Звернення до Китаю за допомогою у завершенні війни в Україні тільки зміцнить його переконання Пекіна, що США та їхні союзники надто слабкі, аби примусити Росію припинити агресію

Попри понад три роки насильства після російського вторгнення, Україна не залучена до переговорів щодо власного майбутнього. Інші міжнародні гравці також матимуть вплив на обговорення припинення бойових дій, відновлення України та її майбутньої геополітичної орієнтації. Одним із таких гравців є Китай, який є постійним членом Ради Безпеки ООН і другою за величиною економікою світу. Також Китай є найбільшим торговельним партнером як для Росії, так і для України. Про це йдеться в аналітичній публікації Інституту Брукінґса, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Щоб розглянути роль Китаю в ситуації з Україною, проєкт Global China залучив шістьох експертів Інституту Брукінґса із різними сферами спеціалізації: Павла Баєва, Робіна Брукса, Джона Цзіна, Патрицію Кім, Майкла О’Ханлона та Констанце Штельценмюллер.

Експертам було поставлено три ключові запитання:

1. Яку роль має відігравати Китай у переговорах щодо припинення бойових дій в Україні?
2. Чи має США важелі впливу на Китай, щоб вплинути на його позицію щодо війни в Україні?
3. Чи має Китай брати участь у гарантуванні умов перемир’я та/або у відновленні України?

Чи може адміністрація Трампа вплинути на політику Китаю щодо України та Росії? Яких дій має домагатися Вашингтон від Пекіна, а яких – уникати?

Павло К. Баєв

Москва побоюється надмірної реакції Трампа у разі невдачі переговорів, а Україна не хоче бути покинутою Вашингтоном, тож обидві сторони можуть вітати проактивну ініціативу Китаю. Путін не в тій позиції, щоб сперечатися із Сі Цзіньпіном, який може закріпити вже сформульовану тезу, що Україна не приєднається до НАТО. Що може зробити гіпотетична китайська мирна ініціатива більш прийнятною для України, так це посилання на принцип територіальної цілісності, який був закріплений у початковому 12-пунктному мирному плані, оприлюдненому Пекіном у 2023 році, але потім був виключений із пропозиції, яку Китай висунув разом із Бразилією. Команда Трампа навряд чи зможе вплинути на зміст і терміни нової ініціативи Китаю, але вона готова підтримати включення пункту, що загроза застосування ядерної зброї є неприйнятною. Пекін висловлював цю позицію кілька разів, і його інтерес у запобіганні ядерній ескалації залишається незмінним.

Робін Брукс

Китай – одна із небагатьох країн, проти яких було запроваджено тарифні обмеження. Підвищення на 10% вже існуючих тарифів є суттєвим і збільшує середню тарифну ставку США щодо Китаю з менш ніж 20% до майже 30%. Адміністрація Трампа вже надає значну увагу Китаю як з торговельних, так і з геополітичних причин. Цей фокус може бути використаний, щоб заохотити Пекін натиснути на Росію з метою поступок щодо України.

Джонатан А. Цзін

Адміністрація Трампа має обмаль можливостей вплинути на політику Китаю щодо України та Росії, окрім незначних аспектів. Головним інтересом Китаю протягом цієї війни було не допустити поразки Москви. Пекін готовий нести дипломатичні витрати заради цієї мети, але не хоче переплачувати, щоб не погіршувати відносини з Європою та США. У найкращому випадку США, працюючи разом зі своїми союзниками, можуть переконати Китай не погіршувати ситуацію, застосовуючи цілеспрямований і скоординований тиск. Це вже відбулося на початку війни, коли адміністрація Байдена переконала Китай не надавати летальну зброю Росії, наголосивши на готовності Вашингтона вжити санкційних заходів у разі такої підтримки. Відтоді США та їхні союзники лише частково змогли впливати на Китай, запроваджуючи обмежені санкції за підтримку війни, що стримувало, але не підривало стратегію Китаю у сприянні Росії. Рішення адміністрації Трампа змістити фокус на покращення відносин із Росією ще більше послаблює її здатність впливати на політику Китаю щодо України та Росії. Звернення до Китаю за допомогою у завершенні війни тільки зміцнить переконання Пекіна, що США та їхні союзники надто слабкі, аби примусити Москву припинити агресію. Це також посилить китайський розрахунок, що підтримка Росії є вигідною стратегією. Крім того, Пекін не зацікавлений у допомозі США, оскільки Вашингтон може переорієнтувати військову допомогу Україні на Індо-Тихоокеанський регіон, що вже було запропоновано деякими членами адміністрації Трампа. США мають зосередитися на недопущенні Китаю до європейських механізмів безпеки та обмеженні його підтримки Росії настільки, наскільки це можливо.

Патриція М. Кім

Найбільший страх Китаю – бути відстороненим від переговорів, поки США та Росія досягнуть угоди без його участі або можливості вплинути на процес. Той факт, що адміністрація Трампа веде переговори з Росією без України та європейських союзників, викликає серйозне занепокоєння. Однак є і позитивний момент: це підвищило рівень тривоги Пекіна щодо потенційного перезапуску відносин між США та Росією, що може послабити стратегічне становище Китаю. Адміністрація Трампа має використати цю тривогу й стимулювати Пекін до конструктивної ролі у мирному процесі. Однак Вашингтон повинен бути обережним, оскільки Китай може намагатися використати свою допомогу як важіль для отримання поступок з боку США. Ключовим є чітке визначення очікувань щодо залучення Китаю у координації з Україною та європейськими союзниками. Пекін, швидше за все, рішуче виступатиме за скасування санкцій проти Росії, оскільки вважає їх інструментом геополітичного стримування. Адміністрація Трампа має протистояти передчасному послабленню санкцій та гарантувати, що будь-яке скасування обмежень включатиме жорсткі механізми відновлення санкцій у разі порушення Росією мирної угоди.

Майкл Е. О’Хенлон

Якщо Трамп уникне повного руйнування відносин між США та Китаєм (наприклад, через запровадження 60-відсоткових тарифів на всі імпортні товари з Китаю), то є підґрунтя для співпраці у припиненні війни. Війна не відповідає інтересам ані Пекіна, ані Вашингтона. Трамп визнає важливість якнайшвидшого завершення війни — і це правильний підхід, якщо Україна залишиться суверенною та захищеною у рамках будь-якого перемир’я чи мирної угоди. Його відносна байдужість до війни та відсутність емпатії до України можуть бути корисними у переговорах із Китаєм, хоча ця позиція відштовхує багатьох американців. Пекін не буде поспішати із посиленням тиску на Путіна, але навіть натяк на це може вплинути на позицію Москви на переговорах. Крім того, Трамп, Сі та міжнародна коаліція можуть домовитися про скасування санкцій із Росії у разі, якщо Москва погодиться на умови, прийнятні для Києва. Іншими словами, поєднання позитивних стимулів для Путіна (скасування санкцій) та негативних стимулів (загроза подальшої ізоляції) може змусити Кремль припинити війну.

Констанце Штельценмюллер

Останні чотири тижні показали, що поточна мета адміністрації Трампа — відвернути Росію від Китаю шляхом відновлення відносин між США та РФ, при цьому знижуючи рівень підтримки України та відсуваючи Європу на другий план. Водночас адміністрація Трампа погрожує Китаю торговельною війною, але дає сигнали, що хоче угоди між великими державами із Пекіном. Якщо це і є кінцева мета, то США мають вимагати від Китаю зменшити підтримку Росії. Однак Вашингтон також повинен бути обережним, щоб не підштовхнути Європу до зближення з Китаєм. Пекін бачить у цьому можливість. Під час Мюнхенської конференції з безпеки міністр закордонних справ КНР Ван Ї заявив, що деякі країни «вважають, що сила визначає правоту, і відкрили скриньку Пандори із законом джунглів». Він представив Китай як справжнього захисника світового порядку, заснованого на правилах, і запропонував Європі поглибити партнерство з Пекіном.

Павел К. Баєв

Проблема гарантій безпеки як для України, так і для Росії нависає над будь-яким мирним планом і може взагалі не мати практичного рішення. Однак це питання можна обійти, і саме Китай може знайти спосіб зробити це. Як і адміністрація Трампа, Пекін волів би перекласти тягар відповідальності на європейську коаліцію бажаючих, яка починає формуватися. Сі може переконати Путіна, що таке розміщення сил (що, ймовірно, становитиме лише малу частку від оцінки Зеленського у 200 000 військових) не означає розширення військової інфраструктури НАТО. Це давня дезінформація, яку Путін неодноразово поширював. Однак єдиний пункт, щодо якого Москва та Пекін точно погодяться, — це повне скасування західних санкцій. Це фактично означало б відмову від принципу, що агресія має каратися, що є небезпечним прецедентом для міжнародного права.

Джонатан А. Чзин

Сполучені Штати виглядали б недалекоглядно і нещиро, якби звернулися до Китаю за допомогою у відбудові України. Як адміністрація Трампа (перша каденція), так і адміністрація Байдена роками попереджали про ризики китайських інфраструктурних ініціатив та докладали зусиль, щоб не допустити Пекін до критичної інфраструктури інших країн, особливо у сфері телекомунікацій. Якщо зараз США запросять Китай до України, це підірве довіру до всіх попередніх спроб Вашингтона запобігти впливу Китаю на інші країни. До того ж незрозуміло, що саме Китай міг би запропонувати Україні. З огляду на економічний спад та неминучість другої торговельної війни з США, Пекін змушений буде зосередити ресурси на внутрішніх проблемах. Варто також врахувати, що з 2021 року Китай скорочує ініціативу «Один пояс, один шлях», а не розширює її. Крім того, Китай зазвичай надає кредити, а не допомогу, і умови китайських позик набагато жорсткіші та менш гнучкі порівняно із західними фінансовими установами. Україні вигідніше звернутися до міжнародних фінансових інституцій або до коаліції європейських та азійських союзників (наприклад, Японії) для фінансування відбудови.

Патриція М. Кім

Зростає занепокоєння щодо того, які країни будуть залучені до підтримки миру в Україні. Логічним рішенням було б створення багатонаціональних миротворчих сил, які включатимуть не лише європейських військових та спостерігачів, але й представників інших країн, зокрема Китаю. Чому це може бути корисним? Якщо Китай приєднається до місії, це підвищить політичні, військові та економічні ризики для Росії у випадку порушення умов перемир’я, що посилить ефект стримування для Путіна або його наступників. Відбудова України вимагатиме величезних фінансових ресурсів. За оцінкою Світового банку (грудень 2023 року), вартість відновлення України становить 486 мільярдів доларів — і ця сума безперечно зросла. Це занадто великий тягар для Європи та США, тому потрібно залучати широку міжнародну коаліцію. Китай пообіцяв у своїй позиційній заяві щодо України (2023 рік) взяти участь у її післявоєнній відбудові. Цю обіцянку варто перевірити на практиці. Звичайно, Україна повинна залишатися пильною до потенційних ризиків національної безпеки, пов’язаних із Китаєм чи іншими акторами, які будуть задіяні у критичній інфраструктурі. Щоб мінімізувати ризики, Києву варто збирати максимально широку коаліцію партнерів і залучати експертів у юридичній, технічній та безпековій сферах. Це допоможе забезпечити стійке та безпечне відновлення.

Майкл Е. О’Хенлон

Китай міг би відіграти роль у створенні Атлантико-Азійської безпекової спільноти. У рамках можливої мирної угоди (хоча до неї ще дуже далеко) Китай міг би навіть погодитися на розміщення своїх військових у складі міжнародної миротворчої місії в Україні. Це могло б стати альтернативою членству України в НАТО, яке є надзвичайно суперечливим питанням. Розміщення численних міжнародних військових спостерігачів в Україні після укладення мирної угоди могло б значно зменшити ризики нового конфлікту.

Головна ідея:

• якщо міжнародні спостерігачі будуть у складі різних країн, то кожна з них зможе діяти самостійно у разі загрози,
• це усуне необхідність досягати консенсусу щодо оборони військових місій,
• такий механізм стане ефективним стримуючим фактором проти майбутньої агресії.

Констанце Штельценмюллер

Китай, який відкрито підтримує Росію, навряд чи може бути надійним миротворцем або гарантом безпеки в Україні. Однак він може відігравати ключову роль у її відбудові. Разом із цим потрібно враховувати політичний контекст: Адміністрація Трампа наразі намагається зблизитися із Росією ціною подальших поступок з боку України. Водночас питання відбудови України не розглядається всерйоз, оскільки пріоритетом є реабілітація відносин США та РФ, а не довгострокові інтереси Києва. Росія, у свою чергу, не демонструє жодної готовності до перемир’я чи переговорів, окрім як на власних максималістських умовах.