Арктика залишається пріоритетом для РФ, оскільки на неї припадає близько 10% російського ВВП і 20% експорту, але амбіції Кремля виходять далеко за рамки нафти та газу: через цей регіон проходить Північний морський шлях, тому скасування санкцій проти проектів у даному судноплавному маршруті одночасно є вигідним для Росії, Китаю, Заходу і України

Дональда Трампа переобрали на посаду президента США, але його передвиборча обіцянка швидко завершити російсько-українську війну уже здається не такою реальною, оскільки ситуація погіршується. Важко уявити, що більше зброї для України та посилення санкцій можуть допомогти досягнути миру. Російська армія просувається повільно, але невпинно, тож Путін цілком міг зробити висновок, що його країна може прагнути остаточної військової перемоги та протистояти будь-яким увертюрам миру з боку Заходу. Однак нова адміністрація у США має шанс вирватися зі статус-кво та переконати Росію закінчити війну. Йдеться про заохочення Арктикою — питання, яке гарантовано приверне увагу Владіміра Путіна. Такий варіант також може привабити Трампа, адже він мислить як бізнесмен і прагне великих угод. Про це йдеться в аналітичній публікації Лайла Ґолдштейна, професора-дослідника Інституту морських досліджень Китаю при Військово-морському коледжі США на сторінках американського видання Responsible Statecraft, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Захід не звернув великої уваги, як Путін брав участь у церемонії спуску нового атомного криголама «Чукотка» у листопаді 2024 року. Однак, це показує, наскільки він зосереджений на розвитку Арктичного регіону. Повідомляють, що це найбільший і найпотужніший криголам у світі. Його довжина – 172 метри, водотоннажність – 33 500 тонн, а оснащений він двома ядерними реакторами, які забезпечують потужність 350 мегават — це дозволяє пробивати лід товщиною майже 3 метри. Коштують такі кораблі недешево, а «Чукотку» оцінюють у близько півмільярда доларів.

«Чукотка» — це четвертий атомний криголам у серії, ще один того ж класу, «Якутія», майже завершили, а наступний кіль збираються закласти у 2025 році. У жовтні 2024 року ще амбітніший клас атомних криголамів отримав зелене світло для виробництва на верфі поблизу Владивостока. Це потягне на мільярд доларів, і це астрономічна сума для сучасної Росії.

Кінцевий пункт криголамів — Північний морський шлях (ПМШ), судноплавний маршрут на північ від Росії, який з’єднує Західну Європу з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном. В ПМШ зафіксували низку нових рекордів: у вересні 2024 року його перетнув найбільший контейнеровоз, а ще там транспортували найбільше нафти.

У контексті політичних та економічних викликів, Арктика залишається пріоритетом для російського лідера, оскільки на неї припадає близько 10% російського ВВП і 20% експорту. Російські аналітики планують збільшити експорт ресурсів через ПМШ до 200 мільйонів тонн у наступні п’ять років, що у шість-сім разів перевищує нинішні обсяги. У звіті станом на середину 2024 року зазначено, що Росія має достатньо арктичних ресурсів для такого масштабного розширення експорту.

Проте арктичні амбіції Кремля виходять далеко за рамки нафти та газу. Усі російські лідери розуміють, що гальмує економічне зростання країни. Одна з причин – річки. Більшість гігантських річок Росії, таких як Об, Єнісей чи Лєна, течуть на північ, до Арктики. Тож логічно, що функціональна ПМШ із цілорічною навігацією є ключем до запуску масштабних проєктів у багатих на ресурси регіонах Росії, зокрема в Сибіру, що завжди було стратегічною метою країни.

Путін добре розуміє, що просто будувати танки і ракети мало, аби зробити Росію сильною та квітучою, але цей мегапроєкт може усе змінити.

Китай також дивиться на ПМШ через свій «Полярний шовковий шлях» і намагався налагодити зв’язки з Кремлем в Арктиці. Китайський аналіз 2024 року стверджував, що Пекін має переконатися у прибутковості інвестицій в арктичний транзитний коридор від китайських та російських корпорацій.

Та попри нестримний прогрес, китайські та російські аналітики усвідомлюють, що Арктичний шлях ніколи не досягне свого справжнього потенціалу без підтримки Заходу. Ось чому зосередження на Арктиці, ймовірно, найбільше вплине на зупинку війни в Україні. Довгоочікуваний морський шлях через Крайню Північ – один із небагатьох відносно стабільних геоекономічних активів, і Кремль його оцінює так само високо, як і Україну.

Що важливо, новий активний транспортний коридор може забезпечити виділення частини прибутків, наприклад, 5% протягом 50 років, на відновлення інфраструктури України. Цей нестримний потік ресурсів був би формою репараційних виплат Києву, які можуть сягати сотень мільярдів доларів.

Без сумнівів, Китай рішуче підтримав би цей план. Але низка інших зацікавлених країн, у не дуже дружніх стосунках з Росією, — Канада, Фінляндія, Норвегія та Швеція на заході, чи Південна Корея та Японія на сході, — також отримають прибуток від ПМШ, що потенційно послабить глобальну напругу в Євразії.

Сполучені Штати також можуть отримати економічну вигоду, включаючи, без сумніву, Аляску, а також північні порти, такі як Сіетл і навіть Бостон. Крім того, західні країни за столом переговорів щодо ПМШ, ймовірно, говоритимуть за надійніші екологічні стандарти.

Для успішних результатів мирної угоди в Україні, США мають скасувати санкції проти проєктів ПМШ. Було б також корисно, якщо вони посприяють великим європейським судноплавним компаніям, наприклад «Hapag Lloyd» і «Maersk», щоб дати життя маршруту. Цього може вистачити, але США та Європа можуть ще додати стимули для західних інвестицій уздовж ПМШ.

Під час першого правління, Трамп зробив кілька сміливих жестів у зовнішній політиці, взявши на себе деякі політичні ризики заради миру. Звичайно, складні питання щодо розведення сил, прав громадян на сході України та ще не визначеної системи безпеки для Східної Європи залишаться першочерговими у будь-якому врегулюванні.

Якщо підживити мирні пропозиції, які гарантовано зацікавлять Путіна, Трамп може підтримати переговори зі суттєвим арктичним компонентом і усе вдасться. Ухвалення Трампом цієї ідеї та її просування як великої бізнес-угоди може не лише посприяти відновленню миру у Східній Європі, але й відкрити нові перспективи для розвитку всього континенту.

Перекладачка: Руслана Фалько