Розвиваючи ці відносини, західні країни можуть потенційно забезпечити постачання енергоносіїв і сприяти стабільності в цьому регіоні, де історично домінувала Росія. Натомість центральноазіатські республіки можуть шукати економічних інвестицій і технологічного розвитку, а також потенційної підтримки для зміцнення своєї політичної незалежності

Терористичний напад на московський ТРЦ «Крокус Сіті Хол» у березні 2024 року, унаслідок якого загинуло 140 людей, спровокував репресії проти центральноазіатських робітників, які живуть у Росії, і погіршив відносини між цим регіоном і РФ. Про це йдеться в авторській колонці Анастасії Махон, доцентки кафедри безпеки і міжнародної політики в Аберіствітському університеті (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Четверо арештованих підозрюваних нападників є громадянами Таджикистану, центральноазіатської країни, яка колись була частиною Радянського Союзу. Після атаки на «Крокус Сіті», російська поліція почала затримувати та депортовувати працівників, які родом з Таджикистану, а також із Казахстану, Киргизстану, Туркменістану та Узбекистану.

Напад, у якому Росія звинуватила Україну, також спровокував масові поліцейські рейди, перевірку документів мігрантів, а також переслідування іммігрантів із Центральної Азії. За даними російського міністерства внутрішніх справ, у РФ проживає близько 10 мільйонів трудових мігрантів із Центральної Азії. Середньоазіатські мігранти сприйняли нещодавню нестачу робочої сили в Росії, спричинену мобілізацією і війною в Україні, як можливість знайти роботу.

Що може змінитися

Російсько-українська війна також стала можливістю для цих республік обрати більш незалежний політичний шлях, тоді як увага Володимира Путіна була прикута до іншого. Повний розрив з Росією малоймовірний через географічну близькість і переплетення економік. Але є деякі ознаки того, що країни Центральної Азії зацікавлені в ухваленні власних політичних рішень без постійного узгодження з Росією.

Одним із них була відмова президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва у червні 2022 року визнати анексію Росією частково окупованих українських областей Донецької та Луганської областей. Токаєв також заявив, що Казахстан не має наміру допомагати Росії уникати західних економічних санкцій. Регіон також не підтримав вторгнення Росії в Грузію у 2008 році. Але республіки Центральної Азії більш неохоче засудили анексію Криму у 2014 році, зайнявши нейтральну позицію. Після повномасштабного вторгнення в Україну, цей регіон шукав можливості будувати свої відносини з іншими країнами, не турбуючи Росію.

Лідери центральноазіатських республік також показали своє несхвалення російського вторгнення в Україну більш витонченими способами. Більшість із них, за винятком Туркменістану, відкрили свої кордони для прийому тисяч російських громадян, які шукають притулку та рятуються від мобілізації. Це не залишилося непоміченим і у Москві, де були запроваджені заходи протидії імміграції.

В центральноазіатських країнах дедалі менше людей розмовляють російською мовою і цікавляться російською культурою. Опитування свідчать, що багато людей у ​​Центральній Азії (49% у Киргизстані, 43% у Казахстані) звинувачують у своїх поточних економічних проблемах вторгнення Росії в Україну. У Казахстані тривають антивоєнні протести, деякі розважальні заклади відмовляються приймати російських зірок. У Росії заблокували центральноазіатські ЗМІ за спробу об’єктивно висвітлити війну в Україні.

Однак на Генеральній асамблеї ООН ці держави або утримуються від голосування стосовно засудження війни в Україні, або голосують разом з Росією за резолюції, зокрема про порушення прав людини в Криму.

Історично Москва бачить свою роль у регіоні як гаранта безпеки та як члена-засновника Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка має на меті забезпечити мир і стабільність у регіоні. Російські десантники прибули до Казахстану після того, як Токаєв звернувся за допомогою до ОДКБ щодо протестів, які спалахнули у січні 2022 року. Безпрецедентні заворушення, відомі як «Кривавий січень», почалися мирно, але швидко переросли у насильство.

Люди вийшли на вулиці, протестуючи проти різкого підвищення цін на пальне, вступаючи у сутички з поліцією, грабуючи та нападаючи на державне майно.

Незважаючи на очевидну необхідність наведення порядку, громадськість Казахстану була незадоволена таким відвертим втручанням у внутрішні справи країни. Коли російські війська пішли, панувала загальна атмосфера полегшення.

Загалом, Центральна Азія проходить тонку межу між прагненням до більшої незалежності від Росії та непорушенням регіонального балансу сил.

Однією із ознак змін стала зустріч у 2023 році президента Киргизстану Садира Джапарова та президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва із президентом США Джо Байденом у Нью-Йорку та із канцлером Німеччини Олафом Шольцем у Берліні. Схоже, що країни Центральної Азії не були готові говорити про регіональну безпеку, але були зацікавлені в обговоренні зеленої енергії, зміни клімату та стабілізації в Афганістані.

Чого хоче Захід

Захід розглядатиме це як можливість створювати альянси та компенсувати російський вплив, враховуючи стратегічне значення центральноазіатського регіону та велику кількість природних ресурсів там. Розвиваючи ці відносини, західні країни можуть потенційно забезпечити постачання енергоносіїв і сприяти стабільності в регіоні, де історично домінувала Росія. Натомість центральноазіатські республіки можуть шукати економічних інвестицій і технологічного розвитку, а також потенційної підтримки для зміцнення своєї політичної незалежності. Оскільки Росія готується до тривалої війни з Україною, для Центральної Азії, ймовірно, з’являться нові можливості налагодити відносини із Заходом, але очікується, що будь-які зміни будуть поступовими.