У той же час ці успіхи підвищили моральний дух демотивованих українських солдатів, які воюють тривалий час без «конкретних» здобутків

Незважаючи на те, що Чорноморський флот Росії почав війну проти України з величезною чисельною перевагою, він втратив контроль над Чорним морем, і навіть над портами Криму, включаючи Севастополь, і тепер вони не можуть розглядатися як безпечні гавані для російських військових кораблів. Про це йдеться в авторській колонці Безіла Джермонда, професора міжнародної безпеки у Ланкастерському університеті (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Виснажений Чорноморський флот

Україна не має флоту, великих надводних кораблів чи підводних човнів, а лише кілька невеликих патрульних катерів. Проте вона знищує військові кораблі Росії на великих відстанях, аж до Криму, за допомогою ракет та морських безпілотників. Це наочний урок мінливого характеру морської війни і зростаючої потужності асиметричної зброї — тобто зброї, виробництво якої коштує набагато дешевше, ніж виробництво військових кораблів.

Це серйозна проблема для Росії, оскільки військові кораблі є одними із найдорожчих її активів, а цикл закупівель може тривати десятиліттями. А виснажений Чорноморський флот Володимира Путіна не може бути посилено військовими кораблями з інших флотів Росії через застосування Туреччиною Конвенції Монтре. Підписаний у 1936 році, цей документ регулює рух військово-морських суден через протоки Босфор і Дарданелли у Туреччині, тобто країни, які воюють між собою, не можуть переміщати військові кораблі через ці протоки.

У Москви немає іншого вибору, окрім як захищати свої військові кораблі у Чорному морі, що пояснює їх часті «передислокації» подалі від Криму — зокрема, у порт Новоросійськ.

Зменшення оперативних можливостей

Оскільки російські надводні військові кораблі перебувають у небезпеці, деякі оперативні можливості тепер виключені — наприклад, запуск десанту на Одесу. Навіть забезпечення логістики військ на суходолі виявляється складним завданням, у той час як остаточний провал Москви у блокаді України, зокрема її експорту зерна, відіграв важливу роль у підтримці економіки.

Російські підводні човни класу «Кіло», як і раніше, відносно безпечні під водою і здатні запускати крилаті ракети «Калібр» по Україні. Однак малоймовірно, що ці підводні човни матимуть вирішальне значення для повітряної кампанії Росії проти енергетичної та цивільної інфраструктури України, враховуючи їхню обмежену наступальну загрозу порівняно зі стійкістю України до пошкоджень.

На символічному рівні успіхи України на Чорному морі є політичним ударом для Путіна. Крим посідає центральне місце у його наративі про відродження Росії як великої держави, яка на внутрішньому фронті є опорою його режиму. Тим часом, часті успіхи України проти Чорноморського флоту підвищують моральний дух демотивованих українських солдатів, які воюють тривалий час без «конкретних» здобутків.

Крим як переломний момент?

Протягом останніх 12 місяців основна увага була прикута до сухопутної війни. Проте, постійні успіхи України на морі мають значення. Вони сприяють тенденції, яка розпочалася у квітні 2022 року з потоплення ракетного крейсера «Москва» та у липні 2022 року із захоплення острова Зміїний. Загалом Україна знищила чи серйозно пошкодила щонайменше 27 російських військових кораблів. Це не просто перемога над військово-морськими силами Росії: ці успішні атаки варто розглядати у стратегічному, оперативному й тактичному розвитку війни у ​​Криму.

Тиск на Крим має стратегічне значення. Київ націлюється на військово-морські об’єкти, авіабази та системи ППО, а також на транспортну інфраструктуру, включаючи Керченський міст — життєво важливий маршрут для постачання озброєння на окупований півострів. Це зобов’язує Росію, для якої втрата Криму або навіть велика невдача там були б катастрофою як у військовому, так і політичному аспектах, діяти практично на два фронти.

На материковій частині східної України, особливо на Донасі, Росія має величезну чисельну перевагу. Але у Криму, де Україна може реалізувати гнучку стратегію, максимально використовуючи асиметричні технології, Росія дедалі більше відстає. І ці успіхи на Чорному морі та у Криму можуть відвернути увагу та ресурси Росії від сухопутного фронту.

«Перемога на морі» безпосередньо не допоможе Збройним силам України на суходолі — принаймні, поки що. Але будь-який значний прорив, наприклад, якщо Києву вдасться остаточно зруйнувати Керченський міст, може суттєво змінити хід війни.