Книгу Андрія Куркова «Срібна кістка» оголосили одним із фіналістів Міжнародної Букерівської премії

Десь у 2017 році українському письменнику Андрію Куркову несподівано зателефонував його приятель та повідомив, що надсилає йому поштою подарунок: це була коробка міліцейських справ і протоколів допитів з ЧК (колишнього КДБ). Файли, які були датовані 1917-1921 роками, містили хроніку подій у Києві в ті буремні роки, серед яких більшовицька революція, громадянська війна в Росії та хаотична боротьба за контроль над Україною. Приятель пояснив, що його покійний батько був офіцером КДБ і викрав ці файли. Він планував одного дня написати про документи, але так і не дійшов до цього. Тепер настала черга Куркова. Про це йдеться в аналітичній публікації The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Курков – один із найвідоміших українських прозаїків і журналістів, який давно захоплюється історією України ХХ століття. Один із його перших коротких романів, який досі не перекладено англійською мовою, документує, як змінилося життя людей у Києві після більшовицької революції та встановлення комунізму. Його перший перекладений англійською мовою роман «Смерть і пінгвін» став міжнародним бестселером і познайомив читачів із його чорним гумором і схильністю до кримінальних трилерів. Зовсім недавно його проза досліджувала еволюцію радянського менталітету та сучасну війну між Росією та Україною. «Сірі бджоли», опублікований англійською мовою у 2022 році, розповідає історію пасічника, який живе у «сірій зоні» на сході України.

Коли партія файлів КДБ надійшла до Куркова, то він негайно почав переглядати цей архів, зачитуючи зізнання у злочинах і свідчення свідків, звертаючи увагу на сліди олівцем, які залишив батько його друга.

«Ці документи повернули мене до схвильованого стану відкриття. Було багато рукописних документів, написаних людьми, яких заарештували. Вони описували свої дні, надавали алібі. І деталі їхніх днів були такими божевільними, такими сюрреалістичними. Кожні пів року Київ захоплювала нова влада, нові небезпеки і нові труднощі», – розповідає Курков.

Документи запропонували поглянути на давно забутий світ, який так схожий на сьогодення, коли українці знову борються з російськими військами за незалежність і самовизначення.

«З одного боку, це та сама війна. Росія намагається знищити Україну, знову перетворити її на російську провінцію, як це вдалося у 1921 році», – підкреслює Курков.

Курков вважав, що ці файли можуть допомогти йому поглянути на те, як Україна виникла в якості незалежної держави на початку ХХ століття, і згадати все, чим вона пожертвували на цьому шляху.

Підсумком став роман «Срібна кістка», який нещодавно перекладений з російської мови Борисом Дралюком і перша інсталяція нової трилогії Куркова під назвою «Київські загадки». У березні 2024 року роман оголосили одним із фіналістів Міжнародної Букерівської премії. Захоплююча історія з розквітом сюрреалізму розповідає про молодого українського поліцейського-детектива на ім’я Самсон Колечко, який намагається вижити та адаптуватися до нестабільних політичних умов у Києві у 1919 році. У «Срібній кістці» Курков оживляє забутий та суперечливий епізод в українській історії, який демонструє жорстокість, з якою радянські війська вперше намагалися встановити контроль над містом.

У початковій сцені роману Самсон, ще молодий чоловік, спостерігає, як його батька випадково вбиває група козаків-розбійників на узбіччі дороги, а самому Самсону нападники відрізають вухо. Невдовзі двоє червоноармійців, відправлених до Києва, переїжджають до квартири його родини. Щоб захистити та підтримати себе, Самсон приєднується до новоствореної радянської міліції та починає розслідувати злочини в обмін на цінні ваучери до комунальної їдальні. Серед його перших арештів — двоє солдатів, які жили в його квартирі і він їх спіймав на крадіжці його сімейного майна та майна інших людей. Самсон особисто зацікавлений у тому, щоб солдати були за гратами: однієї ночі він випадково почув, як вони сперечалися, чи вбивати його.

«Він молодий, і, щоб вижити, йому доводиться психологічно деградувати. Це було правилом виживання для багатьох людей. Їм доводилося вдавати, що вони такі ж прості й дурні, як більшість, яка прийняла владу», – розповідає Курков про свого головного героя.

Курков часто звертався до історії за натхненням. Ще студентом у 1980-х роках, він їздив автостопом по СРСР з диктофоном, намагаючись взяти інтерв’ю у пенсіонерів, які обіймали важливі посади, щоб спробувати зрозуміти їхнє мислення.

«Ви бачите, що ЧК та міліція вигадували справи і відправляли людей на розстріл або в тюрму ні за що. І оскільки усе це написано від руки, ви чуєте їхні голоси та інтонації. Ви можете собі уявити їхні особистості. Це одна з неймовірних речей, коли читаєш справжні документи», – зазначає Курков.

Крім письмових свідчень, він також знайшов фотографії затриманих і вбитих. І хоча деталі таємничого вбивства в основі «Срібної кістки» повністю вигадані, обставини відповідають дійсності, яку Курков виявив у файлах. З документів взяті лише запитання, які Самсон ставить під час допиту підозрюваних. («До яких соціальних класів ви відчуваєте симпатію?», «Де і в кого ви взяли ці речі?»)

Закони та правила, якими Самсон змушений керуватися, також відповідають дійсності: одного разу радянський уряд оголосив, що вся шкіра на підконтрольних йому територіях належить радянській державі. Потім все м’ясо.

«Людям роздали списки меблів, які їм дозволено мати у будинках і квартирах, а все інше мали вилучити. У Києві запровадили податок на нижню білизну і кожна сім’я мала віддати Червоній Армії кілька пар білизни. Дрова були настільки рідкісними, що люди захищали свої запаси зброєю», – зазначає Курков.

Очима Самсона читачі стають свідками жахливої нестабільності життя того часу. Спостерігаючи, як солдати Червоної армії мчать у бій проти повстанців, які наважилися виступити проти їхнього режиму, Самсон відчуває, як тривога та страх швидко проникають у тіла перехожих на вулиці.

«Йому здавалося, що вони теж поспішають, маючи намір чи то сховатися, чи то просто піти якомога далі від того, чого не уникнути — адже де не сховайся, від колективного нещастя не втечеш. Воно завжди наздожене вас, переконавшись, що ви отримаєте свою частку», – запевняє Курков.

«Срібна кістка» та її продовження (яке ще більшою мірою спирається на документи секретної поліції) були написані до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Відтоді Курков майже не писав художніх проз, натомість присвятив себе хроніці руйнівної війни. За останні два роки, за його словами, він написав лише 30 сторінок запланованого третього роману в серії, але зараз намагається повернутися до нього.

«Я сподіваюся, що це буде більше, ніж трилогія — якщо мені вдасться закінчити третю, я буду думати про наступну», — сказав він.

Курков сподівається, що «Срібна кістка» спонукатиме читачів більше пізнати історію України та глибше замислитися над причинами та наслідками поточної війни з Росією.