Тепер українські жінки змушені користуватись онлайн-сервісами для знайомств та ходити на швидкі побачення

Хоча прагнення до кохання може здатися другорядним порівняно із ракетними обстрілами, відключеннями електроенергії та нестачею продовольства, багатьом українцям потрібні романтичні стосунки, щоб упоратися із травмою життя під час війни. Для жінок ця проблема особливо гостра. Десятки тисяч чоловіків загинули. Ще більше перебувають на фронті, дехто втік із країни, а інші чоловіки не хочуть залишати свої будинки, побоюючись, що їх зупинять на вулиці представники ТЦК. У таких великих містах як Київ, присутність чоловіків помітно скоротилася, а у деяких селах майже не залишилось чоловіків. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Останні 2,5 роки Катерина Байрачна хотіла зустріти когось особливого, але війна завжди стає на заваді. Вона познайомилася зі солдатом, але згодом його відправили на фронт. Вона обмінювалася текстовими повідомленнями з іншим чоловіком, але вони зійшли нанівець, оскільки він не мав настрою зустрічатися, побоюючись, що його незабаром можуть мобілізувати до армії. У мобільному додатку для знайомств Bumble Байрачній сподобалася зовнішність одного чоловіка. Але коли вона перегортала фотографії, то помітила його ампутовану ногу.

«Я дивилася на профіль цього чоловіка 15 хвилин і мені стало так його шкода», — зізнається 35-річна Катерина Байрачна, директорка з маркетингу бренду одягу у Києві.

Вона запитувала себе, чи зможе витримати стосунки з ветераном війни, який має інвалідність.

«Я відчуваю, що не готова до цього», – зазначила жінка.

Повномасштабне вторгнення Росії перевернуло майже усі аспекти повсякденного життя в Україні. Дві третини українців втратили родичів чи друзів на війні. Це також посіяло хаос на сцені знайомств.

«Залишається невеликий відсоток чоловіків, які готові до стосунків та хочуть їх», — каже психотерапевт та сексолог Маргарита Стельмашова

Війна також ускладнила формування довгострокових відносин. Багато солдатів відчувають психологічний стрес, який негативно впливає на їхні інтимні стосунки. А жінки переймаються зустрічами із військовослужбовцями, які можуть отримати психологічну травму і одного разу їх убити.

Тому тепер деякі жінки вдаються до заходів, про які раніше не думали, наприклад, використовують онлайн-сервіси для знайомств або ходять на швидкі побачення.

«Війна — це любовна криза», — сказала Світлана Криворучко, 36-річна IT-працівниця, яка вперше брала участь у заході швидких побачень у модній кав’ярні у центрі Києва.

У кафе жінки сиділи за столами, позначеними пронумерованими табличками, тоді як чоловіки змінювалися для п’ятихвилинних розмов. Кожна розмова починалася з того, що люди обмінювалися анкетами, які детально описують їхні інтереси.

Аліса Самусєва, 38-річна організаторка заходу під назвою TetAteT розповіла, що прийшло лише 26 чоловіків, порівняно зі звичайним мінімумом у 30 чоловіків. Це змусило її провести лише одну сесію швидких побачень замість звичайних двох.

«Чоловіки бояться мобілізації і не хочуть виходити на вулицю. Воно просто сидять вдома і переховуються. Тому, можливо, доведеться організовувати онлайн-побачення, як в епоху епідемії коронавірусу», — повідомляє Самусєва.

У мобільних додатках для знайомств дедалі частіше з’являються чоловіки у військовій формі або із протезами. Регулярно з’являються іноземці, які працюють у гуманітарних організаціях та міжнародних установах. Також там з’являються іноземні легіонери, які приєдналися до війни проти Росії.

«Багато українських чоловіків на світлинах у мобільних додатках для знайомств виглядають пригніченими та втомленими», – підкреслює Байрачна.

24-річна Олена Актисенко, маркетингова продюсерка із Києва, яка шукає довгострокові відносини, сказала, що її обмін повідомленнями у мобільному додатку для знайомств Tinder часто наштовхується на стіну. «Я питаю: Що ми робимо? Що відбувається?». Чоловіки відповідають: «Я не знаю, що станеться завтра чи за два роки. У країні триває війна».

Приблизно кожен п’ятий чоловік, з яким вона зіткнулася у Tinder, був солдатом, але вона не спілкувалася із жодним з них.

«Вони – хоробрі, вони – герої, але, з огляду на ситуацію, починати з ними стосунки видається надто ризикованим», – стверджує Актисенко.

Декілька українських жінок, які подорожували за кордон після початку війни, сказали, що їм було набагато легше зустрічатися з іноземцями, яким не загрожувала війна.

Байрачна, яка часто мандрує за межі України, була вражена подвійною реальністю.

«Чому наші чоловіки мають так страждати, коли жінки можуть просто поїхати за кордон та випити мартіні у Мілані?» — риторично запитує вона.

Кохання, безумовно, не зникло з України. Романи досі процвітають, і весілля досі святкуються.

У популярному київському клубі «Форсаж» танцпол пульсував від молодих людей, які відриваються під R&B та поп-музику. 22-річна Марина Пильча повідомила, що не було жодного вечора, коли б до неї у клубі не підійшов чоловік, але вона «дуже вибіркова у цьому питанні».

Пильча згадала, як військовий, з яким вона колись зустрічалася, припинив їхні стосунки після поранення.

«Він сказав: «Ти знайдеш когось краще за мене у Києві». Це було дуже боляче чути», – зізналась дівчина.

Війна в Україні також посилила ідеологічні розбіжності, зруйнувавши потенційні відносини, які могли б розквітнути до початку бойових дій. Деякі жінки тепер відмовляються зустрічатися з ухилянтами, заявляючи, що вони – непатріотичні.

Також часто можна побачити жінок у мобільних додатках для знайомств, які заявляють про свою відмову зустрічатися з російськомовними чоловіками. На заході зі швидкого знайомства у Києві 27-річна Юлія Ковтун мовчала п’ять хвилин після того, як чоловік, який щойно підсів до її столика, зазначив, що спілкуватиметься лише російською мовою.

«Я шукаю людину, яка поділяє мої цінності й твердо підтримує мовне питання», — сказала вона, зазначивши, що її бабуся та дідусь брали участь у націоналістичних рухах за незалежність України у 1940-х роках.

Трохи краща атмосфера панувала за столом 38-річного Сергія Чуйкова, солдата, який втратив ліву ногу на війні і тепер носить гладкий чорний протез. Він і жінка навпроти нього сказали, що раді знайти місце, де можна познайомитися з людьми та ненадовго забути суворі реалії війни.

Для Сергія цей захід був «ковтком свіжого повітря» порівняно зі ситуацією в армії, де він та його побратими щосили намагалися сформувати або розвивати романтичні відносини.