У фільмі Павла Таланкіна «Пан Ніхто проти Путіна» можна побачити мілітаризацію шкільної програми РФ і позашкільного життя російських дітей, яка має на меті виростити велику кількість ідеологічно оброблених росіян, готових служити в армії та підтримувати агресивний військовий експансіонізм своєї держави

Відтоді як російське вторгнення в Україну спалахнуло три роки тому, класи, лекційні аудиторії та навіть дитячі садки по всій Росії відображають нову реальність — мілітаризовану навчальну програму, яку критики звинувачують у насадженні дітям войовничої ідеології. Про це йдеться в аналітичній публікації Al-Jazeera, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У фільмі Павла Таланкіна «Пан Ніхто проти Путіна» одна зі сцен показує, як російські вчителі намагаються пояснити учням причини повномасштабного вторгнення в Україну. Не можна казати «денацифікація» — слово, яке Кремль часто використовує для виправдання своєї агресії. Але пізніше вчитель історії вже не має жодних вагань:

«Економічна складова гібридної війни — це санкції проти нашої країни»,— каже він учням 12–13 років. – «Ви вже знаєте, що від цих санкцій страждає не Росія, а Європа… Там більше немає місцевих сільськогосподарських продуктів: ані пшениці, ані олії тощо. Ну добре, у Франції звикли їсти устриці та жаби. Вони протримаються якийсь час. А як щодо інших, наприклад, Англії?»

З 2018 року Таланкін працював у початковій школі №1 міста Карабаш — невеликого промислового населеного пункту в Уральських горах. Він організовував заходи, такі як концерти та шкільні дискотеки, а також виконував обов’язки шкільного оператора.

Невдовзі після початку війни в Україні, Міністерство освіти РФ доручило йому знімати, як у його школі впроваджується нова патріотична програма.

Але, як він розповів Al Jazeera, після новин про вторгнення в Україну, відчув себе «зламаним» і вважав «незбагненним», що його змушують брати участь у воєнній пропаганді. Тому він таємно передав відзнятий матеріал американському режисерові Девіду Боренштейну.

«На початку війни проводилися різні спеціальні заходи на підтримку солдатів і армії. Діти мали співати пісні, читати вірші, вирізати з паперу голубів і наклеювати їх на вікна. Моє завдання полягало у тому, щоб усе це знімати й публікувати з відповідними хештегами… аби у суспільства склалося враження, що всі це підтримують масово», – розповідає Таланкін.

Російська освітня система зазнала значних змін з 2022 року. Уроки історії були переосмислені відповідно до сучасного геополітичного бачення Кремля. У багатьох школах відкрили міні-музеї та виставки, присвячені війні в Україні. В одній зі шкіл у сільській місцевості Башкортостану вивісили портрети місцевих солдатів, загиблих на фронті, а також предмети з війни, зокрема вологі серветки.

З 2022 року були запроваджені щотижневі уроки під назвою «Важливі розмови». Вони наголошують на важливості обов’язку перед країною, самопожертви та військової історії, зокрема героїки Радянського Союзу у Другій світовій війні. Ці уроки викладають навіть у дитячих садках. Перед кожним заняттям учні піднімають прапор і виконують державний гімн Росії.

«Спочатку це було щопонеділка, а потім і щочетверга. Уроки повністю розписані від початку до кінця: що має сказати вчитель і коли, які питання варто поставити дітям, які презентації використовувати. Все продумано до дрібниць, і мені було трохи прикро, шкода вчителів, тому що у нас у школі немає належного обладнання. Немає підручників, немає посібників для вчителів. Так само можна було б викладати фізику чи інші предмети, але цього не роблять. А от на пропаганду в них є всі ресурси», – скаржиться Таланкін.

Крім того, позакласні заходи, такі як стройові навчання й паради під керівництвом ветеранів, які воювали в Україні, змагання з метання гранат і дисциплінарні заняття спрямовані на виховання патріотичного духу серед учнів.

З 2023 року до шкільної програми у РФ повернули військову підготовку, включно з навчанням поводження зі стрілецькою зброєю — практика, що була поширена в СРСР.

Представник Міністерства освіти Росії повідомив Al Jazeera у листі, що Москва «реалізує низку освітніх проєктів, спрямованих на формування світогляду громадян Росії».

«Найоптимальніші умови для накопичення вражень, формування уявлень і виховання почуттів у дітей створюються у початковому шкільному віці. Саме в цьому віці, коли особистість лише починає формуватися, важливо пояснити їй, що таке загальноросійська громадянська ідентичність. Патріотизм є однією з найважливіших духовно-моральних цінностей, що корениться в історії народу та держави», – пояснили в Міносвіти РФ.

Також вони додали, що «важливо прищеплювати молодшому поколінню почуття любові до Батьківщини, обов’язку перед Вітчизною та поваги до історії й традицій рідної країни».

В іншій сцені фільму Таланкіна, учні сидять на презентації, яку проводить приватна військова компанія «Вагнер», а група розчарованих учителів нарікає, що на звичайні заняття майже не залишається часу.

«Мілітаризація як шкільної програми, так і позашкільного життя російських дітей має на меті виростити велику кількість ідеологічно оброблених молодих росіян, готових служити в армії та підтримувати агресивний військовий експансіонізм держави. Ці політики ухвалюються з прицілом на майбутнє: не на війну проти України, а на наступну війну через 5, 10 чи 15 років. Соціокультурна структура Росії повністю трансформується та мілітаризується. Освіта дітей є ключовим елементом цього процесу», – підкреслює Ієн Гарнер, історик Росії та автор книги Z Generation: Into the Heart of Russia’s Fascist Youth.

У фільмі вчитель історії висловлює захоплення Лаврентієм Берією — сумнозвісним керівником сталінського НКВС та архітектором системи ГУЛАГ, а також іншими радянськими діячами.

«На уроках історії в Росії зараз викладають національні та квазі-релігійні міфи про месіанське призначення країни, її імперську славу у минулому та виняткову військову історію. Найпомітнішим у цьому є реабілітація Йосипа Сталіна, якого змальовують мудрим лідером, що трансформував економіку країни, об’єднав народи Радянського Союзу та врятував світ у Другій світовій війні. Терор і чистки 1930-х років, не кажучи вже про злочини на кшталт Голодомору, повністю відсутні»,— стверджує Гарнер.

Він вважає, що хоча багато учнів, ймовірно, ставляться до такого навчального матеріалу скептично, загальний потік про-військових повідомлень у російському суспільстві та соціальних мережах робить цю систему частково ефективною у вихованні покоління мілітаризованих молодих націоналістів.

«Все залежить від віку. Маленькі діти дуже сприйнятливі до слів учителя: вони йому дуже довіряють», – каже Таланкін.

За його словами, деякі педагоги намагаються саботувати або применшувати значення уроків «Важливі розмови».

«Є вчителі, які трохи чинять опір. Наприклад, вони можуть сказати: «Сьогодні ми говоритимемо про щось важливе…— і замість цього починають розповідати про важливі теми з математики. Але це рідкість. Мені дуже шкода вчителів. Вони, як заручники, змушені говорити всілякі речі», – бідкається Таланкін.

Опір наказам Кремля в освітній сфері пов’язаний із серйозними особистими та професійними ризиками.

Учителі, які висловлюють погляди, що суперечать офіційній позиції Росії, часто стають жертвами доносів від батьків, прокремлівських активістів і навіть своїх учнів. У деяких випадках на них тиснуть і колеги, що призводить до штрафів або судових переслідувань за «дискредитацію» збройних сил Росії.

У Криму активісти переслідують учителів за публікацію українського прапора у соцмережах, відстежують їх і змушують записувати відео з вибаченнями, які потім поширюють у мережі. Іноді переслідування триває навіть після цього, допоки вчитель не втрачає роботу.

Однак, за даними незалежного правозахисного центру «ОВД-Інфо» який відстежує політично мотивовані переслідування в Росії, до 2024 року кількість покараних учителів різко скоротилася, що може свідчити про зростання самоцензури або страху.

Таланкін, який звільнився з роботи й у 2024 році втік з Росії, розповідає, що деякі з його колишніх учнів уже вступили до армії. Його фільм, який демонстрували на багатьох міжнародних кінофестивалях, викликав суперечливу реакцію в його рідному місті.

«Реакції різні. Від образ на кшталт «покидьок», «виродок» і «зрадник Росії» до слів підтримки: «Молодець, нарешті показав це болото». Я б хотів, щоб цей фільм подивилися всі — і в Росії, і у світі. У ньому багато любові: до країни, до батьківщини. Але не до путінської Росії. Тому що він чітко показує, як Путін знищує все живе», – підсумовує Таланкін.