Віктор Орбан вважає, що допомога Україні має бути лише гуманітарна, а Еммануель Макрон не виключає можливості військової присутності

Позиція прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана щодо України залишається абсолютно незмінною протягом десятиліття. Україна на цьому шляху, за риторикою Орбана, мала стати «державою-невдахою, нездатною до незалежного існування», – як писав прем’єр-міністр у меморандумі у травні 2018 року. Про це йдеться в авторській колонці польського політолога Домініка Хеджа на сторінках Wirtualna Polska, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

З першого моменту, коли Росія напала на Україну, Угорщина позиціонувала себе як «псевдонейтральну» державу. Будапешт відразу розкритикував політику санкцій проти Росії, вважаючи, що реакція  може бути обмежена лише політичним виміром. Орбан заявив, що найбільше від санкцій втрачає Центральна та Східна Європа. У період після нападу на Україну відбулася низка зустрічей Орбана з російськими лідерами (зокрема з Путіним).

Об’єднуючим елементом стало розширення росіянами угорської АЕС у Пакші. Часи минули, Росія напала на Україну повномасштабною війною. Тим часом, Пакш продовжує сполучати Будапешт і Москву. Особисту відповідальність за проект несе міністр закордонних справ і торгівлі Угорщини Петер Сійярто.

Цікаво, що Сійярто, який колись був речником партії Fidesz, заявляє про знання російської мови на базовому рівні – поза сумнівом, цю мовну компетенцію він набув під час спілкування з російськими партнерами, з якими зустрічається дуже часто. Невдовзі після смерті Олексія Навального у Росії Сійярто зустрівся з Сергієм Лавровим у Туреччині, під час форуму в Анталії. Також символічно, адже у 25-ту річницю вступу Чехії, Польщі та Угорщини до НАТО (12 березня 2024 року) Сіярто поспілкувався у Будапешті з головою Росатома – Олексієм Лікачовим. Того ж дня американського посла також розкритикували в МЗС Угорщини за його слова з критикою проросійської орієнтації Угорщини.

Теорія «Україна як буфер»

Щодо антиукраїнського наративу, який прихильники Fidesz називають «реалістичним», варто додати, що у 2018 році під час Літнього університету, який щорічно проходить у Трансільванії (Румунія) Віктор Орбан наголосив, що якщо в Європі є країни, які не бояться Росії і хочуть з нею співпрацювати, вони повинні мати можливість вести таку співпрацю.

Лідер Fidesz також зазначив, що Україна у нинішньому міжнародному порядку є «буферною» державою, що стає жертвою вибудовування політики безпеки Росії, яка відчуває загрозу з боку іноземних партнерів. Він додав, що Москва має право відчувати загрозу з боку інших країн (поза сумнівом, прем’єр-міністр Угорщини мав на увазі Захід у широкому розумінні), і що наслідком такого стану справ є будівництво буферної зони навколо своїх кордонів. Теорія «Україна як буфер» повернулася після 24 лютого 2022 року.

«Поки Угорщину очолює національний уряд, ми не будемо брати участь у російсько-українській війні з жодної сторони, – заявив Віктор Орбан 19 квітня 2024 року в інтерв’ю Kossuth public radio. Це політика планомірної побудови, точніше, створення позиції нейтральної держави. Раніше в одному з інтерв’ю лідер Fidesz заявив, що, на жаль, Угорщина історично не вміла «грати з нейтралітетом» (як Австрія). Чому Орбан знову витягує карту з колоди, оскаржуючи допомогу Україні?

Лейтмотив не випадковий

Передусім, через початок виборчої кампанії. 9 травня 2024 року угорці будуть голосувати не лише на виборах до Європарламенту, але й на виборах до місцевих органів влади. Уже стартова кампанія до Європарламенту проходить під гаслом: «Тільки мир, тільки Фідес». Цей лейтмотив відповідає наративу кампанії перед парламентськими виборами, які відбулися менш ніж через шість тижнів після повномасштабного нападу Росії на Україну.

За словами Орбана, він є єдиною гарантією того, що Угорщина не буде «втягнута у війну». Лідер Fidesz вважає, що Євросоюз вступив у війну і що в Брюсселі панує «воєнна лихоманка».

Усі ініціативи, спрямовані на підтримку України, або блокуються Угорщиною, або угорська делегація вдається до «конструктивного утримання» (тобто без права вето), що дозволяє їй рухатися далі. Однак, через перешкоди з боку Угорщини, Польща досі не отримала доступу до кількох сотень мільйонів євро Європейського фонду миру.

Домінуючий «примирливий» наратив

Так що далі? Протягом наступних шести тижнів «примирливий» наратив, представлений угорською владою, залишатиметься домінуючим. Дуже ймовірно, що певною мірою це буде відтворення реалій кампанії 2019 року. Тоді «розкрутка» Фідес полягала в тому, що європейські виборці повинні обрати один із двох шляхів розвитку. Один був запропонований президентом Франції Еммануелем Макроном (відкрита, космополітична, секуляризована Європа), а представником іншого був Орбан (антиімміграційна, християнська Європа, заснована на цінностях і сім’ї).

Тепер суперечка між двома баченнями стосуватиметься рівня участі у допомозі Україні – з одного боку Орбан – який вважає, що допомога може бути надана лише гуманітарно, проти Макрона – як втілення лідера, який підтримує допомогу воюючим сусідам Польщі, який не виключає можливості військової присутності (як це робить Орбан). Є лише один прихильник «миру». Йдеться, звісно, ​​про прем’єр-міністра Угорщини.