1 мільйон глядачів. Канал Nexta, створений білоруським підлітком у 2015 році, став основним джерелом новин, що розповсюджуються через YouTube й Telegram. Білорусь намагалася скупити канали Telegram, щоб протистояти антиурядовим повідомленням, але не досягла великих успіхів.

На відміну від російських ЗМІ, які самі собою стали зброєю, білоруські державні ЗМІ залишаються пережитком радянських часів. Сучасні засоби масової інформації не є сильною стороною Лукашенка: російські ЗМІ повідомляють, що він не має навіть смартфона. Він не інвестував багато коштів у державні ЗМІ, які залишаються непрофесійними. Максимум, що може зробити держава, — це заблокувати та заглушити зовнішню інформацію: у неї мало можливостей створювати емоційно-привабливі повідомлення, які знаходять відгук у аудиторії.

Хоча Росія намагалася здійснювати більший контроль над Білоруссю (а Лукашенко був молодшим добровільним партнером Путіна), мало свідчень того, що білоруське суспільство надасть велику підтримку. Воно залишається стійким і непокірним, незважаючи на усі спроби переконати його у протилежному.