Відоме швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung у своїй редакційній статті підкреслило, що мир за будь-яку ціну з Росією буде мати фатальні наслідки не лише для України, але й для Європи

Мир через силу – це велика ідея Володимира Зеленського. Військові успіхи України мають змусити Росію сісти за стіл переговорів. Але український президент провалив свій план перемоги у Вашингтоні наприкінці вересня 2024 року. США не постачають Україні далекобійні ракети для завдання ударів по території Росії. А війна складається для України не дуже добре. Тому у Європі, зокрема у Німеччині, дедалі частіше і гучніше лунають голоси про те, що Україні варто прагнути будь-якого миру з Росією і вести переговори з Володимиром Путіним. Швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung назвало п’ять найбільших помилок щодо мирних перемовин з Росією і Foreign Ukraine  пропонує з ними ознайомитись.

1. Україна все одно не зможе перемогти

Легко сказати, але це поширена ідея: Україна – велика держава (до речі, найбільша у Європі), але Росія ще більша, має нескінченні ресурси людей і повно військової техніки. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан уже заявив своїм колегам у ЄС, що Росія непереможна у військовому аспекті. Тож чи варто українцям зараз розмахувати білим прапором та просити миру, замість того, щоб чекати і втрачати при цьому ще більше людей та земель? Це було б капітуляцією не лише України, але й Заходу. Бо якщо Україна не може перемогти Росію, то, за логікою речей, не зможе цього зробити і Захід, який протягом 2,5 років закачував в Україну мільярди грошей та зброї та ізолював російську економіку від Європи та Америки. Це те, що ми хочемо? Щоправда, успішний опір українців з лютого 2022 року сам по собі є перемогою. План Володимира Путіна щодо швидкого захоплення Києва та повалення уряду провалився. Російська армія зазнає величезних втрат. Росія живе у кредит, маючи військову економіку та ВВП, який є меншим, аніж у Італії. Україна не має дозволяти такій Росії диктувати умови миру.

2. Припинення військової допомоги Україні відкриває шлях до миру

Чергова помилка у мисленні. Припинення надання військової допомоги Україні означатиме військову перевагу для Росії. Ефект було видно взимку та навесні 2024 року, коли республіканці у Конгресі США заблокували постачання зброї та боєприпасів. Ще більше українців загинуло від ракетного обстрілу та плануючих бомб, які вже неможливо було відбити. Ще більше квадратних кілометрів землі завоювала російська армія. Путін скористається припиненням допомоги у військових цілях і не сприйме це як запрошення до мирних переговорів.

3. Для миру необхідні компроміси

Звучить розумно, але тут ховається цинічна ідея: під час мирних переговорів Україна має відмовитися від територій, окупованих чи завойованих росіянами – південь, Донбас, Крим, а невдовзі й чверті своєї національної території. Саме це рекомендують ліві та праві популісти в Європі, зокрема ліберальний президент Чехії Петер Павел, колишній генерал НАТО. Навіть рішення України щодо вступу до НАТО може стати предметом обговорення. А надалі до чого нам готуватись? До демонтажу української держави? До подальших територіальних завоювань? До примусової асиміляції викрадених українських дітей? Такий «компромісний мир» важко було б прийняти. Це означало б, що Європа погодилась на агресивну війну та насильницьку зміну національних кордонів на власному континенті.

4. Росія також має інтереси безпеки

«Політики миру» у Німеччині зараз вигадують нову безпекову архітектуру для Європи. Нейтральна частина України, яка стане членом ЄС, є проектом нових політиків розрядки. Результатом має стати спільна безпека з Володимиром Путіним. Це наївно. Військова політика Путіна має експансивний характер. Він хоче відтіснити НАТО від Східної Європи, розширити Російську Федерацію та мати прямий вплив на сусідні держави. Важко уявити це як законний інтерес для безпеки Росії, який можна вирішити на мирній конференції. Такий проект потребує нового, іншого керівництва у Москві.

5. Мир – це ще не все. Але все ніщо без миру

Цитату лідера Соціал-демократичної партії Німеччини та колишнього канцлера ФРН Віллі Брандта з промови 1981 року сьогодні варто читати правильно. Блаженним пацифізмом є заклик до мирної конференції щодо України за будь-яку ціну. Мир є важливою частиною міжнародного ладу, але не єдиним його компонентом. Свобода, закон та справедливість також є її частиною. Українці це знають. Вони знають цвинтарний мир, який диктатура нав’язує своїм громадянам. Понад 70 років Радянської Республіки та сталінського геноциду за допомогою організованого голодомору залишились у пам’яті українського народу. Мир у стилі Путіна у Східній Європі, де люди більше не можуть вирішувати своє життя та впливати на державну політику, нічого не вартий.