Довгострокові наслідки великої стратегічної угоди між Росією та Сполученими Штатами щодо війни в Україні можуть призвести до серйозних зрушень у країнах Латинської Америки та Карибського басейну, як позитивних, так і негативних

Через три роки повномасштабна війна між Росією та Україною, схоже, перебуває на переломному етапі. Нова адміністрація президента США Дональда Трампа пообіцяла припинити бойові дії та зробити перші кроки до переговорів із Росією. Союзників США в Європі та за її межами, у свою чергу, застали зненацька і вони засудили проросійський розворот Вашингтона. Для країн Латинської Америки та Карибського басейну (ЛАК), регіону, який, за рідкісними винятками, прагнув уникати жорсткої позиції щодо російсько-української війни, перспектива припинення вогню чи мирної угоди в Україні ставить нові питання, а також відкриває можливості для регіону заявити про себе на світовій арені, якщо він зможе ними скористатися. Райан С. Берг, Наталія Ідальго та Генрі Цимер, наукові співробітники Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні виклали власне бачення з цього приводу і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з їх думками.

Як розвивалися відносини ЛАК з Україною протягом останнього року?

Райан Берг: Три роки минуло від початку російського вторгнення в Україну, тому держави ЛАК продовжують демонструвати розбіжності. Союзники України, такі як Чилі, нещодавно схвалили резолюцію, яка засуджує агресію Росії та схвалює формулу миру президента Володимира Зеленського. Разом з Аргентиною обидві країни підтримали міжнародні зусилля щодо повернення українських дітей, викрадених Росією через проект «Bring Kids Back UA». Інші країни, такі як Колумбія, схвалили традиційний нейтралітет регіону у міжнародних конфліктах та закликали до діалогу між Росією та Україною. На саміті G20 у Бразилії президент Колумбії Густаво Петро виступив за прямі переговори між двома країнами «без посередників». У листопаді 2024 року у Москві міністр закордонних справ Колумбії Луїс Гільберто Мурільйо підтвердив готовність країни посприяти дипломатичним переговорам між Росією та Україною.

Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва разом з Китаєм запропонували мирний план із шести пунктів як альтернативу українській формулі миру. У цій пропозиції наголошувалося на необхідності міжнародної конференції за участю як Росії, так і України, але не розглядалася територіальна цілісність України або вимога виведення російських військ. План Лули, сприйнятий як союз із Росією, був рішуче відкинутий президентом Зеленським як «деструктивний». Тим не менш, Лула просував цю пропозицію на Генеральній Асамблеї ООН у 2024 році, де понад 20 колишніх міністрів закордонних справ ЛАК підписали лист із закликом до усунення Росії від участі в організації.

Різні точки зору серед лідерів ЛАК були очевидними на мирному саміті, що відбувся у Швейцарії у червні 2024 року. Незважаючи на потужну присутність ЛАК, розбіжності у регіоні щодо війни в Україні послабили його вплив. Союзники Росії – Болівія та Куба бойкотували підсумкову декларацію саміту, тоді як президент Колумбії Густаво Петро відмовився від участі в останню хвилину. Бразилія та Мексика також утрималися від підтримки підсумкової заяви на тій підставі, що Росія мала бути включена до обговорень. На противагу цьому, президент Чилі Габріель Борич рішуче засудив вторгнення Росії, наголосивши, що «міжнародне право та права людини є основним принципом нашого співіснування».

Якою була реакція ЛАК на потенційні мирні переговори між Сполученими Штатами та Росією?

Наталія Ідальго: Переговори США та Росії про потенційну мирну угоду в Україні викликали нарікання та занепокоєння серед деяких лідерів ЛАК. Президент Колумбії Густаво Петро засудив «зраду» США по відношенню до України та Європи, тоді як президент Бразилії Лула да Сілва висловив стурбованість можливим усуненням України від поточних переговорів. Однак важко не помітити, що цій критиці бракує чогось у плані зубів, оскільки обидва лідери послідовно відкидають спроби України заручитися їхньою підтримкою для мирних переговорів. 17 лютого 2025 року мексиканська газета MILENIO провела інтерв’ю з послом України у Мексиці Оксаною Драмарецькою, яка наголосила, що Україна не схвалить мирної угоди, в якій до неї ставляться несправедливо. Цим настроям важко знайти підтримку у Латинській Америці, де ключові країни, такі як Бразилія і Мексика, вторили російським тезам, підриваючи їх авторитет як потенційних співрозмовників. Натомість вони обрали спостережну та обережну позицію. Декілька причин можуть критися за стриманим підходом Латинської Америки. По-перше, швидкість і поспішність, з якою розвивалися події, могли залишити регіональним лідерам недостатньо часу для маневру чи продуманої реакції. Гарячковий темп Трампа на посаді президента США тому посприяв, адже він різко переключився з тарифів та депортацій на телефонну розмову із президентом Росії Володимиром Путіним. Лідери ЛАК, можливо, обрали вичікувальну позицію, щоб оцінити серйозність намірів Трампа. Зрештою, опір діям Трампа може поставити під загрозу їхні стосунки зі Сполученими Штатами та поставити їх під приціл тарифів президента.

По-друге, президент Трамп вирішив виключити саму Україну та європейських лідерів із першого раунду переговорів у Саудівській Аравії Це змусило лідерів ЛАК замислитися, чи можуть вони взагалі грати якусь роль у переговорах. Врешті-решт, заходи, які були вжиті протягом перших кількох тижнів адміністрації Трампа, залишили регіон ЛАК із головою оповитим турботами. Від депортації та заморожування іноземної допомоги до тарифів на сталь та алюміній і зовсім недавно — зупинення імміграційних заяв для громадян ЛАК. Тепер, коли центр уваги зовнішньої політики Трампа відвернувся від ЛАК, потенційний ризик короткочасного перепочинку шляхом виступу може бути не найбажанішим варіантом дій. Однак, переговори, схоже, просуваються швидко, тому питання про те, коли проукраїнські лідери ЛАК виступлять і будуть вірні своїм попереднім заявам, стає дедалі нагальнішим.

Які потенційні вигоди для ЛАК від припинення вогню в Україні?

Генрі Цимер: Справедливий, міцний та договірний мир між Росією та Україною досі залишається малоймовірним. Однак, якщо цього буде досягнуто, ЛАК може отримати вигоду з такого сценарію різними способами. Багато країн висловили бажання залишатися нейтральними — незважаючи на традиції зовнішньої політики, які віддають перевагу використанню міжнародного права для захисту суверенітету і територіальної цілісності, — інші побоювалися контролю Росії над стратегічними економічними секторами або дезінформаційних кампаній Кремля. Проте були й такі, що посилалися на лицемірство Заходу, яке пов’язане з війною Ізраїлю проти ХАМАС, як причину свого нейтралітету. Війна Росії в Україні заплутала глобальні ланцюжки поставок, запровадила складний лабіринт санкцій, що перекриваються, і прискорила прагнення до економічної стійкості, народжене під час пандемії COVID-19. З 2022 року це поставило кілька країн ЛАК у скрутне становище. Наприклад, сільськогосподарські гіганти Аргентина та Бразилія залежать від Росії приблизно на чверть своїх нітратів та інших інгредієнтів для добрив. Необхідність імпорту цих товарів, важливість агропромисловості та фактор зростання, який вона представляє для економік обох країн, знизили їхню стратегічну автономію щодо війни в Україні.

Країни ЛАК також ухвалили геополітичні рішення, щоб отримати вигоду з трагедії в Україні. Наприклад, Бразилія стала найбільшим імпортером російського дизельного палива у 2024 році, рішення, яке здавалося суто геополітичним, враховуючи, що Бразилія наразі є сьомим за величиною виробником нафти у світі та готова увійти до п’ятірки найбільших світових виробників нафти у найближчі роки. У ситуації справедливого, міцного та узгодженого миру між Росією та Україною у країнах ЛАК буде менше геополітичних можливостей.

З дипломатичного погляду, такі країни, як Бразилія та Мексика, які просували власні мирні плани для України, могли б порозумітися зі Сполученими Штатами в їх рішучості встановити міцний мир в Україні. Різні скарги на те, що Сполучені Штати роблять внесок у війну в Україні і не докладають достатньо зусиль для досягнення припинення вогню та можливого миру, мають припинитися. Крім жменьки країн, зазначених тут, переважна більшість регіону, яка прагне тісно дотримуватися неприєднання, могла б виграти від трохи скупішої геополітичної панорами. Небагато країн ЛАК були вправними у використанні можливостей, наданих нещодавньою геополітичною турбулентністю, і деякі могли б вітати простішу картину, де основний фокус геополітики повертається до суперництва США та Китаю і де багато країн мають велику стратегічну автономію, вільну від стратегічного контролю Росії над ключовими економічними секторами.

Яку роль може відіграти ЛАК у впливі на мирні зусилля в Україні?

Райан Берг: ЛАК досі грав мінімальну роль у мирних переговорах, тому така тенденція, ймовірно, збережеться з огляду на мінімальний вибір президентом Трампом сторін переговорів, навіть виключивши спеціального представника США в Україні та Росії Кейта Келлогга. Проте проукраїнські лідери ЛАК не повинні зараз обирати пасивність. Зусилля публічної дипломатії є першим кроком у підтвердженні їхньої підтримки територіальної цілісності та державного суверенітету України при одночасному відмові від незаконного застосування сили Росією. У разі посередницької мирної угоди, історичний досвід ЛАК у міждержавних війнах та мирних процесах варто вітати як цінну інформацію для розробки всеосяжного підходу, адаптованого до потреб України. За останні 200 років однією з найбільших переваг Латинської Америки був її відносний мир. Згодом країни ЛАК розробили різні стратегії, щоб уникнути ескалації такої напруженості у військові конфлікти, включаючи просування та дотримання заходів зміцнення довіри, регіональний діалог для запобігання неконтрольованим тертям, прийняття посередництва третьої сторони та використання міжнародного арбітражу.

Чи переговори про припинення вогню в Україні змінять вплив Росії в ЛАК?

Наталія Ідальго: Оскільки Сполучені Штати та Росія рухаються до мирних переговорів, багато залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація у найближчі тижні. Насамперед, заяви президента Трампа, який звинувачує Зеленського у розв’язуванні війни з Росією та називає його диктатором, стануть пропагандистським інструментом для російських ЗМІ, які ведуть активну діяльність у ЛАК. Присутність РФ у місцевих мас-медіа була добре задокументована і досить витончена, щоб підірвати підтримку України з початку війни. Одним із таких прикладів є твердження про те, що американська зброя з України перенаправляється мексиканським наркокартелям. У світлі пильної уваги адміністрації Трампа до південного кордону США та позначення низки мексиканських злочинних угруповань як іноземних терористичних організацій, ці аргументи, мабуть, явно спрямовані на розширення прірви між Вашингтоном і Києвом. Однак, якщо переговори зайдуть у глухий кут або Сполучені Штати почнуть агресивнішу кампанію тиску на Росію, існує висока ймовірність того, що Кремль може спробувати нанести асиметричну відповідь у Західній півкулі. Твердження колишнього міністра закордонних справ Росії Євгена Примакова про те, що ЛАК є «близьким зарубіжжям» Сполучених Штатів, схоже на Східну Європу для Росії, і передбачає, що перенапруга на одному театрі воєнних дій виправдовує ескалацію на іншому, відповідно до стратегічного мислення Росії. Це було повністю продемонстровано влітку 2024 року, коли у двох випадках російські військові кораблі пришвартувалися у дружніх гаванях на Кубі, Венесуелі та Нікарагуа у відповідь на кроки адміністрації Байдена щодо пом’якшення обмежень на використання Україною американської зброї на російській території.

Довгострокові наслідки великої стратегічної угоди між Росією та Сполученими Штатами можуть призвести до серйозних зрушень у ЛАК. Росія, яка хоча б частково реінтегрується у світову економіку і більше не фокусуватиметься на війні в Україні, може мати сильніші позиції в ЛАК. Продажі російської зброї можуть відновитися по всьому Глобальному Півдні, включаючи країни ЛАК, які зараз прагнуть модернізувати своє дешеве обладнання (хоча їй потрібно буде збалансувати такий експорт з ймовірною необхідністю переозброєння всередині країни). Однак Росія також може зіткнутися з новими обмеженнями в рамках адміністрації США, яка прагне відновити свою роль у Західній півкулі. Сполучені Штати, ймовірно, будуть обурені діями Москви, які посягають на те, що вона вважає власною сферою впливу, наприклад шляхом підтримки антиамериканських диктатур у Нікарагуа, Венесуелі і на Кубі. Таким чином, мир в Україні не є гарантією міцної угоди між Росією та Сполученими Штатами. Справді, цілком можливо, що наступного разу зіткнення двох країн відбудеться набагато ближче до материкової частини США.

Як розвивалися відносини НАТО з ЛАК?

Генрі Цимер: Війна в Україні вдихнула нове життя та мету в альянс НАТО. Хоча нещодавні коментарі Трампа та офіційних осіб адміністрації призвели до сейсмічних зрушень, відновлення уваги до оборонного пакту також створило можливості для країн, які прагнуть поглиблених відносин із Заходом. Можливо, найяскравішим прикладом у цьому аспекті є Аргентина Хав’єра Мілея, яка у квітні 2024 року офіційно запросила визнання як глобального партнера НАТО, що відкрило б нові можливості для спільних навчань та оборонної співпраці, але це також є потужним сигналом про прихильність Аргентини до фрагментованого світу. Для НАТО залучення ще одного глобального партнера з ЛАК допомогло б зміцнити свої можливості та мережі проти загроз, які стають більш глобальними, а не регіональними за своїм масштабом. Збройні сили Колумбії, які є єдиним глобальним партнером НАТО в регіоні ЛАК, користувалися стійким партнерством навіть при адміністрації президента Густаво Петро, ​​який критикував західну підтримку України і припустив, що Колумбія швидше викине своє застаріле російське військове обладнання, ніж дозволить Україні його використовувати.

Час наразі також сприятливий для того, щоб НАТО зосередилося на Південній Америці. Тут Аргентина знову відіграє вирішальну роль, хоча Мілей прагнув скоротити державні бюджети та проводив фіскальну «шокову терапію», але він наполягав на модернізації власних збройних сил. Це включає завершення угоди з отримання винищувачів F-16 для ВПС Аргентини і підписання угоди з Францією про придбання нових підводних човнів і надводних кораблів на суму близько 2,3 мільярдів доларів. Зокрема, Мілей запропонував збільшити витрати Аргентини на оборону до 2% ВВП, що є сміливою заявою для країни, яка у 2023 році витратила на армію лише 0,47% ВВП і це є найнижчим показником у Південній Америці. Це зобов’язання щодо збільшення військових бюджетів також викликало невдоволення у Великій Британії та Чилі, двох країнах, які мають поточні територіальні суперечки з Аргентиною. Хоча Мілей зменшував значення зіткнення через Фолклендські/Мальвінські острови під час свого терміну, зміцнення механізмів співробітництва між НАТО та Аргентиною може допомогти пом’якшити регіональну напруженість навколо модернізації та переозброєння армії.