З 24 лютого 2022 року жителі Аландських островів щодня о 17:00 годині виходять на демонстрації проти агресії РФ в Україні, адже у минулому також стали жертвами російських окупантів

Мешканці Марієхамна – столиці Аландських островів перенесли флагшток перед російським консульством та поставили український прапор на знак протесту проти вторгнення РФ. Уряд островів схвалив прохання активістів перейменувати площу перед коричневим дерев’яним будинком на честь України. Автобусна зупинка також офіційно отримала нову назву. Україна має потужну присутність у столиці Аландських островів не лише візуально. Про це йдеться у спецрепортажі швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Україно! Україно! Україно! Україно! Україно!» — кричить група перед консульством Росії. На короткий, але гучний протест сюди щодня збираються переважно пенсіонери. Ритуал завжди однаковий: усе розпочинається із хвилини мовчання на згадку про жертв російсько-української війни. Потім вони співають гімн Європи зі зміненим текстом: «Свобода та незалежність поєднують нас». Пізніше голосно кричать: «Путін у Гаагу!».

Мосс Валлен, журналіст на пенсії та завсідник протестів о 17:00, стежить за тим, що відбувається.

«Сьогодні, на 866-й день вторгнення Росії в Україну, на демонстрацію вийшли 37 людей. Це значна цифра для невеликого міста із населенням близько 12 000 осіб. І прикметно те, що з 24 лютого 2022 року, коли Росія напала на Україну, жителі Марієхамна щодня виходять на демонстрації проти агресії. Завжди о 17:00», – розповідає Валлен, який у перший тиждень війни зробив дерев’яний знак із написом – «Путін, йди додому» і щодня прикріплює його до багажника велосипеда та їздить на демонстрації.

Заперечується протягом століть

На Аландських островах вторгнення Путіна в Україну також викликало шок через власне минуле. Як і вся Фінляндія, нині напівавтономний архіпелаг до 1917 року перебував під владою Царської імперії.

«Ми знаємо, що означає жити в умовах російської окупації», — каже один із протестувальників.

Аландські острови та Росія: це довга, войовнича та болісна історія. Під час Кримської війни (1853-1856 роки) Франція та Великобританія вигнали російські війська з Аландських островів. Руїни Бомарсунда на головному острові свідчать про претензії Росії на владу: форт мав умістити 5000 солдатів, але його так і не було добудовано. Царська імперія, що програла у Кримській війні, була змушена погодитися на демілітаризацію архіпелагу, що складається з 6700 островів і шхер.

Після здобуття Фінляндією незалежності у 1917 році було підтверджено демілітаризований статус архіпелагу. Це означає: ані солдатів, ані військових об’єктів, ані маневрів. Російським дипломатам було надано повноваження контролювати дотримання угоди, починаючи з 1940 року. Через своє стратегічне розташування у центрі Балтійського моря, важливого судноплавного коридору, сусідні держави століттями виборювали панування на Аландських островах.

Охоронці міжнародного права чи шпигуни?

Напад Росії на Україну ще раз похитнув константи безпекової політики на півночі Європи. Як і Швеція, Фінляндія відмовилася від свого нейтралітету і вступила до НАТО у 2023 році. Що це означає для Аландських островів? Уряд Фінляндії стверджує, що особливий статус та демілітаризація є частиною міжнародних договорів та конвенцій. Вони, як і раніше, будуть дійсними, як і російський мандат на перевірку дотримання угод на місці. До цього можна звести 38-сторінкову доповідь, яку МЗС Фінляндії презентувало у 2023 році.

Не всі на Аландських островах так думають: Йонас Бек, резервіст фінської армії, каже: «Російське консульство має бути закрите». Зі всіх країн, чомусь саме Росія, яка щодня порушує міжнародне право вторгненням в Україну, має стежити за дотриманням міжнародних договорів? Гротеск, — каже Бек, який прожив у Марієхамні 11 років. Деякі остров’яни навіть називають консульство шпигунським гніздом.

На своїй сторінці у соціальній мережі Х Бек зображений у бойовій формі та з камуфляжною фарбою на обличчі. Він приходить на співбесіду у вестибюлі готелю у Марієхамні у футболці та шортах. 36-річний чоловік наголошує: «Ми маємо інтерпретувати історичні угоди по-сучасному; Їхня зміна забрала б надто багато часу». Бек хотів би мати можливість проводити курси на Аландських островах для підготовки населення до кризових та військових ситуацій. Він хоче навчити їх виявляти міни, перев’язувати рани та виживати в екстремальних умовах.

Інтерес до таких курсів зріс у геометричній прогресії після російського вторгнення в Україну. Досі йому доводилося переїжджати на материкову частину Фінляндії через особливий пацифістський статус Аландських островів. Це вимагало більше часу та грошей. Проте з початку війни в Україну, кілька модулів відвідало понад 150 осіб: наймолодшому було 18 років, найстаршому — 63, а 15% — це жінки. Жителів Аландських островів звільнено від призову до фінської армії. Проте, дехто йде на добровільну військову службу.

Бек з ентузіазмом ставиться до базової військової підготовки цивільного населення і хоче розширити діяльність асоціації резервістів на Аландських островах: «Ми ніколи не станемо озброєним ополченням», — наголошує він. – Якщо станеться надзвичайна ситуація, я та мої однополчани, звичайно, служитимуть у регулярній армії».

Позицію Бека можна резюмувати так: «Особливий статус: так, але інший». Тим часом із материкової Фінляндії долинають однозначні заклики: колишній керівник фінської розвідки Пекка Товері, який зараз є депутатом парламенту від правлячої партії, публічно закликав до переосмислення. Присутність армії на Аландських островах дозволила б швидше реагувати, якщо ситуація з безпекою погіршиться. Глава Viking Line, судноплавної компанії, яка з’єднує острови із зовнішнім світом, також підтримав цю думку. Хакери паралізували систему бронювання компанії рік тому. Подейкують, що це були росіяни. Залишається незрозумілим, як насправді уявляють реалізацію цих намірів прихильники мілітаризації.

«Чим нижче падають інші, тим вище ми прагнемо піднятись»

Завдяки своєму автономному статусу, Аландські острови мають власний уряд, спеціальні автомобільні номери та марки, а також парламент. Голова місцевого парламенту Йорген Петтерссон та міністр внутрішніх справ Інгрід Зеттерман приймали гостей перед головним входом до адміністрації острова. Прапор України майорить поруч із будинком парламенту.

«Він зникне тільки тоді, коли війна закінчиться», – пояснює Петтерссон.

Аландські острови відчувають особливий зв’язок із Україною. У них є власний історичний досвід спілкування із російськими окупантами. Але є й багато особистих зв’язків із українцями. До війни багато українців приїжджали на острови на заробітки. Після вторгнення РФ в Україну, аландці прийняли біженців із України.

Хоча Петтерсон і засуджує російське вторгнення в Україну, але вважає неправильним висновок про те, що особливий статус островів підривається. Той факт, що Росія порушує міжнародне право, не означає, що треба робити так само.

«Чим нижче падають інші, тим вище ми прагнемо піднятись», – наголошує Петтерсон.

З точки зору парламентаря, немає жодних підстав змінювати статус-кво островів. Міністр внутрішніх справ Зеттерман вказує на соціологічне опитування, яке засвідчило, що понад 50% фінів на материку підтримують військову присутність на архіпелазі?

Фінські солдати на Аландських островах лише спровокують Путіна, кажуть прихильники статус-кво. Їхні опоненти вважають позицію «сиди спокійно, і нічого не станеться» наївною. Соцопитування показують, що багато островів не визначилися з тим, покращить або погіршить мілітаризація безпеку Аландських островів.

Ситуацію на Аландських островах можна зрозуміти лише озирнувшись на початок ХХ століття. Тоді Швеція пригрозила незалежним фінам застосуванням сили для анексії шведськомовного архіпелагу. За посередництвом Ліги Націй військового конфлікту вдалося уникнути.

Як компроміс Аландські острови отримали велику автономію. Крім зовнішньої політики, політики безпеки, правосуддя та грошово-кредитної політики, уряд Марієхамна приймає рішення самостійно. Крім того, така політична модель дозволяє населенню, яке почувається швидше шведами, аніж фінами, спілкуватись виключно шведською мовою. Регіональний уряд також листується з фінськими міністерствами шведською мовою.

На цьому тлі деякі жителі Аландських островів сподіваються, що їхня дещо двонаціональна модель, яка добре працює завдяки гарному взаєморозумінню між Стокгольмом та Гельсінкі, може стати джерелом натхнення для вирішення сучасних територіальних конфліктів – можливо, навіть для Росії та України.