Сестра Онуфрія Бачинська із Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії від Української Греко-Католицької Церкви займається фізичною та духовною реабілітацією солдатів і цивільних ще з 2014 року

Протягом понад восьми років сестра Онуфрія Бачинська із Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії від Української Греко-Католицької Церкви працює в реабілітаційному центрі Вернигора-Модричі неподалік Трускавця у Львівській області, де з початку повномасштабної війни в Україні лікують багатьох поранених солдатів і цивільних людей. Про це йдеться в інтерв’ю Vatican News, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Ми, українці, не були готові до війни. Вона прийшла несподівано, і ми почали в ній жити. Мені було легко вирішити, що робити: коли хтось переживає травму, я намагаюся йому допомогти», – розповідає Онуфрія Бачинська.

Дорослі та діти з вогнепальними пораненнями

Реабілітація людей, які зазнали фізичних і психологічних травм під час війни, не є новою справою для української черниці – вона займається цим ще з 2014 року, коли розпочалася війна на сході України.

«Але з початком повномасштабного вторгнення Росії, кількість людей з ампутаціями та, зокрема, з вогнепальними пораненнями значно зросла. Також змінились категорії пацієнтів, з якими я працюю. Якщо, наприклад, у 2014 році серед поранених не було дітей з кульовими пораненнями, то тепер їх багато, і робота з ними вимагає особливого підходу», – наголошує Бачинська.

Найбільший виклик: допомога важкопораненим військовим

Найбільшим викликом для сестри Онуфрії – як у духовному, так і в емоційному плані – є робота з військовими, переважно молодими чоловіками, які отримали вогнепальні поранення у ділянці шиї. Такі пацієнти повністю залежать від допомоги інших людей, а в Україні немає достатньої кількості спеціалізованих медичних закладів для їхньої реабілітації.

«Це мій найбільший біль. Моєю мрією є створення центрів, де ці люди могли б отримати необхідну їм допомогу», – зізнається Онуфрія.

Духовна та психологічна підтримка

Окрім фізичної реабілітації, сестра Онуфрія надає духовну та психологічну підтримку сім’ям загиблих або зниклих безвісти військових, людям, які пережили російську окупацію, або тим, хто перебував у зоні бойових дій. Черниця зізнається, що коли допомагає людям вийти з травми, то «вони стають більш відкритими до Божої допомоги та Його присутності».

«Часто вони запитують мене: «Чому? Я був хорошою людиною. Чому це сталося зі мною?». У мене немає відповіді на ці питання. Те, що я можу зробити, – це допомогти загоїти їхні рани, підготувати кінцівку до протезування. Я можу допомогти відновити пам’ять, подолати панічні атаки або повернути деякі фізичні можливості. Але лише Бог може зцілити їхню душу й зробити все інше. Тому я завжди показую їм шлях до Бога, щоб вони могли відкрити особистий зв’язок із Ним і знайти сенс свого життя», – заначає сестра Онуфрія.

Історія колишнього солдата

Сестра особливо пам’ятає одного зі своїх пацієнтів, колишнього солдата, який отримав травму спинного мозку через вибух міни на фронті і не міг ходити.

«Перед тим, як потрапити до нашого центру, він провів вісім місяців у лікарні і був у стані фізичного та психічного виснаження. Він прийшов до нас із рішенням, якщо не встане і не почне ходити, то скоїть самогубство. Я бачила, що він говорив це серйозно. З одного боку, я відчувала свою безпорадність, тому що хотіла йому допомогти, але не знала, як. Чи вірила я, що Бог може його зцілити і що він знову буде ходити? Вірила, бо Бог здатний діяти там, де ми не можемо нічого зробити. Але я також розуміла, що Бог може мати для нього зовсім інший план, якого я не розуміла. Я говорила про це із солдатом. Я не намагалася його переконувати, що його місія важлива, що його життя має сенс, бо він вже це чув. Він просто хотів встати на ноги. Я завжди просила своїх друзів священників, медсестер і родину молитися за моїх пацієнтів. Кожного дня вони також молилися за цього ветерана. Я також молилася, бо не хотіла, щоб він помер. Я довірила його Божому милосердю», – розповідає сестра Онуфрія.

Відновлення контакту з Богом

День за днем сестра Онуфрія спостерігала, як змінюється внутрішній світ пораненого солдата. Він почав їсти та спати. Він став сильнішим фізично і духовно. За порадою сестри він почав щодня читати Святе Письмо, молитися псалмами та розмовляти із Богом.

«Потім він повернувся додому, але ми підтримували контакт. Він не почав ходити, і, ймовірно, залишатиметься на кріслі колісному. Але час від часу він надсилає мені фотографії, на яких їде на кріслі колісному із дружиною до театру або в інші місця. Для мене у такі моменти відбувається укорінення у Бозі: коли люди починають знаходити особистий контакт з Ним. І коли я стаю свідком таких моментів, то справді вдячна. В Україні є багато людей, які були поранені та пережили травму внаслідок війни, тому я закликаю їх не ховатися від цих проблем і не боятися виявляти доброту і людяність тим, хто поруч з ними», – підсумовує сестра Онуфрія Бачинська.