Повномасштабне вторгнення у 2022 році, принесло руйнівне забруднення, шум, пожежі та вибухи у ці крихкі екосистеми, де мешкає близько 110 видів безхребетних, 40 видів риб та 30 видів водоростей

У 1909 році російський вчений Сергій Зернов виявив дивну та прекрасну екосистему у Чорному морі. Безпосередньо над піщаним морським дном плавало поле червоних водоростей. Серед водоростей були тварини — риби, губки, черв’яки, раки та багато іншого — усі різні відтінки червоного кольору. З того часу вчені дізналися, що в цій екосистемі мешкає близько 110 видів безхребетних, 40 видів риб та 30 видів водоростей. В її основі лежать три червоні водорості, що утворюють яскраву водну структуру, де процвітає біорізноманіття. Про це йдеться в аналітичній публікації The Revelator, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Два різновиди червоних водоростей належать до роду Phyllophora (третій різновид колись теж був, але тепер має іншу назву). Хоча різні види цієї червоної водорості зростають у всьому світі, лише у Чорному морі вони утворюють великі поля. Інші форми життя пристосувалися жити серед філофори, маючи червоне захисне забарвлення для маскування.

Поле філофори Зернова, назване на честь його першовідкривача, займає велику ділянку північно-західної частини Чорного моря. Друге поле, Мале філофорове поле, було виявлено у 1957 році неподалік берега Кримського півострова. Обидва є морськими територіями України, що охороняються. І обидва наразі стикаються з безпрецедентними погрозами з боку російської військової агресії.

Вторгнення Росії до Криму у 2014 році, а після цього повномасштабне вторгнення у 2022 році, принесло руйнівне забруднення, шум, пожежі та вибухи у ці крихкі екосистеми. Війна також завадила вченим відвідати поля філофори, які тільки-но відновлювалися після збитків, завданих промисловістю ХХ століття.

Проте українські вчені продовжують свою роботу на відстані. Вони відстежують загрози за допомогою супутника, екстраполюють результати досліджень в інших місцях та планують майбутнє з новими заходами захисту для полів червоних водоростей.

Водорості, які повернулися

Морські водорості часто ростуть на твердих поверхнях, але на полях філофори вони також ростуть неприкріпленими, плаваючи морським дном.

«Вони утворюють своєрідну кулю. Кругові течії Чорного моря утримують плаваючі поля на місці. Кулі водоростей утворюють хвилеподібні візерунки біля дна, сформовані рухом води. У цій структурі мешкають такі тварини, як морські ковзани та краби. Деякі з них занесені до Червоної книги України. У цих районах зазвичай є піщане дно, яке підходить для деяких видів», – розповідає Софія Садогурська, морський біолог Національної академії наук України

Ці водорості є як ключовими, так і індикаторними видами: вони є основою екосистеми та посланцями місцевого екологічного стану. Оскільки вони великі та ростуть повільно, їх легко ушкоджують такі проблеми, як забруднення стоками.

«Якщо ці види почнуть зникати, це означатиме, що екологічна ситуація погіршується, — наголошує Галина Мінічева, морський еколог та директор Інституту біології моря НАН України.

Це вже траплялося раніше. Сьогодні Філофорне поле Зернова охоплює 4025 квадратних кілометрів. Але на початку 1950-х років воно охоплювало майже у чотири рази більшу площу. Окрім збитків від забруднення та інтродукованих видів, водорості збиралися для виробництва агару – желатиноподібного продукту. У 1950-х та 1960-х роках видобувалось 12 000-15 000 тонн агару щороку. До 1980-х років величезне Філофорне поле Зернова, в основному, зникло.

У процесі скорочення екосистеми, видобуток став менш прибутковим, і у 1996 році, лише через кілька років після здобуття Україною незалежності, вчені додали вид філофори до Червоної книги для захисту. У 1997 році збирання агару припинилося. Нові міжнародні угоди, такі як Конвенція з охорони річки Дунай та Карпатська конвенція, стали інструкцією з очищення багатьох річок, що впадають у Чорне море. Філофорне поле Зернова стало морською територією, що охороняється, у 2008 році, а Мале філофорне поле у 2012 році. Екосистеми червоних водоростей почали відновлюватись.

Перерване відновлення

Деякі райони, такі як Мале Філофорне поле, були відрізані від досліджень та охорони з 2014 року.

«Але, звичайно, з початком повномасштабної війни та активних бойових дій у північній частині Чорного моря наслідки стали набагато більшими, а масштаби — набагато вищими», — підкреслює Садогурська.

Вчені втратили доступ до обох полів. Росія заблокувала порти, зруйнувала прибережну інфраструктуру та засмітила море небезпечними плавучими мінами.

«Однією із загроз російського вторгнення в Україну є відсутність цього довгострокового моніторингу та відсутність даних про стан морських екосистем у північно-західній частині Чорного моря», — зазначає Садогурська.

Українські вчені роблять усе можливе, аби заповнити ці прогалини.

«Ми можемо компенсувати це за допомогою дистанційних технологій та отримувати інформацію із супутників», — каже Мінічева.

Вчені розвинули інтенсивне використання супутників з початку війни. Те, що бачать на поверхні води, дозволяє прогнозувати вплив на поля морських водоростей далеко внизу.

Одного разу на супутникових знімках вони побачили військовий корабель, що стріляє біля важливої ​​дослідницької станції з вивчення філофори. Вони відстежили масляний блиск літаків, що затонули, і військових кораблів, таких як російський ракетний крейсер «Москва», що затонув на філофорному родовищі Зернова.

«Ми проводимо спеціальні оцінки того, наскільки філофорне родовище покрите розливами нафти», – пояснює Мінічева.

Найгірше те, що вони спостерігали, як руйнівні паводкові води потрапили у Чорне море після того, як Росія атакувала Каховську греблю, осушивши величезне водосховище.

Однак лише через кілька місяців супутники показали більш перспективну картину. Забруднення спровокувало цвітіння водоростей, які харчувалися забруднювальними речовинами. У той час як поля філофори зіткнулися з довгостроковою шкодою від катастрофи, водорості допомогли, очистивши довкілля.

Хоча цвітіння водоростей також може мати ризики, такі як токсичність для людей та блокування сонячного світла для інших видів, вони є «чудовим природним механізмом, який [повертає] систему у вихідне положення».

Освічений здогад

Інші загрози важче оцінити здалеку. Пошкоджені кораблі плавали у вогні північною частиною Чорного моря, забруднюючи як воду, і повітря. Наприклад, у 1982 році баластова вода з американських кораблів принесла у Чорне море атлантичну гребневу медузу, яка серйозно порушила екологічний баланс, оскільки з’їла майже весь зоопланктон. А літаки і кораблі після російсько-української війни можуть викидати забруднюючі речовини десятиліттями (судна, що затонули під час Другої світової війни, досі завдають екологічної шкоди).

Деякі наслідки, можливо, ніколи не будуть повністю вивчені.

«Часто буває досить складно оцінити вплив війни, якщо ви не були присутніми у цьому конкретному місці, коли щось сталося, а потім приїхали туди», — стверджує Садогурська.

Проте екстраполяція з однієї екосистеми може допомогти вченим зрозуміти іншу.

«Через міни небезпечно вирушати до морських прибережних районів. Але лагуни – безпечні та відкриті, і ми можемо використовувати їх як свого роду лабораторію для науки, щоб зібрати деякі зразки, зрозуміти деякі наслідки, продовжити частину нашої роботи», – підкреслює Садогурська.

Наприклад, вчені, які спостерігають за українськими прісноводними екосистемами, виявили, що підводні вибухи розривають плавальні бульбашки риб, спричиняючи її масову загибель. Вибухи на полях філофори або поруч із ними, ймовірно, також убили там багато риби. Однак, без особистого дослідження, справжній стан полів філофори, що знаходяться глибоко під поверхнею Чорного моря, залишається невідомим.

Майбутнє філофори

Оскільки російсько-українська війна продовжується, українські вчені працюють над додаванням екосистем, включаючи поля філофори, до Смарагдової мережі — європейської системи територій, що охороняються, для країн, які не входять до Європейського союзу.

«Оскільки через окупацію і продовження війни ми не можемо отримати доступ до багатьох наших територій і водних просторів, у нас ще є багато даних, пов’язаних з їх біорізноманіттям, і ми можемо наполягати на створенні територій, що охороняються, на цих територіях, навіть якщо вони нині перебувають під окупацією», — каже Садогурська.

Після вступу України до ЄС, території Смарагдової мережі приєднаються до мережі територій ЄС Natura 2000, що охороняються. Потім експерти очікують отримати доступ до додаткового фінансування для збереження та відновлення цих територій.

Наразі продовжується дистанційний моніторинг полів філофори, а дослідники планують, як вони особисто вивчатимуть збитки від війни після її закінчення.