До них належать встановлення мереж проти дронів, використання «черепаших панцирів» на своїх танках і націлювання на українську енергосистему

Війна між Росією та Україною характеризувалася масовим використанням дронів, при цьому технології боротьби з дронами відігравали не менш важливу роль. Обидві сторони неодноразово вводили на поле бою нову технологію дронів, але протягом кількох місяців вона застарівала через удосконалення у сфері боротьби з дронами. Ця гра в кішки-мишки загострилася, особливо тому, що Україна значно розширила свою внутрішню оборонну промисловість, використовуючи безпілотники з досконалішими можливостями, включаючи більш високий рівень автономності. У відповідь Росія дещо відхилилася від традиційних систем протидії дронам, вибравши натомість досить спрощені та нетрадиційні підходи до мінімізації ефективності українських безпілотників. Про це йдеться в аналітичній публікації Вікрама Міттала, доцента кафедри системної інженерії у Військовій академії США на сторінках Forbes, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Звичайні системи протидії дронам поділяються на кінетичні та некінетичні. Кінетичні рішення зазвичай включають збивання дронів з використанням таких методів, як ракети «земля-повітря» або кулемети. З іншого боку, некінетичні підходи спричиняють порушення сигналів керування дрона або бортових навігаційних систем за допомогою методів радіоелектронної боротьби, таких як глушіння, підміна або злом. У той час як Україна використовувала комбінацію кінетичних та некінетичних рішень, Росія покладалася насамперед на некінетичні рішення. Справді, російські збройні сили мають у своєму розпорядженні великий набір засобів радіоелектронної боротьби, включаючи можливості боротьби з дронами, які, зокрема, нейтралізували понад 10 000 українських безпілотників у травні 2023 року.

З розвитком війни Україна отримала значну перевагу завдяки своїй зростаючій оборонно-промисловій базі. Використовуючи комерційні технології та досвід, Україна може швидко розробляти та впроваджувати нові безпілотники для своїх збройних сил. Кожен новий дрон має нові можливості і підвищену автономність, що часто підвищує їх стійкість до російських систем протидії дронам. У той час, як українські оборонні компанії рухаються зі швидкістю розвитку технологій, російська оборонно-промислова база рухається повільніше і стримується жорсткою структурою закупівель. Враховуючи ці проблеми та швидкі темпи розробки українських дронів, Росія вирішила застосувати кілька низькотехнологічних та нетрадиційних методів протидії українським дронам. Хоча вони й не такі досконалі, як їхні системи радіоелектронної боротьби, але все-таки доводять свою ефективність.

Наприклад, Росія встановила мережі проти дронів для захисту критично важливих об’єктів, таких як нафтопереробні заводи від атак українських дронів. Ці великі металеві мережі можуть повністю охопити будівлю та підтримуються швартовними лініями, прикріпленими до металевих кіл у землі. Враховуючи нестачу у Росії засобів ППО, здатних захистити кожну потенційну ціль, а також те, що багато існуючих систем виявилися неефективними проти українських дронів, ці мережі стали безцінними. Більше того, кілька російських компаній тепер пропонують мережі проти дронів, які продемонстрували значну ефективність у запобіганні вторгненням дронів. Справді, ці мережі важко знайти дронам, через що вони часто розбиваються під час удару. Навіть якщо дрону вдасться виявити мережу, він все одно не зможе досягти запланованої цілі.

На передовій росіяни використовували «танки-черепахи», які оснащені великими захисними оболонками. Зіткнувшись із нестачею артилерії, українські військові вдалися до використання дронів, що несуть невеликі вибухові вантажі, для точного ураження вразливих частин російських танків та їхнього ефективного виведення з ладу. Ці «черепаші панцирі», які виготовлені з комбінації дерева та металу, розташовані зі зміщенням від корпусу танка. Така конструкція гарантує, що при влучанні дрону, вибух не завдасть шкоди танку. Однак ці громіздкі та важкі снаряди мають недоліки, що знижують функціональність танка за рахунок обмеження кутів обстрілу та уповільнення його руху. Проте такий підхід до боротьби з дронами, схоже, виявився досить ефективним: дедалі більша кількість російських танків жертвує своєю смертоносністю та мобільністю заради підвищення живучості.

На більш стратегічному рівні нещодавні російські ракетні удари по українській інфраструктурі також є частиною зусиль боротьби з дронами. Технологія протидії дронам використовує вразливість дронів; В даному випадку вразливість полягає в тому, що українським оборонним компаніям потрібна електроенергія для розробки та виробництва своїх дронів. Раніше лідер Росії Володимир Путін прямо заявив, що основною метою цих ударів є «вплив на український військово-промисловий комплекс». Нападаючи на енергетичну інфраструктуру, вони фактично перешкоджають можливості українських компаній використати нові технології безпілотників у своїх збройних силах. Уповільнивши зусилля з розробки українських безпілотників, Росія матиме час, необхідний для розробки та впровадження нової технології протидії дронам, що забезпечить її збройним силам ключову перевагу на полі бою.

Російські військові історично лідирували у галузі технологій боротьби з дронами, будучи піонерами у використанні радіоелектронної боротьби у сучасних боях. Проте, оскільки війна продовжується, традиційні російські методи боротьби з дронами відстають від досягнень українських безпілотників. У підсумку, росіяни застосували низку низькотехнологічних і нетрадиційних тактик, аби зменшити загрозу, що походить від українських безпілотників. До них належать встановлення мереж проти дронів, використання «черепаших панцирів» на своїх танках і націлювання на українську енергосистему, і все це спрямоване на мінімізацію загрози, що зростає, з боку українських дронів. Ці заходи здаються ефективними у короткостроковій перспективі принаймні, допоки українські безпілотники не розвинуться і не зроблять російські методи боротьби – неефективними.