Деяким українським біженцям уже відмовили у продовженні оренди житла і повідомили про тимчасове відсторонення з роботи на час розгляду їх заяв на продовження візи: британські орендодавці та роботодавці побоюються значних штрафів та кримінальної відповідальності

Процес, який запроваджений Міністерством внутрішніх справ Великої Британії, залишить деяким українським біженцям лише два місяці, упродовж яких вони мають підтвердити своє право на проживання та роботу у країні, що уже призводить до втрати ними роботи та житла. Про це йдеться в аналітичній публікації The Guardian, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Деяким українцям уже відмовили у продовженні оренди житла через наближення терміну чинності віз, тоді як іншим повідомили про тимчасове відсторонення з роботи на час розгляду їх заяв на продовження візи. Орендодавці та роботодавці побоюються значних штрафів та кримінальної відповідальності.

Правозахисники закликають британський уряд автоматизувати процес продовження візи українським біженцям, оскільки Міністерство внутрішніх справ може бути перевантажене десятками тисяч заяв після відкриття візового вікна 4 лютого 2025 року. Процес триватиме до червня 2025 року — саме в цей період у 2022 році після початку війни прибуло найбільше українців.

«Ця неавтоматична схема спричиняє багато проблем. Ми зараз працюємо з багатьма сім’ями, переважно жінками з дітьми, які втекли від війни, залишивши чоловіків в Україні. Дуже боляче знову і знову чути одну й ту саму історію, якої можна було уникнути. В інших країнах ЄС візові продовження відбуваються автоматично й діятимуть до весни 2026 року», — зазначила Сімона Шехтман, керівниця групи Birmingham for Ukraine.

Вона також зазначила, що багато українців хочуть, щоб їхні три роки у Великій Британії зараховувалися до терміну, необхідного для отримання громадянства, як це відбувається для більшості інших біженців у деяких країнах ЄС.

«Ніхто не може вважати 4,5 роки тимчасовим терміном — люди вкоренилися, отримують вищу освіту, а діти, які прибули дворічними, тепер більше пов’язані з Британією, ніж із місцем, яке вони залишили», — переконана Шехтман.

Професорка Сара Джонс з Бірмінгемського університету зазначила, що майже всі українські біженці, ймовірно, отримають продовження візи та отримають статус 3C leave, який надає їм право залишатися у Великій Британії, поки вони очікують рішення. За оцінками, цей процес може тривати до двох місяців. Проте незрозуміло, як вони зможуть підтвердити свій статус у цей період, і багато українських біженців уже стикаються із труднощами.

За її словами, форми для подання заявки на продовження «виглядають лякаюче» для тих, хто володіє англійською як іноземною мовою. До того ж попередження про те, що заявки, подані за межами 28-денного періоду до або після дати поновлення, будуть відхилені, «викликають значну тривогу».

Голова Асоціації українців у Великій Британії Петро Ревко зазначив, що третя річниця війни вже є «дуже травматичним» періодом. Він хотів би, щоб схема продовження візи була запущена набагато раніше, оскільки затримка спричинила поширення чуток і паніку, а шахраї вже вимагають тисячі фунтів за прискорене оформлення візи.

Ольга Меглінська, керівниця організації Brama Trust, що підтримує українських біженців у Соліхаллі, розповіла, що вже бачить багатьох українських біженців, які стикаються із труднощами при продовженні договорів оренди житла.

«Ми проводимо групи підтримки, і я бачу, як люди починають ламатися. Є багато випадків посттравматичного стресового розладу, і та гостинна атмосфера у Великій Британії, яка допомогла загоїти перші рани, зараз знову відкриває їх, оскільки багато хто відчуває стрес через невизначеність», — зазначила вона.

Міла, біженка із Харкова, не може змінити квартиру через невизначеність із візою, оскільки її орендодавець продає житло.

«Коли ми приїхали, то мої діти спали на підлозі, і це був дуже жахливий час для нас. Я не хочу, щоб моя донька знову через це проходила», — підкреслила вона.

Наталія Когут, яка прибула з Києва у березні 2022 року, не може продовжити договір оренди, оскільки її орендодавець вимагає підтвердження візового статусу на весь рік.

«Мені знадобилося кілька місяців, щоб знайти це житло, і дуже прикро його втрачати лише через нестабільну та не зовсім справедливу систему», — скаржиться Наталія.

Вона також обурена рішенням уряду скасувати гуманітарний візовий маршрут до постійного місця проживання.

«Я б хотіла будувати своє життя тут. В Україні у мене майже нічого не залишилося, і це був важкий і довгий процес. Три роки — це занадто довгий термін, щоб жити у тимчасовому статусі. Неможливо жити у стані невизначеності», — додала Когут.

Інженер Педрам Панбехчі приїхав до Великої Британії з Києва у січні 2023 року разом із дружиною, яка працює у сфері логістики. Компанія, де вони працюють, припинить їхню тимчасову зайнятість до моменту оновлення візового статусу, що потенційно залишить їх без роботи на вісім тижнів і може вдруге призвести до втрати житла.

Попри успішну кар’єру в Україні, Панбехчі зіткнувся із труднощами у пошуку стабільної роботи у Великій Британії, подавши понад 1 000 резюме на працевлаштування.

«Навіть зараз ми з дружиною думаємо про переїзд до іншої країни, тому що у Великій Британії надто багато перешкод. Я навіть розглядаю можливість повернення в Україну», — зазначив він.

Дженні Волтон, генеральна директорка Refugee Employment Network, зазначила, що багато українських біженців мають високий рівень кваліфікації, проте їхній досвід і дипломи часто не визнаються.

Дослідження Queen’s University Belfast засвідчило, що більшість українців знаходять роботу через зв’язки місцевих родин, які їх прихистили. Водночас деякі професійні сфери роблять активні кроки у напрямку інтеграції, наприклад, Engineering Council запустила нову менторську програму для інженерів-біженців.

Джен Стобарт, директорка TENT UK, організації, яка допомагає компаніям працевлаштовувати та інтегрувати біженців, наголосила, що багато бізнесів хочуть наймати українців, але несвідомо відсіюють їхні резюме.

Наприклад, вони можуть відмовляти кандидатам через прогалини у резюме або не мати політик підтримки інтеграції, зокрема програм адаптації до культурних відмінностей.

Дарія Петраковська, HR-консультантка, не змогла знайти роботу, що відповідає її кваліфікації, оскільки центри зайнятості спрямовують її на менш кваліфіковані вакансії. Вона зазначила, що в Києві користувалася своєю професійною мережею, якої у Великій Британії не має.

«Відчуваю велику фрустрацію», — сказала вона.