Експерти вважають, що санкції та продовження військової допомоги Україні майже напевно стануть розмінними картами у будь-яких переговорах з РФ

Тисячі всеохоплюючих санкцій були запроваджені десятками країн проти російських банків, компаній і фізичних осіб після вторгнення в Україну у лютому 2022 року. Зараз новообраний президент США Дональд Трамп готується до вступу на посаду, тому питання про ефективність і майбутнє санкцій, ймовірно, знову стануть актуальними. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Прогнози у перші місяці війни про те, що економічні обмеження швидко підірвуть режим президента Володимира Путіна або перетворять рубль на «сміття», не справдилися. Путін залишається при владі у Кремлі, а його збройні сили завдають руйнівних втрат Україні й досягають успіхів на полі бою.

«Ідея про те, що економічні санкції могли швидко завершити війну, завжди була більше плодом надій, ніж реалістичною оцінкою. Більш точним критерієм успіху є питання, чи завадили санкції Москві ефективно вести війну», – зазначив Сергій Гурієв, російський економіст, який втік з РФ у 2013 році і зараз є деканом Лондонської бізнес-школи.

Після вторгнення в Україну, США, Європа та їхні союзники відреагували з такою швидкістю й масштабом, які здивували навіть учасників процесу. Вони різко обмежили доступ Москви до глобальної фінансової системи та долара США, скоротивши можливість Росії продавати нафту – її найцінніший експорт.

Західні банки заморозили понад 300 мільярдів доларів російських активів. Уряди заборонили купівлю та продаж широкого спектра послуг і товарів, включаючи деякі передові технологічні озброєння.

Європа, яка раніше отримувала 40% імпортованого газу з Росії, почала поступово зменшувати свою залежність. Росія може продавати ще менше енергоносіїв до Європи після того, як Україна відмовилася продовжити угоду, що дозволяла транзит російського газу через її територію.

«Уявіть собі світ, де санкції не були б запроваджені. Світ, у якому зовнішня торгівля Росії не була б значно обмежена, а доступ до всіх заморожених іноземних резервів залишався б відкритим. Цілком очевидно, що санкції створили проблеми для Путіна, скоротили обсяг ресурсів у його розпорядженні і, таким чином, врятували життя в Україні. Без санкцій, Росія могла б уже виграти війну», – вважає Гурієв.

Економіка Росії відчула тиск. Спіральна інфляція змусила Центральний банк РФ підвищити базову процентну ставку до 21%. Незважаючи на величезні витрати уряду на фінансування війни, загальне економічне зростання сповільнюється. Багато продуктів і комплектуючих або недоступні, або стали дорожчими, або замінені неякісними аналогами.

«Коли Трамп сяде за стіл переговорів із Путіним, санкції будуть надзвичайно цінною картою, – підкреслює Еліна Рибакова, віце-президентка з міжнародної політики Київської школи економіки і наукова співробітниця Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні.

Існує консенсус, що найефективнішими санкціями стали ті, які стосувалися глобальної фінансової системи, де Сполучені Штати мають унікальну силу.

Долар США є найближчим аналогом до універсальної валюти. І лише американські банки можуть обробляти транзакції у доларах. У підсумку, велика частина світових фінансових активів – включаючи будь-які доларові рахунки, що належать іноземним країнам, підприємствам і приватним особам – знаходиться під цифровим контролем Америки.

Вашингтон не тільки відрізав Росію від цієї системи, але й пригрозив відрізати будь-які банки у світі, які порушуватимуть санкції. Це ризик, який навіть багато установ у Китаї, що став на бік Росії, не хочуть брати на себе.

Виключення Росії зі системи SWIFT, яка забезпечує міжнародні платежі, також суттєво збільшило вартість, складність і тривалість кожної міжнародної операції – від закупівлі фармацевтичної продукції й електротехнічного обладнання до продажу нафти та добрив.

«Це фактично усуває можливість для будь-якої ефективної платіжної системи», – пояснює Ендрю Шойєр, партнер юридичної фірми Sidley Austin, який консультує компанії з питань дотримання санкцій.

Проте, якщо санкції досягли більшого, ніж деякі могли очікувати, їхній вплив виявився меншим, ніж багато хто сподівався.

З часом Росія, за допомогою Китаю, знайшла кілька способів послабити їхній вплив, розширивши торгівлю з іншими країнами, використовуючи лазівки та уникаючи дотримання законів.

Наприклад, Китай та Індія поповнили російську скарбницю, активно скуповуючи російську нафту. Китай також надав Росії доступ до комплектуючих для зброї, напівпровідників та інших важливих матеріалів, необхідних для війни.

Багато західних товарів подвійного призначення, які можуть використовуватися як для цивільних, так і для військових цілей, потрапили до Росії через країни, які не запроваджували санкції, такі як Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати.

Ті, хто недооцінює значення санкцій як розмінної карти, також стверджують, що західні країни не зайшли достатньо далеко або не реагували досить швидко на зміну обставин, щоб посилити тиск на Росію.

Побоювання щодо зниження енергопостачання в умовах стрімкого зростання цін на нафту та інфляції змусили США та Європу пом’якшити обмеження на експорт російського палива.

Рішення замінити всеосяжні європейські санкції на російські нафтові операції обмеженням цін означало, що РФ змогла надалі отримувати величезні доходи від експорту енергоносіїв. Ці гроші допомогли фінансувати її війну проти України.

Згодом Росія розробила додаткові способи обходу санкцій, наприклад, створила власний «тіньовий флот» суден для транспортування нафти після того, як були запроваджені обмеження на використання західних танкерів і страхування на випадок розливу нафти.

Крім того, Європейський Союз досі купує майже 50% зрідженого природного газу, який експортує Росія.

Джеффрі Шотт, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона, заявив, що Москва змогла продати багато газу й нафти за надто високою ціною.

Проте, навіть найцінніші розмінні карти можуть виявитися недостатніми, щоб переконати Путіна погодитися на угоду, яка буде прийнятною для України та її європейських союзників.

Деякі політичні та військові аналітики стверджують, що падіння президента Сирії Башара Асада може змусити Путіна зайняти ще жорсткішу позицію по Україні.

Зрештою, єдиною оцінкою санкцій як розмінної карти, яка дійсно має значення, є оцінка кремлівського диктатора.