Перехоплення американської розвідки засвідчили, що восени 2022 року, вперше з початку війни в Україні, у російських збройних силах часто обговорювалися питання використання ядерного арсеналу

Протягом кількох тижнів у жовтні 2022 року Білий дім був охоплений кризою, глибина якої на той час публічно не визнавалася. Президент Джо Байден стояв у таунхаусі у Верхньому Іст-Сайді, який належав бізнесменові Джеймсу Мердоку, бунтівному синові медіа-імперії, в оточенні ліберальних демократів Нью-Йорка, які щедро заплатили за те, аби послухати оптимістичні розмови про програму чинного президента США на наступні кілька років. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Це було 6 жовтня 2022 року, коли вони почули тривожне повідомлення про те, що погрози президента РФ Володимира Путіна застосувати ядерну зброю в Україні можуть перетворитися на оперативний план.

«Вперше після кубинської ракетної кризи у нас є пряма загроза застосування ядерної зброї», – заявив тоді Байден.

Перехоплення американської розвідки засвідчили, що вперше з початку війни в Україні у російських збройних силах часто обговорювалися питання використання ядерного арсеналу. Деякі з них були просто «різноманітними формами балаканини». Але в інших було задіяно підрозділи, які відповідатимуть за переміщення або розміщення зброї. Найтривожніше із перехоплень засвідчило, що один із найвищих російських воєначальників відкрито обговорював логістику вибуху зброї на полі бою.

На щастя, як повідомили Байдену на брифінгах, не було жодних доказів переміщення зброї. Але невдовзі ЦРУ попередило, що за єдиного сценарію, в якому українські збройні сили знищили російські оборонні лінії і виглядало б так, що вони можуть спробувати повернути Крим (можливість, яка здавалася уявною восени 2022 року), ймовірність застосування ядерної зброї може зрости до 50% або навіть вище.

Ніхто не знав, як визначити точність цієї оцінки: фактори, які впливають на рішення про застосування ядерної зброї або навіть про загрозу її застосування, були надто абстрактними, надто залежними від людських емоцій та нещасних випадків, щоб їх можна було виміряти. Але це було не те попередження, яке може проігнорувати будь-який американський президент.

«Це ядерний парадокс. Чим успішніше українці протистоятимуть російському вторгненню, тим більша ймовірність, що Путін погрожує застосувати ядерну зброю», – зазначив генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів до виходу у відставку у вересні 2023 року.

Хоча ця криза уже минула, і тепер Росія, схоже, перемагає на полі бою, оскільки в України закінчуються боєприпаси, майже усі офіційні особи описали ці тижні як проблиск жахливої нової ери, в якій ядерна зброя знову опинилася у центрі уваги конкуруючих наддержав.

«У нас є хлопець, якого я досить добре знаю. Він не жартує, коли говорить про потенційне використання тактичної ядерної зброї, біологічної чи хімічної зброї, бо його збройні сили, можна сказати, значно відстають», – заявив тоді Байден.

З того часу перевага на полі бою різко змінилася і жовтень 2022 року тепер виглядає як найвища точка воєнних досягнень України за останні два роки.

Тим не менш, Путін висунув новий набір ядерних загроз під час свого послання до російського парламенту 29 лютого 2024 року. Він заявив, що будь-які країни НАТО, які допомагали Україні завдавати ударів по території Росії крилатими ракетами або розглядають можливість відправлення власних військ, «мають, зрештою, розуміти», що «усе це дійсно загрожує конфліктом із застосуванням ядерної зброї, а отже, знищення цивілізації».

«У нас також є зброя, яка може вражати цілі на їх території. Хіба вони цього не розуміють?», – риторично запитав тоді Путін.

Він мав на увазі російську зброю середньої дальності, яка може завдати удару по будь-якій точці у Європі, або про міжконтинентальні балістичні ракети, які можуть досягти Сполучених Штатів. Але паніка у 2022 році була пов’язана з так званою бойовою ядерною зброєю: тактичною зброєю, яку можна було б завантажити в артилерійський снаряд для знищення військової частини або кількох міських кварталів.

Принаймні, на початковому етапі її використання, це не виглядатиме як тотальний обмін ядерними ударами, великий страх перед холодною війною. Наслідки будуть жахливими, але вони будуть обмежені щодо невеликої географічної території — можливо, вибухне над Чорним морем чи вибухне на українській військовій базі.

Проте, занепокоєння Білого дому було настільки глибоким, що цільові групи зустрілися, аби розробити заходи у відповідь. Чиновники адміністрації заявили, що крок у відповідь Сполучених Штатів має бути неядерним. Але вони швидко додали, що має бути якась драматична реакція – можливо, навіть звичайна атака на підрозділи, які запустили ядерну зброю – інакше вони ризикують надати сміливості не лише Путіну, але й будь-якому іншому авторитарному режиму, який володіє ядерним арсеналом.

Щоправда, тоді ніхто не знав, яку ядерну зброю мав на увазі Путін. Дехто вважав, що публічні попередження Росії про те, що Україна готується використати гігантську «брудну бомбу» — зброю, що вивергає радіологічні відходи, були приводом для превентивного ядерного удару.

Військові ігри в Пентагоні та аналітичних центрах навколо Вашингтона припускали, що використання Путіним тактичної ядерної зброї може трапитись за різних обставин. Одна симуляція передбачала успішний український контрнаступ, який поставив би під загрозу владу Путіна в Криму. Інший варіант включав вимогу Москви, щоб Захід припинив усю військову підтримку українців: жодних більше танків, жодних ракет, жодних боєприпасів. Метою буде розкол НАТО;.

Щоб запобігти використанню ядерної зброї, напередодні виступу Байдена, держсекретар США Ентоні Блінкен зателефонував своєму російському колезі, а також міністру оборони США Ллойду Остіну і раднику з національної безпеки Джейку Саллівану. Канцлер Німеччини Олаф Шольц збирався із запланованим візитом до Пекіна; він був готовий проінформувати президента Китаю Сі Цзіньпіна про розвідувальні дані та закликати його зробити як публічні, так і приватні заяви на адресу Росії, попередивши, що в Україні нейприйнятне використання ядерної зброї.

Байден скерував Путіну повідомлення про те, що їм необхідно терміново організувати зустріч емісарів. Путін послав Сергія Наришкіна, голову Служби Зовнішньої Розвідки Росії, а Байден відправив Вільяма Бернса, голову ЦРУ.

«Я чітко дав зрозуміти, що це буде мати наслідки для Росії. Наришкін присягався, що він зрозумів і що Путін не планував використовувати ядерну зброю», – згадує Бернс.