У 2023 році у Німеччині здобували освіту понад 200 000 дітей з України: багато з них вивчають німецьку мову на міжнародних підготовчих курсах – до двох років

Клара Ваут викладає німецьку мову у міжнародному підготовчому класі загальноосвітньої школи Роденкірхена. До міжнародного підготовчого класу входять студенти із Сирії, Афганістану та країн Східної Європи, але особливо з України. У підготовчому класі може бути максимум 18 учнів. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Тут завжди відбивається політична ситуація у світі. Приємно працювати, коли ви можете разом спланувати свій шлях до шкільної системи. Учні можуть відвідувати цей підготовчий клас терміном до двох років. За цей час у них починається поступова інтеграція у звичайні уроки загальноосвітньої школи Роденкірхена. Тому на кожному уроці присутня різна кількість дітей різного віку та з дуже різним рівнем навчання», – розповідає Ваут.

Дехто з тих, хто приїжджає сюди, чудово розмовляє англійською мовою, а іншим спочатку доводиться вивчити латиницю або навіть навчитися писати.

«Як тільки ви досягли успіхів у вивченні німецької мови з однією дитиною, раптово приходять нові діти, яких місто розподіляє до школи. Часто ми лише за день наперед знаємо, що прийде хтось новий, і тоді все починається знову», – зазначає Ваут.

Українка Софія Якіна бере участь у звичайних уроках 8-го класу з багатьох предметів. Вона  – найкраща у підготовчому класі і уже вміє розмовляти німецькою мовою. Рік тому, за її словами, вона втекла із Маріуполя. Її вивезла з окупованого росіянами міста доросла сестра, яка на той час перебувала у Німеччині.

Ресурси для занять у таких підготовчих класах – обмежені. Загалом у кожному підготовчому класі планується половина додаткової викладацької посади. Оскільки у загальноосвітній школі два міжнародні класи, то тут є штатна вакансія, але її все одно не вистачає.

Команда у Роденкірхені значно більша: два викладачі займаються виключно уроками німецької мови. Чотири додаткові викладачі-фахівці викладають англійську мову та математику щогодини, аби інтеграція могла бути досягнута якнайшвидше.

«Це можливо тільки тому, що школа дуже велика і тут навчаються 1700 учнів. Це означає, що вони мають більше можливостей для перерозподілу ресурсів, ніж у невеликих школах. Однак збільшення викладацького складу не передбачається, враховуючи обмеженість ресурсів та нестачу вчителів. А це означає, що кожного разу, коли я добре оснащую цей інтеграційний клас, я забираю ресурси звідкись іще», – каже директорка школи Керстін Гаден.

На відміну від Софії, багатьом дітям потрібно більше часу для вивчення німецької мови. Наприклад, зараз у класах багато учнів з України, формуються групи, в яких вони розмовляють між собою рідною мовою.

«Перехід – складний, навіть для найкращих із них. Я знову і знову чую від своїх колег зі звичайних класів: «Це не працює: вони не можуть робити усні доповіді, вони не можуть формулювати речення і тоді учням доводиться багато працювати. Це – нелегкий перехід», – констатує Ваут.

Однак після двох років війни, багатьом українським дітям-біженцям з наступного навчального року доведеться перейти у звичайні класи. І це може бути непросто.

«Якщо зараз у нас у класах максимум 28 учнів, то у майбутньому дітей буде 30, і тоді складно забезпечити індивідуальну підтримку. Це стосується не лише учнів з гіршою успішністю. У нас більше немає ресурсів, щоб приділити увагу кожному учню», – скаржиться Ваут.

Софія та її однокласники уже думають про майбутнє та складають плани. Наприклад, 15-річна Івіца із Хорватії хоче стати програмістом. Він уже працює над програмою, яка допоможе у вивченні іноземної мови.

І Софія думає про те, чи варто їй пройти навчання, як сестра, або, можливо, уже отримати атестат.