Туристи приїжджають із Тайваню, США, Великобританії та Німеччини і їм пропонують відвідати Бучу, Бородянку, Ірпінь та Гостомель, а половину прибутків від екскурсій жертвують на потреби української армії

Святозар Мойсеєв веде сходами у Бородянці. По підлозі розкидані шматки щебеню та уламки. У 2022 році цей житловий чотириповерховий будинок сильно постраждав, внаслідок російського нападу. Тут немає вікон, а на зовнішньому фасаді видно чорні сліди від вогню. Сьогодні до руїн приходять переважно безпритульні та діти. І приходять такі люди, як Мойсеєв, який пропонує туристичні екскурсії слідами російського вторгнення. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Тут ви бачите взуття, яке валяється, а на стіні ще висять шпалери. Є частини ліжка, матрац, на якому спали люди, та посуд», – розповідає Мойсеєв.

Вперше у зоні бойових дій

Сьогодні його тур присвячений Ітану, 22-річному студенту з Тайваню. Ітан – вперше в Україні і вперше перебуває у зоні бойових дій.

«Чи я боюся? Так, можливо, небагато. Але врешті-решт Київ нині безпечний порівняно зі східною Україною. Думаю, мене це влаштовує», – зазначає тайванець.

Незважаючи на це, вдома Ітан майже нікому не розповів про свій приїзд в Україну. Знають лише кілька його близьких друзів. Батьки нічого не знають, адже їм не варто хвилюватись.

Побачити сліди злочинів на власні очі

Святозар Мойсеєв везе тайванського студента передмістями Києва. Бородянка, Буча, Ірпінь та Гостомель – усі ці міста відомі на весь світ. Їхні назви є синонімом російських воєнних злочинів. У перші дні російського вторгнення, внаслідок запеклих боїв загинуло багато мирних жителів, а пізніше сотні людей загинули під час російської окупації. На багатьох тілах, виявлених після виведення російських військ, були сліди тортур.

«У новинах на Тайвані не так багато уваги надається війні і тому, як Україна чинить опір Росії. Я приїхав сюди, оскільки хочу побачити те, про що нам не розповіли журналісти. Я боюсь, що Тайвань може опинитися в аналогічній ситуації з Україною. У нас – поганий сусід», – зазначає Ітан, маючи на увазі Китай.

Він не сподівається, що його країна зазнає нападу з боку Китаю, але закликає до цього підготуватися.

«Тому нам важливо дізнатися більше про цю війну», – додає Ітан.

Майже немає гостей з-за кордону

Ітан — один із небагатьох іноземців, який приїхав в Україну. Просто дістатися сюди складно та забирає багато часу. Літаки не літають, єдиний спосіб потрапити в Україну – потягом, автобусом чи автомобілем. У 2024 році Україну відвідали 800 000 внутрішніх та іноземних туристів.

«До війни тільки до Києва щорічно приїжджало 2 мільйони туристів з-за кордону. Більшість іноземців, які приїжджають сюди зараз, – це офіційні делегації, представники ЗМІ, волонтери та помічники. Лише певний відсоток із них становлять індивідуальні туристи», – повідомляє Марина Радова, керівниця управління туризму у Київській міській державній адміністрації.

Екскурсовод Святозар Мойсеєв також зазначає, наскільки скоротилася кількість туристів з-за кордону із початком великомасштабного російського вторгнення. Він займається туристичним бізнесом уже 10 років, супроводжуючи відвідувачів історичним центром Києва. Ідея екскурсій до передмістя Києва спала йому на думку після відходу звідти російських окупантів. Він хоче інформувати відвідувачів про події. Половину свого прибутку він жертвує на потреби української армії.

На багатьох вулицях уже немає нагадувань про жахіття

«Просто важливо опинитися серед цих руїн і побачити це на власні очі. Тут просто пахне трагедією. Це – не YouTube, оскільки тут туристи відчувають, що йдеться про реальні будинки та життя», – розповідає Святозар.

Взяти, наприклад, Бучу. Коли навесні 2022 року російські окупанти залишили цей населений пункт, їхні звірства стали відомими на весь світ. Тоді на дорозі лежали трупи. У деяких частинах міста майже усі будинки були повністю зруйновані. Багато будинків зараз відбудовано заново. На багатьох вулицях майже не залишилося нічого, що нагадує нам про жах, які пережили тоді люди.

Болюча робота пам’яті

Але у деяких місцях досі збереглися сліди, що свідчать про воєнні злочини росіян. Святозар показує приклад на задньому дворі, який спочатку виглядає непомітним. Він зупиняється біля задньої частині будинку. На стіні намальовано графіті уклінної жінки, що молитовно склала руки. Поруч висять фотографії восьми чоловіків різного віку. Усі вони були вбиті за те, що спорудили барикаду проти російських військ. Їхні тіла були знайдені зі зв’язаними за спиною руками.

«От куди їх конвоювали, на цей задній двір. Їх стратили прямо тут», – розповідає туристичний гід.

Ще можна побачити, куди потрапили набої Калашнікова, коли розстрілювали чоловіків. Це стосується й самого Святозара, хоч він уже десятки разів розповідав цю історію.

«Скажу чесно: щодо екскурсій центром Києва, то я віддаю перевагу Печерській Лаврі. Це важлива робота, але й дуже болісна», – зазначає він.

Місцевим жителям також довелося звикати до екскурсій

Більшість туристів Святозара приїжджають із США, Великобританії та Німеччини. Він визнає, що деякі з них можуть бути шукачами гострих відчуттів.

«На початку деякі місцеві жителі були трохи роздратовані, коли бачили, як туристи висовують ніс з вікна машини і фотографують. Жителі тоді ще були травмовані, але пізніше зрозуміли, що екскурсії привернули увагу до їхніх місць та долі. І саме це допомагає збирати пожертвування на відновлення передмістя Київщини», – пояснює Мойсеєв.

«Це справді дуже сумно»

Ітан із Тайваню, схоже, не шукає тут пригод. Спокійно і з серйозним виразом обличчя він стежить за розповідями Святозара, прогулюючись руїнами Бородянки, де колись жили люди. Йому важко знайти слова, коли він розповідає про свої враження.

«Це справді неймовірно. Маю сказати, що я вперше бачу щось подібне на власні очі. Можна припустити, що колись у цьому будинку жили сім’ї з дітьми. Потім вони стали біженцями і змушені були залишити батьківщину. Це справді дуже сумно», – резюмує студент із Тайваню.