Будь-які уроки російсько-української війни варто розглядати з обережністю, але вони можуть виявити вразливі місця та внести суттєві зміни у тактиці ведення військового конфлікту

Безпілотники стали центральною зброєю російсько-української війни. На початку 2024 року Україна поставила собі за мету – виготовити 1 мільйон безпілотників за рік. У березні 2024 року цю мету було переглянуто до 2 мільйонів, а у жовтні 2024 року президент України Володимир Зеленський оголосив, що тепер країна здатна виробляти до 4 мільйонів безпілотників на рік. За оцінками, в Україні використовується близько 100 різних типів безпілотників, від систем розміром з іграшку до великих моделей з розмахом крил майже 20 метрів. Про це йдеться в аналітичній публікації Ульріке Франке, старшої наукової співробітниці Європейської ради з міжнародних відносин, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Збір розвідувальної інформації та ударні операції, і навіть цільова підтримка інших військових систем є найважливішими функціями безпілотників. Але вони також грають різні ролі, наприклад, слугують приманками (щоб ввести в оману або послабити протиповітряну оборону супротивника), діють як ретранслятори сигналів, транспортують обладнання та встановлюють міни. І Україна, і Росія створюють ці системи самостійно, набувають їх у союзників чи використовують модифіковані цивільні безпілотники.

Характер війни в Україні сприяє безпілотникам. Вона ведеться на суходолі. Пілотовані літаки протягом тривалого часу нейтралізуються протиповітряною обороною. Цивільні безпілотники масово доступні, навіть якщо не завжди є найефективнішим варіантом: спеціальна протитанкова зброя зазвичай більше підходить для ураження танка, ніж безпілотника із виглядом від першої особи. Зважаючи на те, що Україна бореться з нестачею боєприпасів та військової техніки, безпілотники частково допомогли заповнити цю прогалину.

Кількість неповітряних систем також значно зросла: Україна використовувала морські безпілотники (надводні та підводні системи) для атаки на Чорноморський флот Росії, внаслідок чого було потоплено кілька кораблів. Українці хочуть створити те, що називають «першим у світі флотом морських безпілотників». Безпілотні наземні системи вийшли на поле бою. Хоча вони менш досконалі, ніж їхні морські та повітряні побратими, але здатні здійснювати транспортування, збирання розвідданих і навіть атаку.

Збройні сили країн Заходу можуть отримати чотири уроки з досвіду використання безпілотників під час російсько-української війни.

Урок перший: не завжди буде так, як в Україні

Кожна армія у світі сьогодні прагне використати можливості безпілотників. На відміну від минулого, будь-яка держава, а також недержавні суб’єкти можуть легко придбати безпілотники. В даний час основними експортерами військових безпілотників у світі є Китай й Туреччина. Але безпілотники також можуть бути виготовлені всередині країни за порівняно невеликого фінансування та досвіду. Тим часом цивільні безпілотники вільно доступні кожному у великих кількостях. Ці системи можуть бути адаптовані для військових операцій. Звичайно, модифікований цивільний квадрокоптер мало схожий на багатомільйонний безпілотний військовий літак. Але обидва мають військову корисність, і у деяких випадках масове виробництво та низька вартість можуть компенсувати відсутність передових можливостей. Таким чином, західним збройним силам необхідно підготуватися до майбутніх військових конфліктів, у яких безпілотники будуть масовими та використовуватимуться для різних цілей. Вони повинні вміти керувати такими системами, а також захищатись від них.

Утім, Україна також може стати піковим моментом для війни із використанням безпілотників. Фактори, які зробили безпілотники актуальними в Україні, можуть виглядати по-іншому у майбутніх війнах. Загальна кількість безпілотників може бути меншою, якщо цивільні безпілотники не використовуються через погодні умови або великі відстані, наприклад, у морській конфронтації. Цивільні безпілотники також можуть бути не такими легкодоступними у конфронтаціях за участю Китаю, який виробляє практично усі цивільні моделі. Інші системи озброєння можуть бути доступні, тим самим зменшуючи потребу безпілотників.

Захист від безпілотників — ще один елемент невизначеності: навіть в Україні безпілотники стали менш корисними у деяких сферах через системи протидії дронам. Росія та Україна грають у кішки-мишки зі швидкими циклами інновацій як для безпілотників, так і для технологій протидії дронам. Часто нова технологічна розробка забезпечує лише тимчасову перевагу одній стороні, перш ніж інша сторона адаптується.

Це означає, що потрібно бути обережним під час екстраполяції сценаріїв з України. Твердження, що війна в Україні показала домінування невеликих і дешевих безпілотників над більшими, складнішими та дорожчими системами, може бути небезпечним прорахунком.

Урок другий: масштабуйте та швидко адаптуйтеся

Природним висновком для західних збройних сил може стати накопичення великої кількості устаткування. Поповнення виснажених арсеналів у Європі, безперечно, є невідкладним завданням. Проте безпілотники потребують іншого підходу.

Типи безпілотників можуть швидко втратити корисність. Якщо бойова ситуація зміниться або будуть розроблені засоби захисту для протидії, то система безпілотників, яка була життєво важлива вчора, сьогодні може застаріти. Під час первісного нападу на Україну турецькі безпілотники Bayraktar TB2 відіграли настільки важливу роль у відбитті атак російських військ, що надихнули на створення популярної пісні. До 2024 року Bayraktar вже не були важливими, в основному через протиповітряну оборону. Турецькі безпілотники були не єдиною системою, яку спіткала така доля; стає дедалі важче обчислювати безпілотники, які використовуються в Україні, через їхню швидку оборотність. Системи потрібно швидко адаптувати.

Таким чином, вражаюче швидкі інноваційні кола — від картонних та прив’язаних безпілотників до підвищеної автономності та використання штучного інтелекту — є не просто результатом винахідливості українських, російських та західних інженерів. Вони є імперативом, щоб уникнути поразки.

Отже, якби європейські країни закупили близько 100 000 квадрокоптерів у 2023 році, підхід, який здавався доцільним на той час, цілком імовірно, що ці системи тепер були б непотрібні. Натомість європейська оборонна промисловість має бути готова до масштабування виробництва та модифікації систем та процесів у міру необхідності. Варто заохочувати створення модульних систем із взаємозамінними компонентами.

Третій урок: необхідно протистояти залежності від Китаю

Коли цивільний ринок безпілотників злетів на початку 2010-х років, китайські компанії швидко посіли домінуюче становище. За рахунок низьких цін, вони витіснили західних конкурентів із ринку, і до 2016 року на китайську компанію DJI припадало дві третини всіх споживчих безпілотників, вироблених у світі. Сьогодні китайські компанії утримують монополію на аматорському ринку, пропонуючи високопродуктивні системи за доступними цінами. І Китай не тільки виробляє більшість комерційних безпілотників, але й виробляє більшу частину компонентів, необхідних для їхнього виготовлення. Внаслідок цього, хоча Україна, швидше за все, вийде з війни як держава безпілотників, її промисловість залежить від комплектуючих китайського виробництва — від дешевих пластикових деталей до двигунів та відеопередавачів.

Ця залежність особливо тривожна у світлі зростаючої геополітичної конкуренції між Заходом та Китаєм, а також китайсько-російської співпраці. В Україні є скарги на несправні китайські компоненти, що породжує чутки про диверсії. На тлі торгової війни зі США, Китай тепер обмежує експорт компонентів та матеріалів, що є критично важливими для виробництва безпілотників і це впливає на Україну, яка почала розміщувати виробництво компонентів всередині країни, але це буде тривалий процес, який вимагатиме підтримки Європи.

Політики давно знають, що Китай випереджає європейську і навіть американську військову промисловість. Позиція Китаю щодо війни в Україні є проблематичною; вона буде ще тривожнішою у разі військового протистояння за участю цієї країни. Європа має не лише посилити свою оборонну промисловість, але й перенести виробництво за межі країни, якщо не хоче опинитися в ситуації, коли не може виробляти навіть базові системи, необхідні у конфлікті.

Урок четвертий: дрони забезпечують велику залученість цивільного населення

Відеоролики від першої особи, на яких дрони скидають гранати у відкритий люк танка, або солдати, які переслідуються дроном: ці зображення були масовими на війні. Це спонукало багатьох людей, як з України, так і з-за кордону, взяти участь у краудфандингових ініціативах, які спрямовані на закупівлю дронів.

Завдяки дешевизні та елементарній модифікації, дрони дозволили цивільним особам брати безпосередню участь в оборонних зусиллях. Добровольці почали поратися з дронами після російської агресії 2014 року. Аматорський підрозділ дронів «Аеророзвідка» розробив власну систему дронів, яка до 2022 року використовувалася українськими військовими.

Зростання участі цивільних осіб у військових діях — це явище, з яким європейці мають боротися. Це важливий виклик, особливо для демократії. Хоча залучені громадяни можуть бути позитивною силою, але водночас вони можуть сприяти поляризації, використовуватись супротивниками або створювати тиск, який перешкоджатиме міжнародній дипломатії.

Будь-які уроки російсько-української війни варто розглядати з обережністю. Але вони можуть виявити вразливі місця та суттєвіші зміни у тактиці ведення військового конфлікту. Війна на європейській землі – це вирішальний момент та можливість опанувати правильні уроки для оборони.