За словами Наталії Каменської, вбрання дружини президента України – це легкий спосіб говорити про набагато серйозніші речі на великих публічних заходах, коли вона повинна використовувати кожну деталь для підтримки своєї батьківщини під час війни

Наталія Каменська, дизайнерка, співзасновниця українського бренду Gunia Project, а зі середини 2021 року стилістка першої леді України Олени Зеленської в інтерв’ю The New York Times розповіла, як вони використовували моду, щоб привернути увагу цілого світу до війни в Україні. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цією розмовою.

The New York Times: Навіщо першій леді України, де триває війна, взагалі потрібен стиліст?

Наталія Каменська: Для нас мода – це ще один інструмент, що дозволяє розповідати про українців, дизайнерів й таланти. Це легкий спосіб говорити про набагато серйозніші речі на великих публічних заходах, коли перша леді повинна використовувати кожну деталь для підтримки своєї країни. Протягом тижня вона не може залишати свою домівку. Вона не може ходити по крамницям. Навіть, якщо вона у якомусь відрядженні, це просто аеропорт, готель, зустрічі. В іншому випадку це надто небезпечно.

The New York Times: І ось тут розпочинається ваша робота?

Наталія Каменська: Так. На саміті НАТО у Вашингтоні ми намагались продемонструвати одяг від багатьох українських брендів, які продовжують працювати та розвиватися в умовах обстрілів та відключень електроенергії.

The New York Times: Скільки українських брендів носила перша леді у Вашингтоні?

Наталія Каменська: Щонайменше, дев’ять. Коли вона першого дня відвідала Меморіал Голодомору, то одягнула вишиванку. Для такого заходу важливо було одягнути вишиванку, оскільки вона є втіленням українських культурних кодів, а чорна вишивка наголошує на болючій символіці меморіалу. У неї була спідниця від київського бренду A.M.G. Потім, на другий день візиту, вона вбралась у костюм-трійку від молодого, але уже популярного бренду Article Blazers. Синій колір костюма контрастує із золотою брошкою, створюючи натяк на кольори нашого прапора. Булавка Руслана Багинського називається «Полин», а брошка – «Євшан-Зілля». Згідно із тлумаченнями старовинної легенди, ароматний запах полину приводить людей на дорогу додому.

The New York Times: Чорно-біла сукня, яку Олена Зеленська одягла на світську вечерю під час саміту НАТО, була досить суворою?

Наталія Каменська: Ми вибрали її усвідомлено, щоб наголосити на поєднанні витонченості та жіночності зі силою, якою володіють усі жінки України. Вони від бренду The Coat і ці риси втілює і засновниця бренду Катя Сільченко.

The New York Times: Скільки часу потрібно на підготовку гардеробу перед великою закордонною поїздкою?

Наталія Каменська: Можливо, тиждень. Вся справа у безпеці. Але нам також варто комунікувати через одяг. Тому я телефоную дизайнерам і кажу: «О, Боже, ворушіться».

The New York Times: Як ви з Оленою Зеленською вирішили співпрацювати?

Наталія Каменська: Коли її чоловіка обрали президентом, то в країні з’явилось нове ставлення до цього подружжя і вони хотіли це висловити. Спочатку Олена Зеленська працювала із двома стилістами, але з першою леді працювати дуже складно. Ніколи не знаєш, коли попросять тебе вийти на роботу. Тому один із стилістів запитав, чи не хочу я обійняти цю посаду.

The New York Times: Яким було ваше перше враження про Олену Зеленську?

Наталія Каменська: Ми поспілкувались у Zoom, а потім вона запросила мене на вечерю до себе додому. Все про що я могла думати, було: «О Боже, це перша леді та президент. Що мені одягти?» Але я прийшла і побачила Олену Зеленську у толстовці, джинсах і кросівках. Вона провела мені екскурсію по будинку і показала своїх тварин – морську свинку, двох собак і папугу – а потім просто взяла на кухні стейки і ми поїли. Президент зайшов після роботи, щоб привітатись. Це було таке людське життя.

The New York Times: Що сталося, коли розпочалася війна?

Наталія Каменська: У перші кілька місяців Олена вирішила, що їй не потрібні ані стиліст, ані візажист. Це було правильне рішення. Хоч ми й вивезли доньку до Німеччини, я відчувала, що мені треба бути у Києві. Ми маємо виробничі цехи та майстрів, за яких несемо відповідальність. Ми працюємо, платимо зарплати, сплачуємо податки, розповідаємо про Україну через нашу продукцію.

The New York Times: Коли Олена Зеленська вирішила, що мода може зіграти роль у воєнних діях?

Наталія Каменська: Коли вона знову почала зустрічатися з людьми на вулиці, а також із політиками. По-перше, ми вирішили працювати з гардеробом, який маємо, тобто нічого надто яскравого, грайливого або жіночного. В основному, із костюмами, адже, на мою думку, костюми роблять нас сильнішими. Вони як щит, і українки щодня перебувають у бою.  Найголовніше в цій роботі, щоб одяг її підтримував. Коли їй довелося виступати перед Конгресом США, то ми почали працювати зі сторонніми дизайнерами та готувати вбрання. Ми хотіли використовувати кожну деталь, щоб зробити її мову ще сильнішою.

The New York Times: Традиційно українців дуже турбувало те, у що одягнена перша леді?

Наталія Каменська:  Раніше це нікого не турбувало. Олена Зеленська вперше під час своїх публічних виступів висловила індивідуальність за допомогою сучасних українських дизайнерів, а не просто у традиційному одязі на День Незалежності.