Позиція Шарунаса Бірутіса викликала лють у завзятих прихильників України та аплодисменти у шанувальників російської музики, розпалюючи запеклі дебати, в основному між різними поколіннями, про те, чи можна розділяти культуру та політику під час війни

Литовський національний театр опери і балету припинив показ шедевра російського композитора Петра Чайковського «Лускунчик» на знак солідарності з Україною через війну з Росією. Це викликало невдоволення театралів, але їхнє роздратування значною мірою вщухло — поки у Литві не прийшов до влади новий уряд, адже нещодавно призначений міністр культури Шарунас Бірутіс заявив у радіоінтерв’ю, що йому подобається слухати Чайковського. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Його зауваження викликали лють у завзятих прихильників України та аплодисменти у шанувальників російської музики, розпалюючи запеклі дебати, в основному між різними поколіннями, про те, чи можна розділяти культуру та політику під час війни.

Багато митців та звичайних литовців виступають проти заборони творів за ознакою їхньої національності, вважаючи, що культура має об’єднувати і не повинна забруднюватись політикою.

Даріус Куоліс, ветеран боротьби Литви за визволення від Радянського Союзу, який був першим міністром культури після проголошення незалежності у 1990 році, підкреслив, що Кремль часто експлуатує культуру з політичною метою. Тим не менш, незважаючи на криваві репресії радянських військ у Вільнюсі у січні 1991 року, Куоліс не зупинив показ «Лускунчика» і не спробував скасувати «Весну священну» Ігоря Стравінського, ще одного російського композитора.

«Ми боролися з радянською владою, щоб отримати свободу не забороняти. Культура Литви настільки переплетена з Росією, що заборона російських митців та їх творів завдасть нам великої шкоди, — вважає Куоліс, який зараз є професором литовської літератури у Вільнюському університеті.

Сімонас Кайріс, міністр культури Литви, який у 2022 році наполягав на карантині від російського впливу у музиці, зараз каже, що ніколи нічого не забороняв, а лише давав «рекомендації» державним театрам, які негайно зняли з показу «Лускунка» та інші російські твори.

«У них був вибір – не було жодного наказу від мене. Вони просто розуміли ситуацію. Коли ви перебуваєте на війні, то повинні обрати правильну сторону. Середини немає», – наголошує Кайріс.

Проте страх перед Росією та лють через її вторгнення в Україну змусили багатьох у Литві та інших країнах із довгою та гіркою історією російської окупації засумніватися у тому, що культуру можна відокремити від політики.

«У Росії все завжди було неоднозначно. Кремль використовує класичну культуру, щоб відвернути увагу світу від звірств, які він творить. Сьогодні, коли українців катують, ґвалтують і вбивають, я б не хотів йти дивитися «Лускунчика» в опері або деінде», – зазначає Арунас Гелунас, директор Литовського національного художнього музею, який вирушив в Україну, щоб евакуювати 800 витворів мистецтва з місцевих музеїв.

Правляча партія у Литві до поразки на парламентських виборах у жовтні 2024 року, зробила ворожість до Росії ключовим елементом своєї політичної програми.

Тому симпатія нового міністра культури Литви Шарунаса Бірутіса до Чайковського викликала протест з боку політичних суперників і попередження прем’єр-міністра Литви Гінтаутаса Палуцкаса щодо припинення розмов про російську культуру і зосередження на урядовій програмі.

Російські композитори також зіткнулися з негативною реакцією у Литовській академії музики й театру, яка виключила їх твори із виступів на міжнародному конкурсі піаністів та органів у 2023 році.

Директор академії Юдіта Зукене не забороняла студентам виконувати твори російських композиторів під час навчання, але, на її думку, з російською класичною музикою треба поводитися обережно, оскільки її використовують у пропагандистських цілях.

Аудрюс Кундротас, заступник менеджера з маркетингу Національного театру опери і балету Литви повідомив, що «Лускунчик» може бути відроджений лише після закінчення війни в Україні, а поки що немає жодних планів постановки балетів за мотивами творів Петра Чайковського.