Якщо ми подивимося на минулі програні війни Росії, то побачимо, що поразки започаткували важливі реформи, такі як скасування кріпосного права, запровадження міського самоврядування або поява Державної Думи, тобто часткова демократизація та розширення громадянських прав

Президент України Володимир Зеленський нещодавно оприлюднив «план перемоги» для України. Густав Грессель — політолог та військовий аналітик Європейської ради із закордонних справ у Берліні в інтерв’ю німецькому виданню TagesSchau проаналізував ініціативу українського лідера і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

TagesSchau: Що ви знаєте про план перемоги Зеленського?

Густав Грессель: Проблема західної підтримки України полягає у тому, що вона по суті немає мети. Жодних реальних цілей не визначено, чого саме варто досягти. Одні говорять про припинення вогню, інші про добрі переговорні позиції, треті про можливу перемогу України. Але ніхто не дає цьому точного визначення. І українці бояться, що їхні турботи загубляться у внутрішній політиці інших держав. Ви бачите дебати щодо бюджету у Німеччині, урядові дебати у Франції, вибори в США, результат яких ми не знаємо. Занепокоєння викликає те, що Україна десь отримає видаткове та те, що залишилося у фінансовому котлі – але без конкретних цілей та без назви стратегії. Найбільший страх полягає у тому, що Дональд Трамп відразу примусить їх сісти за стіл переговорів на умовах, які пропонує Володимир Путін. Якщо ви хочете мати право голосу у цій дискусії, тоді вам доведеться висувати пропозиції.

TagesSchau: Президент Зеленський заявив, що росіян необхідно змусити вести переговори. Як це має працювати?

Густав Грессель: З погляду України, було б важливо, щоб Росія не мала жодних перспектив виграти цю війну військовим шляхом. Щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів, необхідно збільшити тиск на російські війська в Україні настільки, що РФ доведеться побоюватися поразки на війні. Однак Україна завжди отримує лише те, що їй потрібне в даний момент. Країна випробувала на собі, що контрнаступ, насамперед, коштує багатьох життів, і намагається просувати креативне використання сучасних систем озброєння. Україна хоче завдавати ударів по російській оборонній промисловості, складах боєприпасів та запасам палива. Все це методи, які, з погляду України, чинять тиск на Росію, не жертвуючи власними солдатами.

TagesSchau: Наскільки важливо було б, щоб західним партнерам дозволили атакувати об’єкти на території Росії за допомогою зброї великої дальності? Або вже надто пізно?

Густав Грессель: Російські військові уже перекинули склади важкої техніки та боєприпасів, але, звісно, ​​це допомогло б Україні. Більшість прогресу російської армії досягнуто завдяки інтенсивному використанню плануючих бомб. Ці місії виконуються з аеродромів, дуже близьких до лінії фронту, де російські літаки справді стоять, наче нанизані на перлинну нитку, – заправляються боєприпасами і потім вирушають у дорогу. Просто якщо ви хочете змусити росіян використовувати менше аеродромів поблизу фронту, то збільшили б кількість вильотів, які вони здійснюють у день, і значно скоротили б кількість плануючих бомб, що скидаються на українські позиції та міста.

TagesSchau: І наскільки ймовірно, що президент США Джо Байден схвалить це до закінчення свого терміну повноважень?

Густав Грессель: Ходять чутки, що президент Байден хоче покращити свою спадщину. Він міг би дати дозвіл на придбання зброї дальньої дії, або відмовитися від свого колишнього опору членству України в НАТО. І те, й інше, звичайно, дуже допомогло б Україні – одне у воєнному аспекті, інше у політичному. Україна також переймається тим, щоб не допустити повторення війни, тобто гарантувати, що Росія не нападе знову через три чи п’ять років. Ось чому завжди виникало питання про гарантії безпеки – люди дуже незадоволені тим, що уже досягнуто. Насамперед, уряд у Києві хоче вступити до НАТО, адже тільки це може надати реальну гарантію безпеки. Досі це було неможливо через жорстку позицію у Берліні та Вашингтоні. Але якщо Байден передумає, щось може початися. Втім, шлях може вести лише в одному напрямку, він не може йти в обидва боки. У якийсь момент Заходу доведеться вирішити, чи озброїти Україну настільки, щоб вона могла перемогти росіян у військовому аспекті, чи прийняти Україну в НАТО і запропонувати їй повну інтеграцію із Заходом і сильне стримування проти Росії через міжнародний альянс. Тому місія полягає у тому, щоб переконати Захід ухвалити стратегічний підхід, який забезпечить міцний мир.

TagesSchau: Що турбує українців – навіть після досвіду Мінських переговорів, які мали вирішити конфлікт на сході України дев’ять років тому?

Густав Грессель: Мінські угоди не була припиненням вогню, яке призвело до миру, а, швидше, припиненням вогню, яке підготувало шлях до війни. Проблема у тому, якщо Україна залишиться територією, яка не вступить до НАТО і є фінансово залежною від Заходу, фрагментованою та частково окупованою, то людям доведеться чекати на нову війну через кілька років. Якщо ви не вірите, що перебуваєте у безпеці у своїй країні, тоді ви вивезете свої гроші та дітей за кордон, а ті, хто вже втік, не повернуться. У такому разі Україна згодом спливе кров’ю – фінансово та демографічно. Таким чином, з точки зору України, було б безвідповідально погоджуватись на припинення вогню без вступу до НАТО, оскільки це, по суті, означає військову перевагу для Росії. У Європі просто не розуміють, як Росія використовує переговори та дипломатію як засоби ведення війни. Ми вважаємо, що будь-яке дипломатичне рішення краще, ніж стрілянина. Але з погляду Росії, дипломатія – це «паперовий фланг» війни, який дипломати мають забезпечити і тим самим покращити вихідну позицію для російської війни. Тож не всяке припинення вогню в принципі добре.

TagesSchau: Український безпілотник нещодавно влучив у склад зброї у Тверській області. Як за допомогою дронів можна було досягти такого ж ефекту, як у випадку з ATACMS?

Густав Грессель: Це була дуже масштабна атака, яку, звісно, ​​важко повторити, бо тепер потрібно знову робити достатню кількість дронів? Перевага таких атак для України полягає у тому, що величезну кількість боєприпасів можна знищити одним махом. Але склад боєприпасів це точкова ціль. ATACMS набагато ефективніше діють проти великих цілей, таких як танки, вертольоти та літаки, які вишикувалися парадом в аеропортах та на полігонах Росії.

TagesSchau: Насправді, Захід не хоче, щоб Росія програла через страх можливого колапсу. Як ви дивитеся на це?

Густав Грессель: Це не перша війна, яку Росія програє. Навіть, якщо це станеться, це не означає, що імперія розвалиться. Однак, звичайно, у разі поразки російське керівництво, ймовірно, опиниться під значним тиском і буде відсторонено від влади, або буде змушене провести реформи. У будь-якому разі нинішній режим розглядає Захід як великого та заклятого ворога. По суті, ситуація навряд чи може бути гіршою. Якщо ми подивимося на минулі програні війни Росії, то побачимо, що поразки започаткували важливі реформи, такі як скасування кріпосного права, запровадження міського самоврядування або появу Державної Думи, тобто часткова демократизація та розширення громадянських прав. На мою думку, військова поразка Росії – це швидше можливість, а не ризик.