Ключовою метою Москви є намагання анулювати домовленість між Києвом та Софією про передачу ядерного обладнання, яке допоможе завершити будівництво третього та четвертого реакторів на Хмельницькій АЕС, задовольнивши потреби України у виробництві електроенергії, покращить її економічні перспективи та дозволить замінити Росію як основного постачальника енергії до Європи у післявоєнний період

Найважливішим елементом стратегії Росії проти України є її систематичні зусилля щодо руйнування енергетичної інфраструктури. З березня 2024 року, Росія знищила теплові та гідроелектростанції України. Внаслідок цього Україна тепер залежить від ядерної енергетики, щоб забезпечити понад 70% своїх потреб в електроенергії. Тому для України життєво важливо захищати, підтримувати та розширювати свою ядерну генерацію. Про це йдеться в авторській колонці Стівена Бланка, старшого наукового співробітника Інституту досліджень зовнішньої політики на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Отримання комплектуючих для підтримки роботи старих реакторів, доки Київ переходить на західні ядерні технології та розширює виробництво енергії в інших секторах, має вирішальне значення. Наразі з’явилася можливість подолати нестачу запчастин і її необхідно використати, щоб допомогти Україні зберегти працездатність своєї інфраструктури та якнайшвидше розширити виробництво атомної електроенергії.

У рамках зусиль із заповнення прогалин у виробництві енергії, Україна та Болгарія наразі прагнуть укласти угоду про передачу надлишкового ядерного обладнання, призначеного для болгарської АЕС «Белене», на Хмельницьку АЕС. Це дозволить завершити будівництво третього та четвертого реакторів на українській станції.

Після того, як Болгарія відмовилась від встановлення російського обладнання на своїй АЕС «Белене», Міністерство енергетики України та державна компанія України «Енергоатом» запропонували використати його для завершення недобудованих блоків на Хмельницькій АЕС.

Враховуючи, що Україна почала будувати два незавершені блоки кілька років тому з використанням російських технологій, то мала два варіанти: повністю відмовитися від блоків та їх генерації або отримати доступ до обладнання, яким володіє Болгарія, для безпечної установки цих компонентів у співпраці із західними партнерами «Енергоатому». Під час цього процесу може виникнути новий обмін досвідом, який допоможе країнам у всьому світі скоротити і зрештою покласти край своїй залежності від російського «Росатому».

Переговори між Україною та Болгарією підкреслюють зниження енергетичного впливу Росії на Балканах, але це не означає, що ця ініціатива не матиме ​​проблем. Навпаки, низка серйозних перешкод заважають завершенню цієї життєво важливої ​​угоди. Одним із них є давній вплив Росії у Болгарії. Сюди входить діяльність довірених осіб Кремля у Болгарії, які намагаються саботувати передачу болгарського ядерного обладнання Україні. Другим бар’єром є фінансування можливої ​​передачі устаткування.

Протягом десятиліть Росія мала значний вплив у болгарській енергетичній, інформаційній та політичній сферах. Москва не здає своїх позицій без бою і робить усе можливе, щоб зберегти становище вирішального гравця у Болгарії.

Ключовою метою Росії у Болгарії є намагання анулювати домовленість з Україною, тим самим запобігаючи додатковому виробництву електроенергії в Україні. Коли цього року українські експерти-ядерники вирушили до Болгарії для перевірки обладнання, прихильники болгарської проросійської партії «Відродження» зіткнулися з українською делегацією та спробували завадити їй отримати доступ до обладнання.

Друге ключове питання — фінансування, про яке тривають переговори уже два роки. Парламент Болгарії чинить тиск на уряд, щоб він уклав угоду вартістю не менше 600 мільйонів євро, тобто за тою самою ціною, яку Болгарська національна електроенергетична компанія заплатила російському «Атомбудекспорту». Прогресу можна досягти, якщо міжнародні партнери нададуть Болгарії фінансування для інвестицій у розширення її АЕС «Козлодуй», де Westinghouse побудує реактори.

Той факт, що Westinghouse займається виробництвом палива та будівництвом реакторів як в Україні, так і в Болгарії, є потенційно важливою точкою перетину для двох країн та відображає, чому Сполучені Штати, зокрема, зацікавлені в успішній передачі надлишкового ядерного обладнання з Болгарії в Україну.

Враховуючи, що купівля та передача обладнання підуть на користь довгостроковій енергетичній безпеці Європи, джерелом фінансових ресурсів слугуватиме Фонд Європейської комісії для України, який має мандат на відновлення інфраструктури та підтримку безперервності критично важливих послуг, таких як передача енергії. США могли б підтримати європейців у цьому починанні, зокрема шляхом виділення фінансування зі своєї допомоги Україні.

Передача надлишкового ядерного обладнання з Болгарії в Україну допоможе задовольнити потреби Києва у виробництві електроенергії, а також стане серйозним ударом по стратегії Росії як в Україні, так і на Балканах. Розширення можливостей ядерної енергетики України покращить її економічні перспективи та дозволить замінити Росію як основного постачальника енергії до Європи у післявоєнний період.