У переносному значенні ця стратегія означає: я кладу жабу у каструлю із водою і повільно підвищую температуру. Жаба не помічає, що її варять і не вистрибує із каструлі. Тобто США надають обмежену військову допомогу Україні, аби уникнути шоку від катастрофічної військової поразки росіян, водночас надаючи їм сигнал про те, що вони не можуть досягти своїх стратегічних цілей військовим шляхом

Нестача боєприпасів змушує українську армію переходити до оборони у війні проти Росії. Але як Україні піти у наступ – і що Захід розуміє під перемогою Києва? На ці запитання в інтерв’ю німецькому виданню TagesSchau розповів Хендрік Реммель, науковий співробітник Німецького інституту оборонних і стратегічних досліджень (GIDS) у Гамбурзі і Foreign Ukraine пропонує з ним ознайомитись.

TagesSchau:  У другу річницю російського вторгнення, українська армія змушена була відступити з Авдіївки, за яку велися бої протягом кількох місяців. Що означає цей відступ?

Хендрік Реммель: На початку третього року війни становище української армії нестабільне. Але втрата Авдіївки не вирішить результату війни. Авдіївка була важлива для української армії як найвигідніша стартова точка для наступу на Донецьк. Це ще одна причина, через яку для російських збройних сил важливе принаймні на оперативному рівні взяття цього міста. Останнє також дозволяє здійснювати подальші удари на захід, особливо на Покровський транспортний вузол та, за потреби, подальший обхід українських сил у районі Слов’янська та Краматорська. Але вважати, що захоплення Авдіївки російською армією змінить стратегічну гру, помилково з воєнної точки зору.

TagesSchau:  Чи можемо ми очікувати, що російські збройні сили тепер швидко просуватимуться на захід чи північний захід?

Хендрік Реммель: Така можливість є. Але російські збройні сили, як і українські, останніми роками не змогли швидко завоювати великі території. Винятком стала Харківська область, де українці скористалися слабкою обороною Росії та дезінформаційною кампанією в інформаційному просторі. Але здебільшого обидві сторони, насамперед, стурбовані виснаженням. Основна увага приділяється тому, як знищити максимально великі угруповання сил, зокрема тому, що космічні ударні операції вимагають надзвичайно високого рівня підготовки та оснащення, які жодна із сторін нині не може забезпечити у необхідному обсязі. Якби російські збройні сили планували скористатися успіхом наступу в Авдіївці та навколо неї і просунутися далі на захід, то в ідеалі вони зробили б це одразу після виведення українських частин, тобто ми вже мали б це побачити. Той факт, що російські збройні сили розосереджуються, а не концентруються в районі, говорить проти того, щоб вони у найближчому майбутньому здійснили великий оперативний натиск на захід. Це також пов’язано з тим, що українські збройні сили готові до такої ситуації та створили позиції на захід від Авдіївки, що ускладнює великомасштабну російську операцію на заході.

TagesSchau: Війна на виснаження потребує боєприпасів та солдатів. Що Україні необхідно отримати у цих сферах, щоб пережити очікуваний важкий 2024 рік?

Хендрік Реммель: Можна припустити, що Україні цього року доведеться перейти до стратегічної оборони, зокрема й тому, що вона не має боєприпасів. Ми знаємо, що, наприклад, із Заходу постачається недостатньо артилерійських боєприпасів. Темпи виробництва зростають і українці намагаються закупити артилерійські боєприпаси на світовому ринку. Але малоймовірно, що українські збройні сили зможуть збалансувати цю війну швидкостей вогню у найближчому майбутньому.

TagesSchau: І саме тому є сенс перейти до оборони?

Хендрік Реммель: Якщо ви дієте від оборони, то потрібно менше особового складу та матеріалів, оскільки немає потреби активно тактично рухатися та утримувати нещодавно завойовану територію за допомогою додаткових сил. Тому, враховуючи нинішнє кадрове та матеріальне становище, є сенс залишатися в обороні хоча б доти, доки ситуація з боєприпасами знову не покращає. Це також надає можливість ротувати частини, що тривалий час перебувають у боях на фронті, навчати їх та оснащувати якіснішою технікою. Наразі росіяни мають перевагу у швидкострільності на рівні 1:5. Українці ніколи не зможуть повністю компенсувати це у майбутньому. Тому, щоб повернути собі ініціативу, українцям необхідно встановити перевагу в ефективності. Вони повинні вміти завдавати ударів швидше і краще, ніж росіяни, особливо за допомогою далекобійної зброї.

Другим важливим аспектом компенсації кадрової неповноцінності є комплексна технологічна перевага. Українцям потрібні системи озброєння, які мають більшу ефективну бойову дальність, ніж у росіян, а також ефективно захищають свої екіпажі, щоб їх можна було повторно використати, навіть якщо бойову машину буде знищено. Вони не хочуть і не можуть спалювати десятки тисяч людей при кожному завоюванні невеликого містечка, як це роблять росіяни, але вони повинні використовувати досконаліші системи озброєння, щоб спробувати забезпечити місцеву перевагу на тактичному рівні, що потім призводить до проривів.

Третій момент, який має вирішальне значення у довгостроковій перспективі, — встановлення лідерської переваги України. Це означає можливість оцінити ситуацію швидше, аніж супротивник, що володіє переважаючими командними структурами та боєздатними штабами на полі бою, а потім ухвалити правильне рішення та реалізувати його швидше. Тому що це слабкі місця росіян. У них немає великої кількості високоточної зброї, високих технологій та добре підготовленого командного складу.

TagesSchau: ЄС хоче надати обіцяний мільйон артилерійських боєприпасів щонайменше до кінця 2024 року?

Хендрік Реммель: Тут я маю сказати дуже ясно: ви не зможете виграти цю війну з додатковим мільйоном артилерійських боєприпасів. Їх уже обіцяли навесні. Це величезна проблема для українського Генерального штабу, якщо вони розрахували мільйон пострілів, а потім отримали щось між 300 000 та 500 000 снарядів. Це має і стратегічний вимір, оскільки український Генштаб явно не може покладатися на слова Заходу. Російська армія зараз випускає близько 10 000 снарядів на день. Тож можна екстраполювати, на скільки вистачить мільйона снарядів, аби просто зрівнятись із росіянами. Це менше трьох місяців. І за цей час вони не виграють цієї війни. Ось чому, на мою думку, ефективна технологічна та лідерська перевага є важливішою для реалізації у середньостроковій перспективі, аніж руйнування вогневої переваги.

TagesSchau: Наскільки ви впевнені, що це можливо?

Хендрік Реммель: Це політичне питання. Після Мюнхенської безпекової конференції з’явилися нові зусилля. Ключовим питанням є наступне: чи створить Захід політичний консенсус, аби підтримати Україну усім, що їй потрібно? Хоча я скептично ставлюся до цього питання, я ще маю надію.

TagesSchau: На Мюнхенській безпековій конференції президент України Володимир Зеленський наполягав на додаткових зусиллях Заходу. Суперечки зараз ведуться, насамперед, про постачання крилатих ракет «Таурус». Яку стратегічну перевагу може отримати Україна від використання цих ракет?

Хендрік Реммель: По суті, жодна система озброєння не визначить результату війни, навіть крилаті ракети «Таурус». Тим не менш, вони представляють велику цінність для українських збройних сил, оскільки мають високу проникаючу здатність порівняно з іншими крилатими ракетами. Крім атак на лінії постачання та командні пункти, що знаходяться поза досяжністю артилерії, «Таурус» підходять для атаки особливо надійних цілей, наприклад, для руйнування Керченського мосту. Він з’єднує Крим із материковою частиною Росії і стане єдиним маршрутом постачання, що залишився, у разі успішного просування України в район Мелітополь-Бердянськ. Подібний сценарій поставив би Путіна перед стратегічною дилемою, але цей приклад також чітко показує, що «Таурус» самі по собі не може створити таку ситуацію.

TagesSchau: Утім, у деяких країнах Заходу виникають питання про те, що означатиме поразка Росії. Яку роль це відіграє у підтримці України?

Хендрік Реммель: Я думаю, що ця стурбованість, принаймні, частково виправдана і відносно виражена, особливо в США, але, зрештою, це спекуляції. США хочуть будь-що уникнути ескалації цього конфлікту на території НАТО або звичайним, або ядерним шляхом. Це автоматично змусить США перенаправити свій стратегічний фокус, який зараз знаходиться в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, назад на європейський континент.

Можливий підхід США міг би полягати у наданні обмеженої військової допомоги Україні, щоб уникнути шоку від катастрофічної військової поразки росіян, водночас надаючи їм сигнал про те, що вони не можуть досягти своїх стратегічних цілей військовим шляхом. Такий підхід ще називають «варінням жаби». У переносному значенні це означає: я кладу жабу у каструлю із водою і повільно підвищую температуру. Жаба не помічає, що її варять і не вистрибує із каструлі. Ця стратегія може завадити росіянам використовувати свою зростаючу перевагу над Україною.

Фундаментальне стратегічне питання у цьому контексті, яке рідко обговорюється в Німеччині: який геостратегічний сценарій закінчення цієї війни? Путін взагалі визнає військову поразку? Про це говорять надто рідко. Натомість, у звітах основна увага приділяється стратегічно майже незначним завоюванням чи втратам території у кілька кілометрів. Американці ще публічно не заявили чітко, який сценарій має переважати наприкінці війни. І у європейських країнах ця дискусія не ведеться таким чином.

Ми завжди кажемо про необхідність надати підтримку Україні для перемоги у цій війні. Але що насправді означає ця перемога? Українці чітко про це кажуть: ми хочемо повернути кордони 1991 року, включно з Кримом. Але що станеться, якщо це не спрацює? І чому Захід не робить усе можливе, щоб Україна могла досягти своєї мети? Потрібні значно більші зусилля з боку Заходу, щоб вигнати сотні тисяч російських солдатів із Криму та Східної України. Не варто також забувати: якщо Україна досягне успіху, немає жодної гарантії, що Путін або його наступник не зроблять нової спроби напасти. Навіть, після закінчення війни, Україна надалі буде залежати від військової, дипломатичної та економічної підтримки Заходу.